Згодом, протягом четвертого та п’ятого століть до н. е., давньогрецький лікар Гіппократ почав вагатися в цьому. Він особливо відомий за «Клятву Гіппократа», яка все ще в загальному вважається каноном поведінки медиків. Книжка «Моменти відкриття: походження науки» (англ.) зазначає, що Гіппократ також був «першим, хто міг конкурувати із жерцями у пояснюванні захворювань людини». Застосовуючи науковий підхід у медицині, він бачив, що хвороби виникають через природні чинники. Розмірковування та досвід почали витісняти релігійні забобони та здогади.

Відокремлюючи медицину від релігійних догм, Гіппократ пішов правильним шляхом. Проте навіть сьогодні медицина нагадує нам про своє релігійне походження. Її символ — змія, що обвила палицю Асклепія, грецького бога медицини, походить зі стародавніх часів, коли в храмах зцілення тримали святих змій. Згідно з «Енциклопедією релігії» (англ.), ті змії мали «здатність відновлювати життя та відроджувати здоров’я».

Пізніше Гіппократ став відомий як батько медицини. Але це не запобігло тому, що він інколи відхилявся від науки. У «Книжці популярної науки» говориться, що деякі його нелогічні погляди «виглядають сьогодні досить химерними». Але, з метою застерегти від самовпевненості в медицині, там говориться: «Деякі медичні теорії, що сьогодні найліпше прижились, мабуть, здаватимуться химерними для людей майбутніх поколінь».

Так, ті повсюдні греки

Прочитайте про історію релігії, політики чи торгівлі і ви знайдете не одну згадку про греків. А хто не чув про їхніх знаменитих філософів — цей термін походить з грецького слова фі·ло·со·фı́·а, що означає «любов до мудрості». Любов до мудрості та жадоба знань греків була добре відомою в першому столітті, коли християнський апостол Павло відвідав їхню країну. Він говорив про філософів епікурейців та стоїків, що, як і «всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове говорити чи слухати» (Дії 17:18—21).

Отже не дивно, що з усіх стародавніх людей греки залишили нам найбільшу наукову спадщину. «Нова британська енциклопедія» уточнює: «Спроба грецької філософії створити теорію про всесвіт, яка б витіснила космологічний міф, зрештою привела до практичних наукових відкриттів».

По суті, деякі грецькі філософи зробили значний внесок у пошуки наукової правди. Вони прагнули очистити науку від помилкових понять та теорій своїх попередників і продовжувати пошуки на основі тих теорій, які, на їхню думку, були безпомилкові. (За прикладами дивіться інформацію в рамці). Таким чином, давньогрецькі філософи найближче від усіх інших стародавніх людей підійшли до мислення сьогоднішніх вчених. По суті, відносно недавно ще вживали термін «натурфілософія», щоб описати вчення різних галузей науки.

З появою Римської імперії політичне значення Греції, що любила філософію, було затьмарено. Чи це якось вплинуло на науковий прогрес? Чи з появою християнства щось змінилось у цьому плані? Відповіді можна знайти у частині III.

[Рамка на сторінці 20]

Давньогрецькі «вчені»

ФАЛЕС Мілетський (шосте століття до н. е.) особливо відомий за свої праці в галузі математики, за переконання, що вода являє собою субстанцію всієї матерії, та за критичний підхід до будови космосу, що, за словами «Нової британської енциклопедії», стало «вирішальним у розвитку наукового мислення».

Сократ (п’яте століття до н. е.) у «Книжці популярної науки» називається «творцем методу задавання запитань — діалектики, що дуже наблизилось до суті справжнього наукового методу».

Демокріт з Абдери (п’яте — четверте століття до н. е.) допоміг закласти фундамент атомістичної теорії всесвіту, а також теорій незнищуваності матерії та збереження енергії.

Платон (п’яте — четверте століття до н. е.) заснував в Афінах Академію як установу для систематичного розвитку філософії та наукових досліджень.

Арістотель (четверте століття до н. е.) — добре обізнаний біолог, заснував ліцей — філософську школу для дослідження багатьох галузей знання. Понад 1500 років його ідеї домінували в науковому мисленні, а його вважали за вищий науковий авторитет.

Евклід (четверте століття до н. е.) — найвідоміший математик античності, здобув популярність за впорядкування знань у галузі «геометрії»— це слово походить від грецького, що означає «вимірювання землі».

Гіппарх (друге століття до н. е.) — видатний астроном та засновник тригонометрії, покласифікував зорі по величинах за їх яскравістю; в загальному ця система все ще застосовується вченими сьогодні. Він став предтечею Птолемея, знаменитого географа та астронома другого століття н. е., який пояснив і розширив дослідження Гіппарха та вчив, що Земля є центром Усесвіту.