Перевірка нещастя від Августина до Кальвіна

В СВОЇЙ книжці Ситі оф Год (Місто Бога), Августин, теолог у п’ятому столітті, сперечався, що людина, а не Бог, була відповідальна за нещастя. Августин написав так: „Бог, Автор природ, а не зла, створив людину праведною; але людина, бувши з своєї власної волі зіпсутою й справедливо осудженою, народжувала зіпсутих і осуджених нащадків... Таким то чином, з поганого вжитку свободи волі, почався цілий ланцюг нещасть”.

Зловживання свободою вибирати може пояснити багато, а навіть більшість нещасть, які мучили людей. Проте, чи свободу вибирати можна винуватити за таке нещастя, яке трапилось у Сан-Рамон? Чи ж багато лих не спричиняються обставинами над якими людина не має контролю? Навіть коли б людина добровільно вибирала зло, то чому ж люблячий Бог дозволяє нещастю продовжуватись?

У 16 столітті, французько-протестантський теолог, Жан Кальвін, так як Августин вірив, що декотрі люди є „приречені [Богом] стати дітьми й спадкоємцями небесного Царства”. Проте, Кальвін взяв справу до дальшого ступеня, і сперечався, що Бог прирік осіб „сприймати Його гнів” — засуджені на вічне прокляття!

У навчанні Кальвіна поміщались страхаючі натяки. Коли б людина постраждала, то чи це не було б доказом на те, що вона знаходилась між засудженими? Крім того, чи ж Бог не буде відповідальний за вчинки тих людей, яких життя Він прирікає? Таким то чином Кальвін ненавмисно зробив Бога творцем гріха! Кальвін казав, що „людина грішить через дозвіл дуже спонукальної й схильної волі”.— Інстрокшен ін Фейт (Навчання в вірі), написав Жан Кальвін.

Проте, ідея про свободу волі доказалась бути безнадійно несумісною з приреченням долі. Кальвін старався замовчувати таку соромлячу суперечність кажучи, що „нашим незграбним розумом ми не можемо зрозуміти такої великої ясності, або через нашу малість зрозуміти такої великої мудрості”, як приречення долі.

[Ілюстрації на сторінці 6]

Августин

Жан Кальвін