Кількість Свідків зростала, тому було все важче і важче знайти відповідні місця для проведення конгресів у Кігалі. Наприклад, під час обласного конгресу «Посланці Божого миру», який проводився в грудні 1996 року на одному зі стадіонів столиці, стався прорив каналізації та витік нечистот з поблизької в’язниці. Брати бідкалися через сморід, а батьки переживали за здоров’я своїх дітей. З огляду на погані умови комітет країни одноголосно вирішив, що це останній обласний конгрес на тому стадіоні. Але де знайти інше місце для конгресу?

Міністерство земельних ресурсів надало ділянку одному зі зборів Кігалі для будівництва Залу Царства. Ділянка виявилась завеликою для одного залу. Якби брати подали у міністерство проект лише на Зал Царства, решту ділянки чиновники віддали б комусь іншому. Тому брати, довіряючи Єгові, вирішили побудувати Зал Царства і простий Зал конгресів, а згодом — і ще один Зал Царства. Місцева влада схвалила ці проекти.

Вісники підготували ділянку для будівельних робіт й обгородили її. Сотні добровольців охоче розчистили територію і викопали глибокі туалети. Як же Свідки раділи чудовій ділянці з невеликим нахилом — ідеальному місцю для проведення конгресів!

Протягом наступних місяців вісники провели там два районні конгреси і одну спеціальну зустріч, але через сильний вітер і дощ присутні мусили ховатися під парасолями і брезентовим накриттям. Тож брати звернулись до Керівного органу за дозволом звести простий Зал конгресів без стін.

У березні 1998 року Керівний орган дав дозвіл на будівництво цього Залу конгресів, і брати швидко розпочали підготовчі роботи. Під час будови цілі родини працювали разом, копаючи котловани для фундаменту опор. На будівельному майданчику панувала єдність. Тож 6 березня 1999 року відбулося присвячення нового Залу конгресів. Промову присвячення виголосив брат Жан-Жюль Гійю зі швейцарського філіалу.

У 1999 році по всій країні зрештою настав спокій. У лютому того ж року до руандійського офісу призначили подружжя місіонерів Ральфа і Дженніфер Джонс. Так родина Бетелю зросла до 21 служителя.

Лише двоє братів з Руанди закінчили Школу удосконалення служіння (тепер Біблійна школа для неодружених братів). Навчання вони проходили у Кіншасі (Конго), що за 1600 кілометрів. Однак коли в Конго почалася війна, для руандійців стало небезпечно подорожувати туди. Тож Керівний орган вирішив, щоб Школа удосконалення служіння проходила в Кігалі. І вже в грудні 2000 року перший клас закінчили 28 студентів з Бурунді, Конго та Руанди.

У травні 2000 року руандійський офіс отримав статус філіалу. Невдовзі брати знайшли ділянку площею 2 гектари для будівництва філіалу, який був необхідний через швидкий ріст праці проповідування. А в квітні 2001 року вони придбали її. Брати в Кігалі пригадують, наскільки нелегко було очистити територію від багаторічних кущів і дерев.

[Ілюстрації на сторінці 241]

Брати й сестри з тутсі і хуту розчищають ділянку для нового Залу конгресів

[Ілюстрація на сторінці 242]

Зал конгресів без стін (Кігалі, 2006 рік)

[Ілюстрація на сторінці 243]

Школа удосконалення служіння (Кігалі, 2008 рік)