МІСІОНЕРАМ НЕ ДАЮТЬ ВІЗИ

Керівний орган, зважаючи на потреби в міжнародному полі, призначив місіонерів до Руанди ще в 1969 році. Тоді до цієї країни послали чотирьох випускників 47-го класу Біблійної школи «Ґілеад» Товариства «Вартова башта».

Ніколас Фоуне пригадує: «Наприкінці січня брат Норр роздав класові призначення. Я з дружиною почув, як він повідомив Пола та Мерілін Еванс, що їх призначили до Руанди. А потім він сказав до нас: “І ви поїдете з ними!” Ми були такі схвильовані, що відразу після зустрічі побігли до бібліотеки і почали шукати у великому атласі Руанду. Однак згодом прийшов лист, в якому зазначалося, що брати не можуть отримати для нас дозвіл на в’їзд до цієї країни. Ми дуже засмутилися, але невдовзі нас з Евансами призначили до Конго».

У 1976 році до Руанди послали ще дві подружні пари, випускників 60-го класу Школи «Ґілеад». Отримавши дозвіл в’їхати в країну, вони орендували будиночок, стали ревно проповідувати і вчити кіньяруанда. Але коли через три місяці у них закінчились візи, Імміграційна служба не поновила їх. Тому цих місіонерів перепризначили на схід Конго, до міста Букаву.

Ось що каже місіонер Манфред Тонак про тогочасних руандійських піонерів: «Вони важко працювали, присвячуючи багато часу служінню. А нові вісники наслідували їхній приклад».