Чи в нас є якась надія на спасіння?

Двадцяте сторіччя було названо одним з найкривавіших в історії людства. Протягом останніх десятиліть злочинність, війни, міжетнічна боротьба, наркоманія, нечесність і насилля набули неймовірних масштабів. Не слід забувати і про біль та страждання, які приносять хвороби, старість і смерть. Хто б не хотів звільнитися від цієї навали проблем, що існують у сучасному світі? Чи можна сподіватися на якесь спасіння в майбутньому?

РОЗГЛЯНЬМО видіння, яке бачив апостол Іван приблизно 2000 років тому. Він написав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними», «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:3, 4). Щось подібне передрікав пророк Ісая: «Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав» (Ісаї 25:8).

Тільки уявіть собі, що означатиме сповнення таких Божих обітниць! Людство звільниться від гніту й насилля, вже не буде страждання й утисків. Навіть хвороби, похилий вік і смерть не засмучуватимуть нас! Боже Слово, Біблія, обіцяє нам вічне життя у досконалих умовах на землі (Луки 23:43, НС; Івана 17:3). І воно справді можливе для тих, хто прагне його. «[Бог] хоче, щоб усі [«усякі», НС] люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тимофія 2:3, 4).

Але для того щоб отримати пожиток з Божих обітниць, необхідно усвідомлювати, яку роль у нашому спасінні відіграє Ісус Христос, і вірити в нього. Сам Ісус сказав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Наголошуючи на цій надзвичайно важливій ролі Ісуса Христа, апостол Петро написав: «Нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). Апостол Павло і його співпрацівник Сила запевнили одного щиро зацікавленого чоловіка: «Віруй в Господа Ісуса,— і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дії 16:30, 31).

Ісус Христос є «Начальником життя», і тому ми можемо отримати спасіння лише через нього (Дії 3:15). Але чому один чоловік відіграє таку важливу роль у нашому спасінні? Коли ми чітко зрозуміємо роль Ісуса в цьому, наша надія на спасіння зміцниться.

Як Ісус дає спасіння?

«Ісус дає спасіння!» «Ісус — наш Спаситель!» У багатьох країнах світу можна побачити такі написи на стінах будівель чи в інших громадських місцях. Мільйони людей щиро вірять, що Ісус є їхнім Спасителем. Якщо б ви запитали їх: «Як саме Ісус дає спасіння?», то, мабуть, почули б у відповідь: «Ісус помер за нас» або «Ісус помер за наші гріхи». Дійсно, смерть Ісуса уможливила нам спасіння. Але як смерть одного може відкупити гріхи безлічі людей? А що б ви відповіли на запитання: «Як смерть Ісуса може спасти нас?»

БІБЛІЙНА відповідь на це запитання надзвичайно проста, зрозуміла і змістовна. Аби збагнути, наскільки воно важливе, спершу слід розглянути, як життя і смерть Ісуса стали розв’язанням однієї дуже складної проблеми. І лише після цього ми до кінця усвідомимо справжню цінність смерті Ісуса.

Бог постановив виправити ситуацію, яка склалася після гріхопадіння Адама, тому послав Ісуса, щоб він віддав своє життя. Якою ж трагедією став Адамів гріх! Перший чоловік і його дружина Єва були досконалими. Їхнім домом був прекрасний Едемський сад. Бог доручив цій парі змістовну роботу — доглядати за своїм райським домом. Вони повинні були з любов’ю турбуватися іншими живими створіннями на землі. Тимчасом як люди розмножувалися б і земля наповнилася б мільйонами, вони мали розширити рай по всій землі (Буття 1:28). Яку приємну та захопливу роботу було їм довірено! Крім того, вони втішалися чудовим товариством одне одного (Буття 2:18). Їм нічого не бракувало. Перед ними лежало щасливе вічне життя.

Важко навіть уявити, як Адам і Єва могли згрішити. Одначе перша людська пара збунтувалась проти того, хто їх створив,— проти Бога Єгови. Сатана Диявол, духовна істота, звів Єву через змія, так що вона не послухалася Єгову, і Адам пішов за нею (Буття 3:1—6).

Було зрозуміло, що́ Творець зробить з Адамом і Євою. Він ще раніше пояснив наслідки непослуху: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:16, 17). Тепер постало питання набагато більшої ваги.

Людство зіткнулося із складною проблемою

Через первородний гріх перед людством постала надзвичайно серйозна проблема. Адам був досконалою людиною. Тому його діти могли б насолоджуватися досконалим вічним життям. Однак Адам згрішив тоді, коли в нього ще не було дітей. Людський рід ще був у його стегнах, коли він отримав вирок: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19). Тому, коли цей перший чоловік згрішив і почав наближатися до смерті, так як і попереджував Бог, разом з ним було приречено на смерть усе людство.

Згодом апостол Павло доречно написав: «Через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Авжеж, саме через первородний гріх діти, які мали народжуватися досконалими і жити вічно, прийшли на світ, щоб хворіти, старіти і вмирати.

«Але це ж несправедливо,— може сказати хтось.— Шлях непослуху Богові вибрав Адам, а не ми. Чому ж ми втратили вічне життя та щастя?» Уявіть собі ситуацію: суд посадив сина у в’язницю за те, що його батько вкрав автомобіль. Ясна річ, син мав би право скаржитися: «Це ж несправедливо! Я не зробив нічого поганого» (Повторення Закону 24:16).

Сатана, підштовхнувши першу людську пару до гріха, міг подумати, що допровадив Бога до безвиході. Диявол виступив проти Бога на самому початку людської історії, коли Адам з Євою ще не народили дітей. У той момент, як згрішив Адам, постало важливе запитання: «А що ж Єгова зробить з їхніми майбутніми дітьми?».

Єгова прийняв справедливе рішення. «Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди»,— визнав праведний Елігу (Йова 34:10). А пророк Мойсей написав про Єгову: «Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі,— Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він» (Повторення Закону 32:4). Те, як правдивий Бог розв’язав проблему, що виникла через гріх Адама, не позбавляє нас можливості жити вічно на райській землі.

Бог знайшов досконале розв’язання

Розгляньмо, яке розв’язання Бог виклав у вироку, що проголосив Сатані Дияволу. Єгова сказав Сатані: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою [Божою небесною організацією], між насінням твоїм [світом, над яким панує Сатана] і насінням її [Ісусом Христом]. Воно зітре тобі [Сатані] голову, а ти будеш жалити його в п’яту [Ісусова смерть]» (Буття 3:15). У цьому першому біблійному пророцтві Єгова натякнув на те, що його небесний духовний Син прийде на землю як досконалий чоловік Ісус і тоді в такому ж безгрішному стані помре, або буде вжалений у п’яту.

Але навіщо Богові була смерть досконалого чоловіка? Як же Бог Єгова покарав Адама за гріх? Хіба не смертю? (Буття 2:16, 17). «Заплата за гріх — смерть»,— написав апостол Павло (Римлян 6:23). Адам заплатив за свій гріх власним життям. Йому дали життя, та він вибрав гріх, і покаранням за цей гріх стала смерть (Буття 3:19). Що ж тоді сказати про те, що все людство засуджено за цей гріх? Аби відшкодувати гріхи всіх людей, теж була потрібна смерть. Але чия смерть могла б справедливо покрити провини всього людства?

Божий закон, даний старожитньому ізраїльському народові, вимагав «душу за душу [тобто життя за життя]» (Вихід 21:23). Відповідно до цього правового принципу, життя, яке б покрило гріхи людства, мало бути рівноцінним тому життю, що втратив Адам. Лише смерть іншої досконалої людини могла б оплатити ціну гріха. Саме Ісус став тією людиною. Він був «відповідним викупом» для спасіння усіх нащадків Адама, на яких цей викуп поширюється (1 Тимофія 2:6, НС; Римлян 5:16, 17).

Цінність Ісусової смерті

Смерть Адама не мала жодної цінності, він заслужив її через гріх. Проте смерть Ісуса була дуже цінною, оскільки він помер безгрішним. Бог Єгова міг прийняти ціну Ісусового досконалого життя, як жертву за слухняних нащадків грішного Адама. І своєю жертвою Ісус відкупив не лише наші колишні гріхи. Якби так було, ми б не мали майбутнього. Оскільки ми зачаті в гріху, то приречені на помилки (Псалом 51:7). Якими ж ми повинні бути вдячними за те, що Ісус, умерши, дав нам можливість набути досконалості, якою Єгова на початку постановив обдарувати нащадків Адама і Єви!

Адама можна прирівняти до батька, який помер і залишив нас у великому фінансовому боргу (гріху), що абсолютно не під силу сплатити. Однак Ісус подібний до доброго батька, який після смерті залишив багатий спадок. Цей спадок не лише звільняє нас від того величезного боргу, але й дає можливість жити вічно. Своєю смертю Ісус не просто скасував колишні гріхи, він дав нам можливість отримати чудовий дар у майбутньому.

Ісус є нашим Спасителем, бо помер за нас. Наскільки ж цінною є його смерть! Коли ми розглядаємо її як один з кроків, котрі Бог робить для вирішення складної проблеми, пов’язаної з гріхом Адама, зміцнюється наша віра в Єгову і в його спосіб дій. Справді, для «кожного, хто вірує» в Ісуса, його смерть є засобом звільнення від гріха, хвороб, старіння і смерті (Івана 3:16). Чи ви вдячні Богові за такий вияв любові, зроблений заради нашого спасіння?