Захоплююча доповідь з Радянського Союзу

Щасливе завершення сто років свідчення

«ЗАРЕЄСТРУВАТИ статут Адміністративного центру релігійних організацій «Свідків Єгови в СРСР».

Це переклад початкових слів документа на російській мові відтвореного на цій сторінці. Справді, ці слова є відповідь на численність молитов. Начальник Міністерства юстиції РРФСР (Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки) у Москві підписав документ і наклав на нього печатку. Це значить що Свідки Єгови вже є схваленою релігійною організацією в СРСР — поворотний пункт столітньої історії Свідків Єгови в тій величезній країні.

Дуже малий початок

Сто років історії? Так. Чарлз Тейз Рассел перший проповідував добру новину в тій країні в 1891 році. У Сіонській Вартовій Башті й віснику Христової присутності з вересня 1891 року він пригадує свою подорож у Кишинів, у Росії, під час поїздки в Європу. Там він зустрівся з одним Йосифом Рабиновичом, який вірив у Христа й старався проповідувати євреям тієї околиці. Рассел подав довгий звіт своєї зустрічі з Рабиновичом і про їхні глибокі, та цікаві розмови про Царство.

Знову чується добра новина

Після Расселевого візиту мало чулося про свідчення в теперішній СРСР, але це не значить, що воно завмерло. У 1927 році три збори в Радянському Союзі звітували Товариству про їхні зібрання святкувати Спомин Христової смерті. Здається до другої світової війни не було великого прогресу. Внаслідок тієї війни відбулося велике переміщення людей в Європі. Один непередбачений наслідок цього переміщення було переселення багатьох проповідників Царства в Радянський Союз.

Наприклад, у Вартовій Башті з 1 лютого 1946 року, було сказано: «Понад тисячу проповідників, які колись проповідували українською мовою в східній Польщі, перевезено глибоко в Росію... Також, сотні братів з Бессарабії, колишньої частини Румунії, тепер живуть у Росії й продовжують робити учнів з усіх народів».

Крім того, протягом другої світової війни, багато радянських громадян дуже постраждали в нацистських концтаборах. Для декотрих це суворе переживання довело до несподіваних благословень. В одному звіті говориться про 300 молодих російських жінок, ув’язнених у концтаборі Равенсбрюк. Там вони зустрілися з Свідками Єгови, повірили в правду, і прогресували до хрещення. Подібне відбувалося в інших таборах. Після війни, ці новоохрещені Свідки взяли добру новину Царства з собою назад у Радянський Союз. Цим чином, внаслідок другої світової війни відбулося скоре зростання проповідників Царства на радянській території. За підрахунком на 1946 рік уже було 1600 активних вісників.

Проповідують у тюрмі

Тюрми продовжували відігравати головну роль у проповідуванні доброї новини в Радянському Союзі. Після війни, влада помилково вважала Свідків бути загрозою, і тому багатьох ув’язнювали. Але ув’язнення не припинило їхнього проповідування. Як же їм перестати проповідувати, будучи переконані, що звістка про Боже Царство була найкращою новиною для людства? Для багатьох Свідків, тюрма стала їхньою територією, і багато в’язнів, які слухали добру новину, ввірували. У доповіді з 1957 року каже: «Зі всіх людей в правді в Росії сьогодні, роблять висновок, що сорок процентів навчилися її в тюрмі й концтаборах».

Чи така продовжуюча загроза ув’язнення знеохочувала Свідків? Зовсім ні! У доповіді на 1964 рік каже так: «У тих таборах є Свідки Єгови, арештовані другий, а навіть третій раз через те що не переставали проповідувати звістку після їхнього звільнення». Інші, продовжує доповідь, були ув’язнені злочинці, і там випадково зустрілися з Свідками. Вони повірили правду й перед звільненням прогресували аж до хрещення.

Зменшене утруднення

У середині 1960 років, влада менш суворо ставилася до Свідків, правдоподібно, тому що Свідки Єгови не були погрозою громадському законові й порядку. Отже, ще перед легалізацією діяльностей цих покірних християн, їх менше арештували і не розшукували їхніх домів так як колись. Свідки були вдячні за таке полегшення. Вони тільки бажали продовжувати своє християнське життя й працю тихо й спокійно, наскільки це залежало від них (Римлян 12:17​-19; 1 Тимофія 2:1, 2).

У 1966 році звільнили всіх вигнанців на Сибірі й дозволили їм переміститися до якої-небудь місцевості в країні. Після довгих років багато повернулися додому, але декотрі вибрали залишитися і працювати на тій плодотворній ниві. Не всі повернені залишилися дома. Одна сестра, разом з родиною, заслані в Сибір за її молодих літ, вернулася з батьками в західну Росію, але тільки на короткий час. Вона дуже полюбила покірних, гостинних мешканців Сибіру і тому залишила родину, і вернулася в Сибір проповідувати тим сприйнятливим людям.

Один брат який переїжджав від одного міста до другого є гарним прикладом того, що відбувалося в той час. Після якогось часу, він знайшов двох інших Свідків. Вони троє попросили в Бога допомоги в молитві й незабаром зустрілися з молодою жінкою, греко-православного походження. Вона негайно прийняла правду й познайомила братів з двома іншими зацікавленими особами — її матір’ю й молодшою сестрою. На закінчення в доповіді було сказано: «Сьогодні з тими братами спілкується сорок душ, тридцять з яких навчилися правди протягом минулих шістьох місяців».

Усе ж таки, тому що Свідки Єгови не були легальною організацією, то це було їм перешкодою. Вони обережно збиралися на зібрання й дуже обережно проповідували. Неможливо було відкрито проповідувати від дому до дому через можливість арештування. Проте, всупереч таким перешкодам, ці вірні радянські християни продовжували вірно служити Богові й бути добрими громадянами їхньої країни (Луки 20:25). Виражаючи таке ставлення, один з них написав: «Це чудовий привілей витримувати всі випробування, бути вірним Богові Єгові, і навіки прославляти Його в своєму житті, щоб здобути нагороду вічного життя від Єгови через Ісуса Христа». Які ж гарні приклади витривалості й вірності були ці радянські Свідки!

Зрештою перейшли на легальне становище

Від 1988 року обставини країн у складі Радянського Союзу почали змінюватися. Поширювалась більша свобода, і країни, які колись дуже обмежували діяльності Свідків Єгови, почали змінювати їхню політику. Польща, Угорщина, Румунія та інші країни узаконили організацію цих щирих християн, і дозволили їм відкрито діяти без страху припинення їхньої діяльності примусовими заходами. Які ж щасливі були ці три останні роки в Східній Європі! Як брати тих країн використовували їхню новознайдену свободу, щоб проповідувати спокійну звістку Царства! І як Свідки Єгови інших країн світу раділи з ними!

Свідки Радянського Союзу дуже скористали з їхніх поширених свобод. Тисячі Свідків — декотрі навіть з таких далеких місцевостей як азіатського берега Тихого океану — прибували на значні конгреси в Польщі в 1989 році й знову в 1990, на якому у Варшаві зібралося 17 454 Свідків з Радянського Союзу. З якими приємними спогадами вони вернулися додому! Більшість з них поклонялися тільки малими групами співхристиян. Тепер вони були присутні між десятьма тисячами Свідками!

Вони верталися в усе більше й більше терпимий Радянський Союз. Свідки кругом світу дивилися і були цікаві знати: Коли Свідкам Єгови дадуть легальне становище в Радянському Союзі? Уже дочекалися легалізації в 1991 році — точно сто років після візиту Чарлза Тейза Рассела! Двадцять сьоме березня 1991 року, «Адміністративний центр релігійних організацій Свідків Єгови в СРСР» був зареєстрований документом, якого в Москві підписав міністр юстиції РРФСР. Яку свободу дали Свідкам?

У легальному статуті новозареєстрованого органу поміщається ця декларація: «Ціль Релігійної Організації є виконувати релігійну працю, тобто, проповідувати про Ім’я Бога Єгови і Його любляче постачання людству через Своє небесне Царство під владою Ісуса Христа».

Як має виконуватися ця праця? Між іншим, проповідуванням прилюдно й відвідуванням людей в їхніх домах; навчанням біблійної правди тих людей які хочуть слухати; проведенням з ними безплатних біблійних студій з допомогою біблійних підручників для студіювання; і розпорядком на перекладання, імпортування, видання, друкування та розповсюдження Біблій.

У документі також намітили основні риси організації Свідків Єгови під керівництвом Керівного Органу, включаючи збори в яких служать тіла старших, Головуючий комітет з сімох членів, і обласних та окружних наглядачів.

Ясно, Свідки Єгови тепер можуть виконувати їхню діяльність у Радянському Союзі так безперешкодно й відкрито як у інших країнах. Уявіть собі радість п’ятьох із сімох членів Головуючого комітету й п’ятьох давніх вірних старших, які мали привілей підписати цей історичний документ, і дивитися як Начальник відділу реєстрації громадських і релігійних товариств підтвердив документ офіційною печаткою! Відповідно, Мілтон Геншель і Теодор Ярач з Керівного Органу Свідків Єгови також були присутні засвідчити цю важливу подію. Зі всіх релігійних організацій, легалізованих у РРФСР, Свідки Єгови були перші одержати офіційний документ. Яка ж нагорода тим вірним російським братам після таких довгих років терпеливої витривалості!

Усі Свідки Єгови є дуже вдячні радянській владі за легалізацію їхньої організації. Головно вони сердечно дякують Єгові за нову свободу їхніх радянських братів. Вони радіють із співсвідками в СРСР й інших країн Східної Європи, які вже можуть безперешкодно служити Богові Єгові. Нехай Єгова рясно благословить їх як вони повністю користуються цією свободою прославляти Його святе Ім’я.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Кремль у Москві.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Російські делегати на конгресі поза кордонами Радянського Союзу в 1990 році.