Ось що розповів Віктор Гутшмідт: «Одного разу, повернувшись додому зі служіння, я побачив, що все у квартирі перевернуто догори дном. Кадебісти сподівалися знайти щось із нашої літератури. Мене заарештували і допитували протягом двох місяців. Тоді нашій молодшій дочці Юлії було 11 місяців, а старшій — 2 роки.

Під час допиту слідчий спитав мене: „Хіба ти не німець?“ У ті часи слово „німець“ сприймалось як „фашист“. Німців ненавиділи.

У відповідь я сказав: „Я не націоналіст. Але якщо ви маєте на увазі німців, яких нацисти тримали в концентраційних таборах, то цими німцями я пишаюся! Тоді їх називали Бібельфоршери, а зараз вони відомі як Свідки Єгови. Я пишаюся тим, що ні один Свідок жодного разу не вистрілив з пістолета або гармати. Цими німцями я пишаюся!“

Слідчий не промовив жодного слова, тож я продовжував: „Маю тверде переконання, що ніхто зі Свідків Єгови ніколи не брав участі в бунтах чи повстаннях. Навіть під час заборони їхньої діяльності вони продовжують поклонятися Богу. Разом з тим Свідки визнають право уряду встановлювати закони і дотримуються їх, якщо вони не суперечать законам нашого Творця“.

Слідчий несподівано перебив мене, кажучи: „Діяльність жодної організації ми не досліджували так ретельно, як робимо це у випадку зі Свідками Єгови. Якби ми знайшли проти вас хоч якийсь компромат, дізналися, що ви пролили хоч краплю крові, ми б усіх вас перестріляли“.

Після цього я подумав: „Приклад мужності, яку брати з усього світу виявляли, служачи Єгові, підтримує нас тепер. Завдяки їхньому прикладу ми виживаємо в умовах Радянського Союзу. Тож, можливо, і наше служіння стане джерелом підбадьорення для братів з інших країн“. Розмірковуючи над цим, я одержував чимраз більше сили триматися шляхів Єгови».

[Ілюстрація на сторінці 110]

Віктор Гутшмідт.