«Впіймали стільки риби»

За нашого часу, так само як і в першому сторіччі, найбагатшими на рибу частинами Галілейського моря є пригирлові ділянки потічків і річок, які впадають у це море. В таких місцях рослинні залишки виносяться в озеро, що й приваблює рибу.

Чоловіки витягували на берег сіті та звалювали на купу всю рибу і відсортовували її. Придатну кидали в кошики. Деяку свіжу рибу продавали тут же на березі. Проте більшість риби сушили і засолювали. Її клали у глиняні амфори, які відправляли в Єрусалим та інші краї. Те, що не мало луски чи плавців, як-от вугрі, вважалося нечистим і викидалося геть (Левит 11:9—12).

Рибалки першого сторіччя найбільше хотіли ловити тиляпію, якої тоді було багато. Чимало рибних страв у Галілеї готували саме з цієї риби. Ісус їв, напевне, цю смачну рибу. Крім того, він, мабуть, використав дві засушені та засолені тиляпії, коли чудом нагодував тисячі людей (Матвія 14:16, 17; Луки 24:41—43). Дорослі особини цього виду часто плавають зі своїми мальками в роті. А втім, коли доросла риба не носить мальків, вона може брати в рот камінчик або підібрати з дна блискучу монетку (Матвія 17:27).