У суботу Ісус бачить біля купальні чоловіка, який страждає від тяжкої хвороби вже 38 років. Знаючи, як довго він хворіє, Ісус запитує:

— Хочеш стати здоровим?

— Пане,— відповідає чоловік,— немає кому опустити мене в купальню, коли вода порушується. А коли я сам починаю спускатись туди, хтось інший завжди мене випереджує.

— Вставай, візьми свої ноші та йди,— каже йому Ісус. Чоловік відразу одужує, бере ноші і починає ходити.

Проте юдеї, побачивши цього чоловіка, кажуть:

— Сьогодні субота, і за Законом ти не маєш права носити ноші.

— Той, хто зцілив мене, промовив: «Візьми свої ноші та йди»,— відповідає чоловік.

— А хто це сказав тобі: «Візьми їх та йди»? — питають вони.

Чоловік не знає Ісусового імені, і, крім того, Ісус вже пішов з того місця та зник у натовпі людей. Але згодом чоловік зустрічає Ісуса в храмі і дізнається, хто його зцілив.

Тоді той чоловік знаходить юдеїв і розповідає їм, що його зцілив Ісус. Почувши це, юдеї йдуть до Ісуса. Для чого? Щоб дізнатися, як він може робити чудеса? Ні. Аби звинуватити його в тому, що він виконує добрі діла в суботу. Вони навіть починають переслідувати Ісуса!

Відповідь обвинувачам

КОЛИ юдейські релігійні провідники звинувачують Ісуса в порушенні закону про суботу, він відповідає: «Мій Батько досі працює, тому не перестаю працювати і я».

Всупереч твердженню фарисеїв, діла Ісуса не належать до заборонених законом про суботу. Завдання проповідувати і зціляти Ісус отримав від Бога, і, наслідуючи його приклад, він робить це кожного дня. Однак відповідь Ісуса ще більше розлючує юдеїв, і вони починають шукати можливості вбити його. Чому?

Тому що тепер, на їхню думку, Ісус не лише порушує закон про суботу, але й богохульствує, називаючи себе Сином Бога. Проте Ісус продовжує сміливо говорити про свої особливі стосунки з Богом: «Батько дуже любить Сина та показує йому все, що робить сам».