Хенка ван Буссела, який служив у Руанді місіонером з 1992 року, евакуювали в квітні 1994-го в Кенію. Після цього він поїхав до Гоми, що на сході Конго, аби допомагати руандійським біженцям.

З філіалу в Конго (Кіншаса) відразу надійшли необхідні ліки. Брат Хенк ван Буссел привіз із Найробі до Гоми 60 коробок ліків.

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 223, 224]

Хтось покликав мене

ХЕНК ВАН БУССЕЛ

РІК НАРОДЖЕННЯ: 1957

РІК ХРЕЩЕННЯ: 1976

ФАКТИ З БІОГРАФІЇ: спершу служив у нідерландському філіалі, а в 1984 році його запросили до Школи «Ґілеад». Після школи його призначили до Центрально-Африканської Республіки, пізніше — до Чаду, а у вересні 1992-го — до Руанди. Тепер він разом з дружиною Берт служить у руандійському філіалі.

◼ ПЕРШИМ моїм збором у Руанді став збір «Кігалі-Південний», в якому було чимало дітей. Тамтешні брати і сестри вирізнялися надзвичайною сердечністю та гостинністю. У 1992 році в країні було небагато зборів, в яких служило понад 1500 вісників. Влада все ще не довіряла Свідкам, тому під час служіння поліція іноді перевіряла наші документи.

Коли розпочався геноцид, я мусив покинути країну. Але невдовзі брати попросили мене допомагати біженцям, які втікали у східну частину Конго. З Найробі я приїхав до Гоми, міста на кордоні з Руандою. Я ніколи не був там і знав ім’я лише одного старійшини, тож сумнівався, що знайду його. Прибувши в місто, я запитав про цього старійшину у водія таксі. Той порадився з іншими водіями, і вже за півгодини я стояв біля дверей старійшини. Двоє братів з руандійського комітету країни перейшли через кордон біля Гоми, і я віддав їм кошти для надання допомоги братам у Руанді, які привіз з кенійського філіалу.

Наступного разу я прибув з Найробі до Гоми і добирався пішки до руандійського кордону. Хоча відстань була невеликою, дорога зайняла багато часу, бо назустріч ішла велика кількість біженців з Руанди.

Раптом хтось покликав мене: «Ндугу (брате) Хенк! Ндугу Хенк!» Подивившись у бік, звідки доносився голос, я побачив очі Алфонсін. Це була 14-річна дівчинка з мого збору в Кігалі. Вона загубилась у натовпі і не могла знайти свою маму. Тож далі ми трималися разом. Я відвів її до Залу Царства, в якому домовилися зібратися руандійські біженці-Свідки. Одна конголезька сім’я подбала про Алфонсін, а потім нею піклувалася сестра з її рідного збору. Пізніше дівчинка зустрілася зі своєю мамою в Кігалі.

[Ілюстрація]

Хенк з дружиною Берт