ЇХНІЙ СИН ЗАГУБИВСЯ І ЗНАЙШОВСЯ!

У післявоєнні роки об’єднувались сім’ї, розділені війною. Наприклад, у 1994 році, коли в Кігалі посилились бої між двома військами, жителі міста стали масово втікати. У паніці Оресте Мурінда схопив свого сина, якому було два з половиною рочки, і втік до Гітарами, а його дружина залишилась. Потім Оресте пішов на пошуки їжі й знову почалась стрілянина, тож у замішанні загубився його син.

Після війни Оресте зустрівся з дружиною, але їм так і не вдалося знайти свого сина. Вони думали, що його вбили. Проте через більш ніж два роки до Кігалі на роботу приїхав із села чоловік, який не був Свідком. Коли він зустрівся зі Свідками, то розповів, що його сусіди в Гісеньї втратили під час війни своїх дітей, але знайшли хлопчика-сироту і піклуються про нього. Хлопчик згадував ім’я тата і казав, що його батьки — Свідки Єгови. Братам було знайоме це ім’я. Вони віднайшли батьків, і ті показали чоловіку фотографію пропалого сина. Так, це був їхній синочок! Оресте відразу забрав сина, якого не бачив два з половиною роки! Сьогодні той хлопчик — охрещений вісник.

[Ілюстрація на сторінці 238]

Оресте з сім’єю, 1996 рік