• Румунія
    Щорічник Свідків Єгови 2006

    • Незабутній конгрес

      На вихідних 28 і 29 вересня 1946 року в Румунії вперше відбувся конгрес для всіх Свідків країни. Він проводився в Римських аренах (Аренелє Романе) в Бухаресті. Державна залізниця погодилась не тільки виділити поїзд для делегатів, але й зменшити вартість проїзду наполовину! Цим поїздом у столицю приїхало понад тисячу осіб, деякі з найвіддаленіших куточків країни. Багато братів везли із собою плакати і це виклика́ло у сторонніх людей чималий інтерес. Подорож, однак, не відбулась без перешкод.

      Духівництво почуло про конгрес і намагалося зупинити поїзд. У п’ятницю перед конгресом о дев’ятій ранку місцеві Свідки зібралися, щоб привітати своїх братів, які мали прибути на станцію приблизно за годину. Вони терпеливо чекали до шостої вечора, коли врешті-решт під’їхав поїзд. Радість місцевих братів і делегатів, які обнімали одні одних, не мала меж. На станції чергували озброєні поліцейські, щоб стежити за порядком, проте їм нı́чого було робити.

      У війні значна частина Бухареста була зруйнована, у тому числі близько 12 000 будинків. Тож житла бракувало. Однак брати виявили неабияку винахідливість. Щоб гостям було де спати, вони купили величезну кількість соломи і застелили нею газон на подвір’ї в одного брата, який жив у передмісті Берчень. Незважаючи на кінець вересня, погода видалась незвичайно теплою. Тож сім’ї делегатів разом з дітьми могли спокійно спати на цьому «матраці» під зоряним небом. Сьогодні на тому самому місці стоїть новий гарний Зал Царства.

      У суботу зранку 3400 присутніх на конгресі почули радісну новину, що «Вартова башта» румунською та угорською мовами знову виходитиме двічі на місяць. У той же день брати отримали тисячу примірників першого видання. Протягом певного періоду кожний номер містив чотири статті для вивчення, щоб брати могли надолужити пропущений у час війни матеріал.

      Ранок в неділю відвели для проповідування. Всюди можна було побачити групи вісників, які запрошували людей на публічну промову. Вони носили плакати, на яких були зображені молот, меч і ковадло, а також було написано: «“Мечі перетворяться на лемеші”. Ці слова були натхнені Богом. Записали їх два пророки. Але хто їх виконає?» Вісники роздавали запрошення і журнали, які вони носили в білих, перекинутих через плече, полотняних сумках з написом «Свідки Єгови», «Вісники Божого Царства» або «Вісники теократії».

      У той же день пополудні Мартін Мадяроші виголосив публічну промову, розпочавши її словами: «Сьогодні в Парижі проходить мирна конференція великих держав. Тут на нашому конгресі зібралося 15 000 осіб. Обшукайте-но кожного присутнього Свідка Єгови, і ви не знайдете жодної зброї. Чому? Тому що ми вже перекували свої мечі на лемеші!» З огляду на наслідки, які залишила по собі війна, промова була дуже актуальною, а її слова звучали переконливо.

      У неділю на конгрес прийшов генеральний прокурор, секретар Міністерства внутрішніх справ, кілька офіцерів поліції і група православних священиків. Брати і представники влади очікували, що священики перешкоджатимуть проведенню програми, принаймні вони так погрожували. Однак зробити це намагався тільки один священик. Під час публічної промови він впевнено рушив у напрямку сцени. Брати перестріли його, міцно вхопили за руки і відвели на місце. Вони прошепотіли йому на вухо: «Немає потреби, щоб православний священик звертався до аудиторії цього конгресу. Але ми будемо дуже раді, якщо ви сядете і послухаєте». Священик більше не заважав. Пізніше генеральний прокурор сказав, що йому дуже сподобалися промови і що він був вражений організованістю Свідків Єгови.

      Пригадуючи конгреси, один брат писав: «Ворожа змова зазнала повного провалу, брати повернулись додому щасливі». Серед Свідків знову запанував дух миру та єдності. І як же це було чудово, адже багато хто їхав на конгрес збентежений через поділення, які виникли протягом війни.