Чи релігія дійсно є потрібна?
ЧИ РЕЛІГІЯ є важливою для вас? Чи ви є членом якоїсь релігійної групи або церкви? Якщо так, то маєте багато спільного з більшістю людей, які жили в 1884 році, в який німецький філософ, Карл Маркс, написав: «Релігія... це опіум для народу». У ті дні майже всі люди ходили до церкви й релігія мала сильний вплив над кожною верствою суспільства. У наш час, те становище дуже змінилося, і релігія відіграє дуже малу роль у житті сотнів мільйонів людей, або немає жодного значення. Якщо ви ще ходите до церкви, то правдоподібно знаходитеся між переважною меншістю населення вашої громади.
Яка ж причина цієї зміни? По-перше, Карл Маркс — основоположник дуже впливової антирелігійної філософії — очевидно, вважав, що релігія була перешкодою людському прогресові. Він твердив, що матеріалізм найкраще задовольнить потреби людства, філософія в якій не було місця на Бога або традиційної релігії. Це довело його сказати: «Ліквідація релігії є першою необхідністю до щастя людини».
Німецький соціолог, Фрідріх Енгельс, і російський комуністичний провідник Володимир Ленін продовжували розробляти матеріалістичну філософію Маркса — марксизм-ленінізм. До недавніх років, понад третина людей в світі жила під політичними урядами, які до деякої міри сповідували цю атеїстичну філософію. Багато чоловіків і жінок ще до цих пір сповідують її.
Ріст незалежності від церкви
Вплив релігії на людство не ослаб тільки через поширення комуністичної філософії. Розвиток у науці також відіграв важливу роль. Наприклад, популяризація еволюційної теорії довела багатьох людей сумніватися в існуванні Творця. Були ще інші фактори.
Британська енциклопедія згадує «відкриття наукових пояснень на явища, яких колись приписували надприродному», та «усунення впливу організованої релігії з таких діяльностей як медицина, освіта, і мистецтво». Такі розвитки довели до росту «секуляризації». Що таке секуляризація? Це «погляд життя... грунтований на звільненні від церковного, духовного впливу». Секуляризація ще має вплив у комуністичних, як і некомуністичних країнах світу.
Вплив релігії послабили, не тільки секуляризація й марксизм-ленінізм. Церкви так званого християнства теж мусять прийняти вину. Чому? Тому що протягом століть вони зловживали своєю владою. І тому що навчали доктрини обгрунтовані небіблійними традиціями й людськими філософіями, ніж Біблією. Тому, багато людей ослабли духовно й не могли протистояти вторгненню секуляризації.
Крім того, у більшості випадків, церкви самі зрештою піддалися секуляризації. У 19 столітті, релігійні вчені так званого християнства виступили з голобельною критикою, якою знищили довір’я багатьох людей в Біблію як натхненне Слово Боже. Церкви, а навіть римсько-католицька, прийняли еволюційну теорію в яку до цих пір заявляють вірити. Вони навчали можливість, що тіло людини розвинулося, тоді як Бог створив тільки душу. Протягом 1960 років протестантизм висував теологію, що «Бог мертвий». Багато священиків протестантства навмисно пробачали за матеріалістичний спосіб життя. Вони заохочували передшлюбні статеві стосунки, а навіть ставилися співчутливо до гомосексуалізму. Декотрі католицькі теологи розвинули теологію визвольного руху,— змішання католицизму з революційним марксизмом.
Відступ від секуляризації
Секуляризація здобула перевагу, головно в 1960 роки й аж до середини 1970. У той час почали відбуватися зміни. Здавалося, релігія відроджувалася, але у більшості випадків не головні релігії. Кругом світу, пізно в 1970 роки й на початку 1980, поширювалося багато нових релігій.
Чому таке відродження релігії? Французький соціолог, Жіль Кепел сказав: «Миряни... твердять, що світська культура довела їх до безвихідного становища, і що через наполегливе заявляння свого звільнення від Бога, люди жнуть те що посіяли своєю гордістю і марністю, тобто, правопорушення, розлучення, хворобу СНІД, зловживання наркотиками, [і] самогубство».
Відступ секуляризації скоріше поширювався після недавнього позірного занепаду марксизму-ленінізму. Для багатьох людей атеїстична філософія стала дійсною релігією. Уявіть собі збентеження тих людей, які відчували довір’я до неї! Газета Вашінгтонський пост цитувала колишнього ректора середньої школи комуністичної партії в депеші з Москви, який сказав: «Країна не живе тільки своєю економією і інституціями, а також міфологією і отцями-засновниками. Суспільство дуже потерпить, коли взнає, що його найбільші міфи не грунтувалися на правді, але на пропаганді й фантазії. І точно це те, що ми тепер зазнаємо щодо Леніна й революції».
Французький соціолог і філософ, Едгар Морін, говорить про комуністичний, як і капіталістичний світи й признає: «Ми не тільки бачили занепад яскравої майбутності поданої пролетаріатові, але також занепад автоматичного й природного процесу суспільності, у якому наука, розсудок і демократія мали автоматично поширюватися... Тепер не запевняється жодного прогресу. Майбутність на яку ми надіялися провалилася». Така-то є безнадійність багатьох людей, які покладали надію на зусилля людини створити кращий світ без Бога.
Відновлене зацікавлення релігією
Через це всесвітнє розчарування чимало щирих людей визнають потребу духовного боку їхнього життя. Вони бачать потребу релігії, але стали незадоволені з головними церквами. Декотрі також сумніваються в нових релігіях — культах зцілення, чарівливих, таємних, а навіть у поклонниках Сатани. Релігійний фанатизм також поширюється. Так, відбувається якесь там відродження релігії. Але чи такий поворот до релігії вийде людству на добро? Чи будь-яка релігія дійсно відповідає духовним потребам людства?
[Ілюстрація на сторінці 3]
«Релігія — це зітхання пригнобленого створіння, надмірна чутливість безжалісного світу, і душа бездушного стану. Релігія — це опіум для народу».
[Відомості про джерело]
Фото: New York Times Berlin — 33 225 115
[Ілюстрація на сторінці 4]
Карл Маркс і Володимир Ленін бачили, що релігія буде перешкодою людському прогресові.
[Відомості про джерело]
Musée d’Histoire Contemperaine — BDIC (Паризький університет).
[Ілюстрація на сторінці 5]
Філософія марксизму-ленінізму піднесла надії в серцях мільйонів людей.
[Відомості про джерело]
Musée d’Histoire Contemperaine — BDIC (Паризький університет).
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 2]
Фото на обкладинці: Garo Nalbandian