До народження Самсона його матері з’явився ангел і повідомив, що вона народить сина, який від самого народження буде назореєм і який «рятуватиме Ізраїль від руки філістимлян» (Сд 13:1—5, 24; 16:17). Оскільки Самсон мав воювати з філістимлянами, йому, безумовно, доводилося б торкатися трупів людей, вбитих у боях. Тому на нього не поширювався закон, який забороняв назореям наближатися до померлих (Чс 6:2—9). Варто також зазначити, що цей закон стосувався людей, які склали обітницю назорейства добровільно. Самсон же мав дотримуватись лише тих вимог, які ангел Єгови передав його матері.

Але вона не переставала докучати йому. Тож зрештою він зізнався, що має таку силу, оскільки є назореєм від народження. Деліла одразу покликала філістимлян, щоб видати Самсона й отримати винагороду. Поки він спав у неї на колінах, йому за її наказом обстригли волосся. Прокинувшись, Самсон вже не мав духу Єгови, адже допустив ситуацію, через яку втратив своє назорейство. Джерелом його сили було не саме волосся, а те, що́ воно символізувало,— особливі стосунки з Єговою як назорея. Коли ці стосунки припинилися, Самсон вже нічим не відрізнявся від інших людей. Тому філістимляни змогли осліпити його, закувати в мідяні кайдани і примусити молоти зерно у в’язниці (Сд 16:4—21).