Увесь цей час за нами йшов брат Андре Твахіра, який минулого тижня охрестився. Незважаючи на обурення сусідів, він забрав нас до свого дому. Наступного дня Андре відвів нас назад до Кігалі, де сподівався знайти нам сховок. Завдяки йому ми пройшли кілька небезпечних постів. Іммакюлі несла мою донечку, тож, якби мене зупинили, дитину вдалося б врятувати. Аби приховати, що ми тутсі, Сузан і я порвали свої посвідчення.

На одному з постів ополченці з “інтерахамве” вдарили Іммакюлі, запитавши: “Чому ти подорожуєш з цими тутсі?” Оскільки Сузан і мене могли не пропустити, Іммакюлі й Андре пішли вперед до дому брата Руакабубу. Андре з братами Сімоном і Матіасом, ризикуючи життям, допомогли нам пройти останній пост. Вони забрали мене до дому Руакабубу, а Сузан пішла до своїх родичів.

[Ілюстрація на сторінці 214]

Зліва направо: (позаду) Андре Твахіра, Жан де Дью Мугабо, Іммакюлі, Шанталь (з дитиною), Сузан; (попереду) діти Мугабо: Жан-Люк і Агапе