Діти завтрашнього дня?

Рік 2050-й. Меліса вдивляється у пологовому будинку в екран комп’ютера. Вона дуже зосереджена. Що ж, вибір дитини — серйозна справа, якої не робиться в поспіху. На екрані з’являється зображення усміхненої дівчинки-підлітка, котрій Меліса та її чоловік Кертіс уже вибрали ім’я — Аліса. Зображення і подана поряд інформація розповідають про зовнішній вигляд та розумові здібності, які Аліса матиме в майбутньому.

Ця дівчинка ще не народилась. У дану хвилину вона — лише ембріон, який зберігається з десятками інших ембріонів у сусідній кімнаті при температурі –200 градусів за Цельсієм. Щоб допомогти батькам вибрати зародок, який пізніше імплантують у матку Меліси, було зіскановано й внесено у комп’ютер генетичні характеристики усіх цих ембріонів.

Оскільки Меліса та Кертіс хочуть мати дівчинку, то не беруть до уваги зародки хлопчиків. Наступний крок — перевірка ембріонів щодо таких характеристик, як стан здоров’я в майбутньому, зовнішній вигляд та вдача. Зрештою вибір зроблено. Через дев’ять місяців у Меліси та Кертіса народжується донечка, яку вони самі вибрали,— справжня, жива Аліса.

ЦЕ СКОРОЧЕНА історія, котру написав Лі Сілвер, професор молекулярної біології Прінстонського університету (Нью-Джерсі, США). Вчений вважає, що через кілька десятиліть вона може стати дійсністю. Його передбачення ґрунтуються на теперішньому банку наукових та технологічних знань. Уже сьогодні можна виявляти генетичні порушення у людських ембріонах. А від часу народження першої дитини з пробірки минуло понад 20 років. Її зачаття відбулося у чашці Петрі. Вона стала першою людиною, життя якої зачалося поза материнською утробою.

Ім’я Аліса, котре д-р Сілвер дав дитині, можливо, викликає у нас в пам’яті добре знану фантастичну повість-казку «Аліса в країн

і чудес». Майбутнє, якого сподівається багато людей, дійсно нагадує країну чудес. У редакційній статті авторитетного журналу «Природа» (англ.) зазначалося: «Через дедалі більші можливості молекулярної генетики ми постаємо перед фактом, що у майбутньому людині буде під силу змінити природу наших біологічних видів».

У наступній статті ми розглянемо деякі напрямки розвитку біотехнології, зосередивши основну увагу на можливостях «удосконалення» людства. Чи те, що сьогодні відбувається у лабораторіях, вплине на вас та ваших дітей? Чимало людей вважає, що так.

Спроби створити досконале суспільство

ЯК БУЛО б чудово побачити ліпший світ — світ, де жодна людина не страждає від болю та хвороб, не має фізичних або розумових обмежень! Всесвітнє суспільство врешті звільнилося від злочинів та конфліктів. Людська родина подолала смерть.

Безперечно, аби досягти такого, в самих людях повинні відбутися великі зміни. Ідеї про те, як поліпшити людський рід, не нові. Близько 2300 років тому грецький філософ Платон написав: «Найліпші представники однієї статі повинні якомога частіше єднатися з найліпшими представниками протилежної статі, а гірші з гіршими — якомога рідше». Однак серйозні спроби удосконалити людський рід почали робитись відносно недавно. З’явилася навіть наука, яку назвали євгеніка.

Термін «євгеніка» запропонував у 1883 році британський науковець сер Френсіс Гальтон, родич Чарлза Дарвіна. Сам термін походить від грецьких слів, що означають «родовитий» або «знатний». Гальтон знав, що шляхом селекції виводять різні квіти та тварини з бажаними ознаками. Чи ж не можна тоді подібними методами поліпшити людство? Вчений вважав, що можна. На його думку, якби хоч частку коштів та зусиль, які йдуть на розведення коней та худоби, витрачали для «поліпшення людського роду», то можливо було б створити «плеяду геніїв».

Начитавшись Дарвіна, Гальтон почав твердити, що прийшов час, аби людина стала керувати еволюцією свого роду. У перші десятиліття XX сторіччя його ідеї набули величезної популярності серед політиків, науковців і викладачів як у Європі, так і в Сполучених Штатах Америки. Погляди, що панували в ті дні, добре відображені у словах провідника однієї могутньої держави: «Суспільство не має права дозволяти дегенератам народжувати собі подібних. (...) Фермерів, які допускали б, щоб увесь приріст потомства відбувався не за рахунок їхньої найліпшої худоби, а, навпаки, найгіршої, вважали б божевільними... Колись ми зрозуміємо, що головний обов’язок доброго громадянина, який є достойною людиною,— залишити після себе нащадків і що ми не маємо права увіковічнювати рід недостойних громадян». Ці слова належать 26-му президенту США Теодору Рузвельту.

На різноманітних виставках у Великобританії та Америці демонструвалися генетичні закони спадковості. Для цього часто використовували опудала морських свинок. Їх розміщували на вертикальній дошці так, щоб показати, як успадковується забарвлення шерсті від одного покоління до наступного. На ціль виставки вказував супровідний напис. На одному стенді говорилося: «Людські вади та пороки, як-от недоумкуватість, епілепсія, злочинність, божевілля, алкоголізм, жебрацтво тощо, зазвичай розвиваються в сім’ях і успадковуються так само, як колір хутра у морських свинок». На іншому плакаті виднілося запитання: «Доки ми, американці, будемо дбати про породу наших свиней, курей та великої рогатої худоби, а походження своїх дітей залишатимемо на долю випадку?»

Євгеніка в житті

Ці ідеї не залишилися лише теорією. У Північній Америці та Європі стерилізували десятки тисяч «небажаних» осіб. Безперечно, те, кого або що вважали небажаним, значною мірою залежало від поглядів людей, які приймали рішення про примусову стерилізацію. Наприклад, у штаті Міссурі (США) було запропоновано законопроект, який вимагав стерилізувати всіх, «звинувачених у душогубстві, зґвалтуванні, розбої, крадіжці курей, підкладенні бомби або викраденні автомобіля». Нацистська Німеччина, захопившись ідеєю створити протягом одного покоління вищу расу, пішла хибним шляхом ще далі. Після примусової стерилізації коло 225 000 чоловік під прикриттям євгеніки було знищено мільйони інших людей: євреїв, циган, інвалідів і калік та інших «небажаних».

Через жахіття, що відбулися у часи нацизму, євгеніка стала асоціюватися з чимось потворним. Тож чимало людей сподівалося, що ця галузь науки відійшла у минуле разом з мільйонами осіб, яких знищили в її ім’я. Проте у 1970-х роках почали надходити повідомлення про наукові досягнення у новій галузі молекулярної біології. Декого це насторожило, бо здавалося, що такі успіхи могли заохотити повернутись до ідей, які на початку століття повели в неправильному напрямку Європу та Північну Америку. Наприклад, 1977 року на форумі Національної академії наук з питання рекомбінантної ДНК відомий біолог застеріг своїх колег: «Ці дослідження ще більше наблизять нас до генної інженерії людини. Тоді вони розгадають, як досягти того, щоб у нас народжувалися діти з ідеальними рисами. (...) Останнього разу ідеальні діти мали біляве волосся, блакитні очі й арійські гени».

Нині багато людей вважатиме безглуздям порівнювати успіхи генної інженерії з гітлерівською програмою євгенізації. Шістдесят років тому намагалися будь-якою ціною досягти чистоти раси. Сьогодні ведуться розмови про поліпшення здоров’я та підняття життєвого рівня. Стара євгеніка корінилась у політиці, а сили черпала у фанатизмі та ненависті. Сучасними дослідженнями в галузі генетики рухають комерційні інтереси та бажання споживача поліпшити власне здоров’я. Попри значну різницю, спроби моделювати людей згідно з нашим особистим генетичним упередженням можуть нагадувати стару євгеніку.

Зміна суспільства за допомогою науки

У той час як ви читаєте ці слова, потужні комп’ютери методично складають карти людського геному — повного набору інструкцій, котрі містяться у наших генах і визначають, як ми розвиваємося, і від яких значною мірою залежить наш вигляд та особистість. Комп’ютери ретельно каталогізують десятки тисяч генів, що містяться у людській ДНК. (Дивіться інформацію в рамці «Детективи ДНК»). За передбаченнями науковців, коли буде зібрано й внесено в комп’ютер усю інформацію, вона довго служитиме основою для вивчення біології людини та для медичних цілей. Вчені також сподіваються, що після розшифрування таємниць людського геному відкриється шлях для терапії, яка корегуватиме або замінюватиме дефектні гени.

Лікарі ж плекають надію, що завдяки дослідженням у галузі генетики з’явиться нове покоління медичних препаратів, які будуть безпечні, але дуже ефективні в боротьбі з хворобами та запобіганні їм. Можливо, ця технологія також дозволить лікарю передивитися ваші генетичні дані, визначити наперед, які ліки будуть для вас найліпші.

Окрім таких перспектив для медицини, дехто вбачає в генній інженерії спосіб вирішити соціальні проблеми. Протягом років від Другої світової війни до початку 1990-х вчені доводили, що можна зменшити соціальні проблеми, реформувавши економіку й різні інституції та поліпшивши умови життя людей. Проте в останні роки соціальні проблеми лише збільшились. Тож багато осіб почало вважати, що вирішення цих проблем слід шукати в генах. Сьогодні дехто думає, що гени більше, ніж оточення, впливають на поведінку окремої людини та цілої групи.

А як зі смертю? За словами дослідників, навіть цю проблему можна буде розв’язати, провівши певні маніпуляції з ДНК. Науковцям уже вдалося удвічі збільшити тривалість життя плодових мушок та хробаків, і, на їхню думку, цю саму методику можна буде колись застосувати до людей. Керівник проекту «Геном людини» сказав: «Ми вперше можемо подумати про реальність людського безсмертя».

Запроектовані діти?

Через сміливі повідомлення про те, чого уже досягнуто й чого ще можна буде досягнути в наступних роках, легко не надати жодного значення теперішнім вадам та потенційним проблемам нових технологій. Щоб унаочнити це, повернімося до теми про дітей. Генетична перевірка уже стала звичайною справою. Найпоширеніший метод такої перевірки застосовується ще з 1960-х років. Лікар вводить голку шприца в матку вагітної жінки й бере пробу навколоплідних вод. Потім цю рідину досліджують, щоб виявити, чи плід не має якогось із десятків генетичних розладів, як-от хвороби Дауна або розщепленого хребта. Ця процедура зазвичай робиться після 16-го тижня вагітності. Завдяки більш сучасному методу можна довідатися про генетичну будову зародка між шостим та десятим тижнями.

Ці методи дозволяють лікарям викрити багато розладів, але лише 15 відсотків з них вдається усунути. Коли дослідження виявляють якусь генетичну проблему або дають сумнівні результати, багато батьків змушені прийняти болісне рішення: зробити аборт чи народити неповноцінну дитину? У журналі «Кур’єр ЮНЕСКО» зазначається: «Незважаючи на поширеність тестів ДНК, кожен з яких запатентований та приносить добрі прибутки, генетиці до цього часу не вдалося виконати своїх хвалькуватих обіцянок створити генну терапію. Лікарі перевіряють зародки на наявність патологій та дефектів, яких не в стані усунути. Тому часто як вирішення пропонується аборт».

У міру того як біотехнологія стає дедалі ефективнішою, медики, звичайно ж, сподіваються, що зможуть ліпше виявляти й корегувати генетичні дефекти, які або викликають різні хвороби, або роблять людину схильною до захворювань. Крім того, науковці плекають надію, що зрештою почнуть вводити штучні хромосоми у людські зародки, аби захистити їх, наприклад, від хвороби Паркінсона, СНІДу, діабету, простати, раку молочної залози та інших недуг. Тож дитина народжуватиметься зі зміцненою імунною системою. Існує також перспектива створити ліки, які «поліпшать» зародок — можливо шляхом генної маніпуляції,— стимулюючи розумову діяльність або посилюючи пам’ять.

Хоча навіть найбільш оптимістично настроєні науковці усвідомлюють, що батьки ще не скоро зможуть вибирати собі дитину з каталогу, все ж перспектива народити дитя своєї мрії дуже приваблива. Дехто доводить, що це безвідповідально не використовувати технологію, аби усунути генетичні розлади. Зрештою, як вони кажуть, коли немає нічого поганого в тому, щоб посилати свою дитину до найліпшої школи та відвідувати найдосвідченішого лікаря, чому б тоді не спробувати мати найкращу дитину?

Турбота про майбутнє

Однак чимало осіб висловлює занепокоєння. Наприклад, у книжці «Біотехнічне сторіччя» (англ.) говориться: «Якщо шляхом змін у генетичній будові людини вирішать запобігати діабету, серповидно-клітинній анемії та раку, чому тоді залишати інші, менш серйозні «розлади», як-от: короткозорість, дальтонізм, дислексію, ожиріння та ліворукість? І що може стримати суспільство від постанови, що якийсь колір шкіри — також «розлад»?»

У генетичній інформації будуть особливо зацікавлені страхові компанії. Що, коли передпологовий тест виявить потенційну проблему? Чи не будуть страхові компанії змушувати матір до аборту? Чи зможуть вони відмовитися покрити кошти, якщо вона не погодиться?

Хімічні, фармацевтичні та біотехнологічні компанії конкурують між собою за право запатентувати гени та живі організми, а також способи маніпулювання ними. А спонукують їх до цього, звичайно ж, гроші — бажання заробити на технології майбутнього. Багато фахівців з питань біоетики побоюються, що це допровадить до «споживацької євгеніки», і тоді батьків змушуватимуть вибирати «генетично схвалених» дітей. Неважко уявити, що реклама відіграватиме головну роль у цьому виборі.

Звичайно, нові технології навряд чи відразу будуть досяжні у бідних частинах світу. Вже сьогодні у багатьох куточках нашої планети люди не можуть скористати з елементарної медичної допомоги. І навіть у найрозвинутіших країнах генна терапія може виявитися по кишені лише багатим.

Досконале суспільство

У лавині літератури, присвяченій біотехнології, часто зустрічається вислів «виконувати роль Бога». Оскільки Бог є Конструктором і Творцем життя, то було б правильно розглянути, як він ставиться до цих пошуків досконалості. У біблійній книзі Буття говориться, що, створивши життя на землі, «побачив Бог усе, що вчинив. І ото,— вельми добре воно» (Буття 1:31). Перші чоловік і жінка були генетично досконалими. Але, збунтувавшись проти Бога, вони принесли недосконалість та смерть собі й своїм нащадкам (Буття 3:6, 16—19; Римлян 5:12).

Бог Єгова прагне покласти край хворобам, стражданню та смерті. Він уже давно подбав про те, як визволити людство від цих лих. У біблійній книзі Об’явлення передрікається, що настане час, коли Бог втрутиться в людські справи. Про той час написано: «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося». Ці радикальні зміни не будуть результатом досягнень науковців, оскільки багато з них не те що не приносять хвали Богові, але навіть не вірять у його існування. Біблія далі говорить: «Сказав Той [Бог Єгова], Хто сидить на престолі: «Ось нове все творю» (Об’явлення 21:4, 5).