Коли Самсон наблизився до Тімни, йому назустріч вийшов лев. Сповнившись силою завдяки духу Єгови, Самсон голими руками роздер лева навпіл.

«Тоді Самсон завдяки духу Єгови сповнився силою, і мотузки, якими його зв’язали, стали наче лляні нитки, обпалені вогнем, і пута спали з його рук». Знайшовши свіжу ослячу щелепу, він вбив нею 1000 чоловіків. Самсон визнав, що здобув цю перемогу завдяки Єгові.

Через якийсь час Самсон пішов до Гази. Там він побачив повію та ввійшов до її дому. Дізнавшись про це, філістимляни цілу ніч чатували на нього, аби вранці вбити його. Але опівночі Самсон встав, пішов до міської брами, вирвав її разом із засувом та двома бічними стовпами і відніс «на вершину гори, що напроти Хеврона» (Сд 16:1—3; див. ГАЗА № 1). Це було великим приниженням для філістимлян, оскільки Газа залишилась беззахисною перед ворогами. Те, що Самсон зміг це зробити, свідчило, що він не втратив підтримки Єгови.

Так вони дали Самсону ще одну підставу для помсти, і «він перебив чимало» з них (Сд 14:20—15:8).

З корисливих спонук вона намагалась вивідати секрет його сили. Тричі він давав їй неправдиву відповідь. Але вона не переставала докучати йому. Тож зрештою він зізнався, що має таку силу, оскільки є назореєм від народження. Деліла одразу покликала філістимлян, щоб видати Самсона й отримати винагороду. Поки він спав у неї на колінах, йому за її наказом обстригли волосся. Прокинувшись, Самсон вже не мав духу Єгови, адже допустив ситуацію, через яку втратив своє назорейство. Джерелом його сили було не саме волосся, а те, що́ воно символізувало,— особливі стосунки з Єговою як назорея. Коли ці стосунки припинилися, Самсон вже нічим не відрізнявся від інших людей. Тому філістимляни змогли осліпити його, закувати в мідяні кайдани і примусити молоти зерно у в’язниці (Сд 16:4—21).

Поки Самсон знемагав у в’язниці, філістимляни зібралися, щоб принести жертву своєму богу Дагону, адже вірили, що він допоміг їм ув’язнити Самсона. В домі, де поклонялися Дагону, зібрався великий натовп людей, у тому числі всі філістимські правителі. Лише на даху було близько 3000 чоловіків і жінок. Коли вони розвеселилися, то наказали привести Самсона,— чиє волосся вже почало густо відростати,— щоб той їх порозважав. Прийшовши, він попросив хлопчика, котрий його супроводжував, допомогти йому торкнутися колон, які підтримували дім. Тоді Самсон звернувся до Єгови: «Благаю, згадай мене і дай сили, ще хоч раз! Боже, дозволь помститися філістимлянам хоча б за одне з моїх очей!» (Сд 16:22—28). Можливо, він просив про помсту хоча б за одне з його очей, бо визнавав, що втратив зір частково з власної вини. Або ж він думав, що, як представник Єгови, не може брати всю помсту на себе.

Самсон вперся у дві колони, які підтримували дім, «з усіх сил наліг» на них, і дім рухнув. У результаті загинув він сам, а разом з ним дуже багато філістимлян — більше, ніж він убив за ціле своє життя. Родичі поховали його «між Цорою й Ештаолом в гробниці його батька Маноаха». Тож Самсон, який 20 років судив Ізраїль, помер вірним Єгові. Тому його ім’я по праву записане серед тих, хто завдяки вірі одержували велику силу (Сд 15:20; 16:29—31; Єв 11:32—34).