Уникаймо сектантства!

13. Як Ісус знову докоряє християнам у Пергамі й чому цей докір потрібний?

¹³ Ісус продовжує докоряти християнам у Пергамі, кажучи: «Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само» (Об’явлення 2:15). Перед тим Ісус похвалив ефесян за те, що вони ненавиділи діла цієї секти. Але християнам у Пергамі була потрібна порада, щоб вони не дозволили сектантству проникнути в збір. Вони мусили рішучіше підтримувати християнські норми, щоб зберегти єдність, про яку молився Ісус, як про це описано в Івана 17:20—23. Необхідно «і напучувати здоровим навчанням, і докоряти тим, хто противиться» (Тита 1:9, НС).

14. а) Проти кого християнський збір мусив боротися ще з ранніх часів і як апостол Павло описав їх? б) Яких Ісусових слів повинен послухатись той, хто, можливо, схильний приєднатися до відступницької групи?

¹⁴ Ще з ранніх часів християнський збір мусив боротися з гордими відступниками, які облесливою та облудною мовою «роблять розділення і спокуси всупереч вченню», яке Єгова постачає через свій канал (Римлян 16:17, 18, Дерк.). Майже у всіх своїх посланнях апостол Павло перестерігає перед цією загрозоюa. У наш час, коли Ісус відновив у правдивому зборі християнську чистоту і єдність, небезпека сектантства все ще існує. Тому той, хто, можливо, схильний приєднатися до відступницької групи і, таким чином, утворювати секту, повинен послухатись наступних слів Ісуса: «Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст» (Об’явлення 2:16).

15. Як починається сектантство?

¹⁵ Як починається сектантство? Самозваний учитель, можливо, сіє сумніви, суперечить якійсь біблійній істині (наприклад, що зараз останні дні) і утворює окрему групу із числа учнів, що йдуть за ним (2 Тимофія 3:1; 2 Петра 3:3, 4). Або хтось критикує спосіб, яким Єгова виконує своє діло, і проявляє дух поблажливості до самого себе, заявляючи, що в Біблії не міститься наказ проповідувати Царство від дому до дому і що в цьому взагалі немає ніякої потреби. Якщо б така особа брала участь у цьому служінні, так само як Ісус і його апостоли, то це, можливо, впокорило б її; однак дехто воліє відділитися й не утруднювати себе; такі особи тільки деколи збираються окремими групами для читання Біблії (Матвія 10:7, 11—13; Дії 5:42; 20:20, 21). Вони вигадують щось своє про Спомин Христової смерті, про біблійний наказ стримуватися від крові, святкування свят і вживання тютюну. Крім того, вони принижують ім’я Єгови і незабаром вертаються назад до привільного способу життя Вавилона Великого. І що ще гірше — Сатана спонукує декотрих накидатися та «бити своїх товаришів-слуг», колишніх братів (Матвія 24:49, Хом.; Дії 15:29; Об’явлення 17:5).

16. а) Чому ті, хто вагається через вплив відступників, повинні негайно покаятися? б) Що чекає нерозкаяних?

¹⁶ Той, хто вагається через відступницький вплив, мусить негайно звернути увагу на Ісусів заклик покаятися! Відступницьку пропаганду конче треба відкидати, як отруту, чим вона дійсно і є! Основою відступництва є заздрість та ненависть, на протилежність праведності, невинності і привабливим істинам, якими Ісус живить свій збір (Луки 12:42; Филип’ян 1:15, 16; 4:8, 9). Що ж до тих, які не хочуть покаятися, то Господь Ісус справді ‘воюватиме з ними мечем Своїх уст’. Він пересіває людей для того, щоб зберігалась єдність, за яку він молився того вечора, коли востаннє був зі своїми учнями на землі (Івана 17:20—23, 26). Оскільки відступники відкидають основану на любові пораду й допомогу, подану їм зорями в його правиці, Ісус судить та карає їх «з найбільшою суворістю» і направляє їх до «зовнішньої темряви». Таких позбавляється спілкування, щоб вони не діяли між Божими людьми, як та закваска (Матвія 24:48—51, НС; 25:30; 1 Коринтян 5:6, 9, 13; Об’явлення 1:16).