Отже у 1716 році Петро наказав своїм придворним надрукувати в Амстердамі на його кошти Біблію. Текст на сторінках мав розміщуватися у два стовпчики: один — російською мовою, а другий — голландською. Уже через рік, у 1717-му, Християнські грецькі Писання, або «Новий Завіт», були готові.

До 1721 року чотири томи Єврейських Писань з голландським текстом теж були надруковані. Половину кожної сторінки залишили порожньою, щоб заповнити пізніше російським текстом. Петро I передав Біблії Священному Синоду Руської православної церкви — вищому керівному органу церкви, щоб закінчити видання й роздати Біблії бажаючим. Однак Синод не виконав наказу.

Менш як за чотири роки Петро помер. А що сталось з його Бібліями? Порожні місця, залишені для російського тексту, так і зостались незаповнені. Біблії величезними паками склали в підвалі, і вони всі там зотліли. Пізніше неможливо було знайти жодного неушкодженого примірника! Синод вирішив «продати те, що залишилось, купцям».

Початок перекладацької роботи

У 1812 році до Росії приїхав Джон Патерсон, член Британського та іноземного біблійного товариства. Патерсон зацікавив інтелігенцію Санкт-Петербурга діяльністю біблійного товариства. І 6 грудня 1812 року — того ж самого року, коли російська армія відбила напад військ Наполеона I,— цар Олександр I затвердив статут Російського біблійного товариства. У 1815 році цар наказав президенту Товариства, князю Олександру Голицину, запропонувати керівному Синоду «надати й росіянам можливість читати Слово Боже своєю рідною російською мовою».

Похвально, що було дано дозвіл перекладати Єврейські Писання російською мовою безпосередньо з єврейської. Раніше Єврейські Писання перекладалися старослов’янською мовою з древньогрецької «Септуагінти». Перед перекладачами Біблії російською мовою висунули такі основні вимоги щодо перекладу: точність, зрозумілість і чистота. До чого ж привели ці перші спроби дати народу Біблію російською мовою?

Перекладу Біблії завдано смертельного удару?

Незабаром консервативні сили церкви й держави стали занепокоєні іноземним релігійним і політичним впливом. Деякі церковні діячі й далі твердили, що старослов’янська мова — мова, на якій відправлялися церковні служби,— передає біблійну вістку ліпше, ніж російська.

Тож 1826 року Російське біблійне товариство було розпущено, а кілька тисяч примірників перекладу, випущених Товариством,— спалено. Внаслідок цього обряди й передання витіснили Біблію на задній план. У 1836 році Синод, наслідуючи приклад католицької церкви, вирішив, що «всякому благочестивому мирянину дозволяється слухати Писання, але не всякому дозволяється без керівництва читати деякі частини Писання, особливо Старого Завіту». Здавалось, що перекладанню Біблії завдано смертельного удару.

Праця Павського

А тим часом Герасим Павський, професор єврейської мови, розпочав перекладати Єврейські Писання російською мовою. У 1821 році він закінчив роботу над Псалмами. Цар швидко затвердив переклад, і в січні 1822-го книга Псалмів уже поступила у продаж. Праця Павського настільки сподобалася читачам, що її перевидавали 12 разів і загальний тираж досяг 100 000 примірників!

Завдяки своїй науковій діяльності Павський здобув собі пошану багатьох філологів та богословів. Його описують як пряму й чесну людину, яка була вище усіх інтриг, що плелись довкола нього. Попри те що церква противилась діяльності Російського біблійного товариства, а дехто вважав, ніби воно захищає іноземні інтереси, професор Павський продовжував перекладати біблійні вірші російською мовою на своїх лекціях. Студенти, які просто обожнювали його, записували ці вірші і з часом змогли укласти його працю. У 1839 році вони насмілились надрукувати на верстаті академії 150 примірників перекладу без дозволу цензури.

Читачі перекладу Павського були в захопленні, і попит на його книгу продовжував рости. Але в 1841 році невідомий сповістив Синод про «небезпечність» цього перекладу, твердячи, що він не узгоджується з православними догматами. Через два роки Синод видав наказ «вилучити всі наявні рукописні та літографовані примірники перекладу Старого Завіту Павського Г. і знищити їх».

На той час Макарій уже переклав дві біблійні книги — Ісаї та Йова. Але Синод відмовився дати йому дозвіл на переклад. Макарію навіть було сказано залишити і думку про переклад Єврейських Писань. Крім того, Синод видав постанову від 11 квітня 1841 року, за якою наказувалося «призначити йому [Макарію] в домі томського преосвященного епітимію [або кару] строком від трьох до шести тижнів... щоб молитвою з поклонами він очистив сумління своє».

Смілива позиція Макарія

Від грудня 1841-го до кінця січня 1842 року Макарій відбував своє покарання. Але як тільки воно закінчилося, він одразу ж взявся за переклад решти книг Єврейських Писань. Макарій дістав примірник перекладу Єврейських Писань Павського й постійно звіряв з ним свою роботу. Подібно до Павського, він відмовився затемнювати божественне ім’я. В перекладі Макарія ім’я Єгова міститься понад 3500 разів!

Макарій надіслав примірники своєї праці друзям, які співчували йому, і таким чином кілька рукописних примірників потрапили до читачів. Однак церква і далі перешкоджала публікуванню його праці. Тоді Макарій розробив плани, щоб надрукувати свою Біблію за кордоном. Але напередодні виїзду він захворів і незабаром після того в 1847 році помер. За життя Макарія його Біблія так і не була видана.

Ця газета, зауваживши, що Біблія російською мовою вперше з’явилась не раніше як приблизно «120 років тому», із сумом сказала: «Багато років церква противилась перекладу святих книг легкозрозумілою мовою. Відкинувши кілька перекладів, церква зрештою схвалила один із них у 1876 році, і він став називатися Синодальним перекладом. Однак його було заборонено використовувати в церкві. До сьогодні там визнається лише Біблія старослов’янською мовою».