Цю подію добре пам’ятає подружжя Годфрі та Дженні Бінт. Вони пригадують: «Ми служили в Уганді і дуже здивувались, коли отримали листа з кенійського філіалу. У ньому нас просили поїхати до Руанди на три тижні і допомогти у підготовці конгресу та аудіозапису біблійної вистави. Тамтешні вісники виявляли неймовірну гостинність: щодня інша сім’я запрошувала нас на обід чи вечерю. Коли ми прибули, то брати вже орендували приватний стадіон і підготовка йшла повним ходом. Також брати розпланували запис вистави, і попри брак обладнання їм все добре вдавалося. Хоча багато вісників з півночі Руанди не приїхало через проблеми з документами і закритий кордон між Бурунді та Угандою, конгрес у неділю відвідало 2079 осіб і 75 з них охрестилося».

Керівний орган без зволікань став призначати місіонерів до Руанди. Першими місіонерами, котрі отримали візи до цієї країни, були Хенк ван Буссел, який раніше служив у Центрально-Африканській Республіці й Чаді, та Годфрі і Дженні Бінт, які служили в Заїрі (сьогодні Демократична Республіка Конго) і Уганді. Щоб наглядати за проповідницькою діяльністю, призначили комітет країни.

Брат Бінт розповідає про те, як вони вперше приїхали з Хенком ван Бусселом: «Ми відразу знайшли підхожий будинок для місіонерського дому неподалік Залу Царства і з головою поринули у вивчення кіньяруанда. Ми зрозуміли, що це доволі важке завдання, з яким перші спеціальні піонери зіткнулися ще в 1970-му. В одному підручнику зазначалось: “Буквосполучення «цв» вимовляється як «тчкв»”. А сестра, яка вчила нас цієї мови, сказала: “Ви ніколи правильно не вимовите буквосполучення «шай» в слові «ізі ншай» [нова земля], якщо не усміхнетеся”».