Брат Руакабубу пригадує: «Багато активних католиків, протестантів, зокрема адвентистів, писали листи-відречення до своїх колишніх церков. Один брат порівняв проповідницьку працю до пожежі, яка охопила всі панівні релігії. Скажімо, на зібрання в Кігалі у той час приходило понад 200 осіб. Спершу священики не зважали на діяльність Свідків, адже нас було досить мало. Однак згодом, коли нас побільшало, деякі священики почали заявляти, що Свідки Єгови становлять загрозу державі. Приблизно тоді ж архієпископ католицької церкви в Руанді Венсан Нсенгіюмва став членом центрального комітету правлячої політичної партії.

Кількість Свідків швидко збільшувалася. Тож ми потребували юридичного визнання, аби приймати місіонерів, будувати Зали Царства і проводити великі конгреси. Філіал у Кенії доручив брату Ернесту Хойсе з Бельгії зустрітися з представниками влади і домовитися про юридичний статус. Але зусилля брата Хойсе не увінчались успіхом. Згодом, у 1982 році, кенійський філіал порадив нам підготувати листа до міністра юстиції та міністра внутрішніх справ з проханням про юридичне визнання. Я та ще двоє спеціальних піонерів підписали і відіслали цього листа. Проте жодної відповіді не прийшло».

Брата Руакабубу двічі викликали на допити у органи держбезпеки.

У листопаді 1982 року з Найробі приїхав Кіала Мванґо разом з дружиною Елейн, щоб наглядати за районними конгресами в Бутаре, Гісеньї та Кігалі. Головуючим цих конгресів був брат Руакабубу. Щойно закінчилася програма в Кігалі, як брата Руакабубу втретє повезли на допит до резиденції президента. Однак цього разу він вже не повернувся!

Брат Руакабубу пригадує: «Коли ми були у в’язниці, архієпископ відправляв там службу. Він закликав в’язнів остерігатися Свідків Єгови. Пізніше деякі католики питали нас, чому архієпископ сказав це, адже вони не бачать у Свідках жодної загрози».