«Стережіться... фарисейської та саддукейської розчини»

ЦИМИ словами Ісус Христос понад 19 сторіч тому остерігав своїх учнів від шкідливих релігійних вчень і звичаїв (Матвія 16:6, 12). У розповіді в Марка 8:15 уточнюється: «Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!» Чому був згаданий Ірод? Бо деякі саддукеї належали до політичного угруповання іродіянів.

Навіщо було потрібно таке особливе попередження? Чи ж не були і фарисеї, і саддукеї відвертими противниками Ісуса? (Матвія 16:21; Івана 11:45—50). Так, були. Однак дехто з них пізніше прийме християнство і намагатиметься нав’язувати свої погляди в християнському зборі (Дії 15:5).

Також існувала небезпека, що самі учні почнуть наслідувати тих релігійних провідників, під впливом яких виросли. З часом таке походження виявилося для них перепоною до розуміння Ісусового вчення.

Чому фарисейство і саддукейство такі небезпечні? Розгляд релігійної ситуації за днів Ісуса підкаже нам відповідь.

Релігійна роз’єднаність

Розглядаючи єврейську громаду першого сторіччя н. е., історик Макс Раден писав: «Незалежність єврейських зборів один від одного була цілком безперечною, і її навіть вимагалося. (...) Часто тоді, коли сильно підкреслювалася необхідність пошани до храму та святого міста, до тих, хто на той час був наділений найвищою владою на своїй батьківщині, могли виявляти надзвичайне презирство».

Так, дійсно сумний стан духовності! Що ж сприяло цьому? Не всі євреї жили в Палестині. Вплив культури греків, у яких священики не були провідниками громади, відіграв свою роль у руйнуванні поваги до заходів Єгови щодо священства (Вихід 28:29; 40:12—15). А також не треба забувати про освічених мирян і книжників.

Саддукеї

Назва саддукеї, вірогідно, пішла від Садока, первосвященика за днів Соломона (1 Царів 2:35). Саддукеї утворили консервативну партію, що представляла інтереси храму і священства. На відміну од фарисеїв, котрі наділяли владою за здібності у навчанні і за благочестя, саддукеї надавали привілеї, основуючись на родоводі і становищі. Вони протистояли фарисейським новаторствам аж до часу знищення храму 70 року н. е.

Відхиляючи приречення, саддукеї відмовлялися приймати будь-яке вчення, що не згадувалося чітко у П’ятикнижжі, навіть якщо про нього йшлося деінде в Божому Слові. По суті, такі питання вони «вважали основою для суперечки» («Єврейська енциклопедія»). Це нагадує випадок, коли вони питали Ісуса про воскресіння.

Застосувавши ілюстрацію про вдову сімох чоловіків, саддукеї запитали: «У воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде?» Звичайно, ця їхня уявна вдова могла так само мати 14 або 21 чоловіка. Ісус пояснив: «В воскресенні ні женяться, ані заміж виходять» (Матвія 22:23—30).

Знаючи, що саддукеї відкидають усіх натхнених письменників, окрім Мойсея, Ісус довів своє твердження словами з П’ятикнижжя. Він сказав: «Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі — сказав йому Бог, промовляючи: «Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів», бо Він є Бог не мертвих, а живих!» (Марка 12:26, 27).

Переслідувачі Ісуса та його послідовники

Саддукеї більше покладалися на мистецтво політики у стосунках з іншими народами, ніж чекали Месію (якщо взагалі вірили, що він прийде). За угодою з Римом, вони керували храмом і не хотіли, щоб жодний Месія з’являвся на сцені, заважаючи справам. Бачачи в Ісусі загрозу своєму становищу, вони об’єдналися з фарисеями, аби розробити план його вбивства (Матвія 26:59—66; Івана 11:45—50).

Саддукеї були пов’язані з політикою і тому висунули питання вірності до Риму, кричачи: «Ми не маєм царя, окрім кесаря» (Івана 19:6, 12—15). Після Ісусової смерті та воскресіння саме саддукеї головно намагалися зупинити розвиток християнства (Дії 4:1—23; 5:17—42; 9:14). Після знищення храму 70 року н. е. ця група припинила своє існування.

Необхідно бути пильними

Наскільки ж доцільним виявилося застереження Ісуса! Атож, нам треба ‘стерегтися фарисейської та саддукейської розчини’. Треба тільки помітити її погані плоди як в юдействі, так і в християнському світі сьогодні.

Однак разюче відрізняються здібні християнські старійшини у понад 75 500 зборах Свідків Єгови по цілому світі, котрі ‘уважають на самих себе та на науку’ (1 Тимофія 4:16). Вони визнають, що уся Біблія натхнена Богом (2 Тимофія 3:16). Замість того щоб робити нововведення і висувати свій релігійний спосіб дій, вони з’єднано працюють під керівництвом біблійної організації, котра користується цим журналом як основним знаряддям повчання (Матвія 24:45—47).

З яким наслідком? Мільйони людей по цілому світі підвищують свій духовний рівень, починають розуміти Біблію, застосовувати її в житті і навчати її інших. Чому б не відвідати найближчий збір Свідків Єгови або написати до видавців цього журналу, щоб побачити, як цього досягається?

Іншим разом багато людей спотикнулося, коли Ісус говорив про ‘споживання його тіла і пиття його крови’ (Івана 6:48—55). Однак Лайфут вказує, що «фраза «їсти і пити» у переносному значенні була найзвичайнішою в єврейських школах». Він також зауважує, що Талмуд згадує «споживання Месії».

Отже, погляди фарисеїв та саддукеїв мали великий вплив на мислення євреїв першого сторіччя. Проте Ісус завжди відповідно брав до уваги знання і досвід своїх слухачів. Це один із чинників, який робить його Великим Вчителем.