Шукаючи безпеки в ері бомби

ВНОЧІ 27 липня 1943 р., скинули на Гамбург, Німеччину, тисячі запальних бомб. Наслідки нальоту було щось нового в воюванні: величезне, пожираюче пекло, пожежа. Зносячіся струмені повітря створили ураганні вітри, які розвіювали пожежу зі всіх сторін і втягали людей в полум’я. Жар був нестерпний. Бомбосховища перемінились на печі, спікаючи й зсихаючи людей ховаючихся у них. Інші загрузали в розтопленому асфальті. Згинуло понад 40 000 людей, 20 разів більше вбитих ніж у звичайному повітряному нальоті.

Два роки пізніше, на другому боці світу, ще одна пожежна гроза спалила Хіросіму, Японію. Цього разу пожежу підпалив один літак, який скинув на місто тільки одну бомбу.

Атомній бомбі дали прізвисько Маленький Хлопчик. Але наслідки тієї бомби зовсім не були малі, але жахливі. Бомба осліпила людей дуже ясним світлом. Вона вбивала й калічила вогнем та жаром, а також вибуховою хвилею. Вона отруювала людей смертельною радіацією.

Три дні пізніше, ще одна бомба, під назвою Товстун, загладила половину міста Нагасакі. Хребет гори, який перетинає це пагористе місто, охоронив другу половину міста.

Сьогоднішній арсенал ядерної зброї

Сьогодні, є близько 50 000 штук цієї зброї масового знищення. Подумайте ж:

◻ Коли б дві великі держави вжили тільки 5 процентів своєї ядерної зброї проти міст свого ворога, то протягом кількох хвилин загинуло б 200 мільйонів людей, чотири рази більше ніж було вбито в другій світовій війні. Дуже багато поранених мали б малу надію одержати медичного догляду тому, що медичні центри були б переповнені.

◻ Тільки один підводний човен США, Трайдент, має на собі досить ядерних реактивних снарядів, щоб ними знищити 192 відмінних центрів. Кожен вибух був би вісім разів сильніший за бомбу, яка знищила Хіросіму.a

◻ Світовий арсенал ядерної зброї поміщає 2600 разів більше вибухової сили від усіх військових запасів, які вживались протягом другої світової війни.

Така статистика морочить голову, і підкреслює величину проблеми.

Одна приповідка в Західній Африці каже так: „Коли слони боряться, то трава теж потерпить”. Так само, наслідки ядерної війни не впливатимуть тільки на воюючі держави. У недавній статті в журналі Закордонні справи, науковець Карл Сейган сказав, що ядерна війна „піддала б небезпеці кожну людину, яка залишилася б живою на планеті. У цьому маємо дійсну загрозу винищення людства”.

[Примітка]

[Схема на сторінці 3]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Сьогоднішній арсенал ядерної зброї поміщає 2600 разів більше вибухової сили ніж уживалось у другій світовій війні.

16 000 мільйонів тонн

6 мільйонів тонн

Найновітніша зброя й боротьба за безпеку

„УЖЕ працюють над зброєю нечуваної сили, яка зовсім змінить усі майбутні умови воювання... Якщо не погодяться над контролем і вживанням цих нових активних матеріалів, то яка-небудь тимчасова користь, незважаючи на те яка велика, може бути перевищена довічною загрозою людському суспільству”.— Датський науковець ядерної фізики, Нільс Бор. Писано 1944 року.

У дослідженні проведене Організацією Об’єднаних Націй було сказано: „Немає... жодної цілі (місцевості) досить сильної, щоб витримала сильні наслідки ядерної зброї, немає жодної ефективної оборони проти рішучої атаки... У цьому ж значенні, людство зустрічає найновітнішу зброю”.

З цього людина скоро усвідомила, що не тільки міста будуть зовсім знищені протягом кількох секунд, але також, що це спустошення можна дуже легко здійснити — немає потреби перше завдавати війську поразки. Ядерною зброєю можна зовсім знищити населення країни, а також її економію тільки до одного дня, і це без перестрілки.

Розуміння, що проти ядерної зброї немає ефективної оборони, довело до розвитку засобів для залякування. У листопаді 1945 року, командуючий генерал США військово-повітряного флоту, Генрі Г. Арнолд, сказав у рапорті до військового міністра: „Дійсна безпека проти атомної зброї в передбаченій майбутності залежить від нашої спроможності негайно перейти в наступ переважаючою силою. Нападникові повинно бути ясно, що атака на Сполучені Штати Америки негайно рушить проти нього дуже руїнницьку повітряно-атомну атаку”.

Багато людей не погоджуються з тим, що таке залякування гарантує їм дійсну безпеку. Роберт Й. Оппенхаймер, видатний фізик, який очолював розвиток атомної бомби, порівнював протилежні ядерні держави до „двох скорпіонів у пляшці, кожен може вбити іншого, кожен рискуючи своїм власним життям”. Більш сучасно, президент Роналд Рейган порівнював сучасне становище між США а Радянським Союзом до двох осіб націлюючі пістолети одна на одну.

Зусилля зробити атом інтернаціональним

У червні 1946 року Сполучені Штати Америки запропонували план новоформованій Організації Об’єднаних Націй. План вимагав створення інтернаціональної агентури, яка матиме владу контролювати й перевіряти всі діяльності атомної енергії по цілому світі. Коли заснується така агентура, тоді Сполучені Штати Америки передадуть їй свої атомні секрети, викинуть існуючі атомні бомби, і вже більше не будуть виробляти їх.

Радянський Союз заявив, що перше необхідно позбутись атомної зброї. Зробивши це, тоді можна планувати розпорядок перевірки й контролю. Те спірне питання застоялось, і протягом наступних років холодної війни надія, що ООН контролюватиме атомну зброю загинула.

Гонка озброєнь: дія й реакція

У 1949 році Радянський Союз випробував свою першу атомну бомбу. Між Сходом а Заходом заглибилось підозріння та недовір’я, і почалась серйозна гонка озброєнь. США відповіли на Радянське випробовування своєї бомби розвитком багато сильнішої зброї, водневої бомби. Перша випробувана воднева бомба (1952 року) була близько 800 разів сильнішою від раніших атомних бомб. Після тільки дев’ятьох місяців, Радянський Союз успішно розвинув свою власну водневу бомбу.

Потім розвинули МБР (міжконтинентальна балістична ракета). У Радянському Союзі проводились успішні випробовування міжконтинентальних балістичних ракет у 1957 році. Ракета могла долетіти в будь-який район тільки за кілька хвилин, замість годин. Сполучені Штати Америки спішились, щоб наздогнати Радянський Союз і наступного року додали МБР до свого арсеналу.

Тимчасом інші країни опрацьовували й випробовували свої власні атомні бомби. По черзі, Сполучене Королівство Великобританії, Франція та інші країни стали ядерними державами.

Цей синдром дій й реакцій продовжувався неослаблено протягом 1960 років. Сполучені Штати Америки й Радянський Союз випробовували антибалістичні ракети. Обидві країни навчились запускати свої ракети з підводних човнів. Обидві розвинули ракети носячі багато боєголовок.

Гонка озброєнь продовжувалась до 1970 років із значним розвитком МІРВ (багаторазово незалежно націлений знову вхідний космічний корабель). Одна ракета тепер могла нести багато боєголовок, кожну з яких можна індивідуально націлювати на відмінну ціль. Наприклад, американська МХ, або Охоронець миру, ракета сучасного типу, є встаткована десятьма такими боєголовками; як також Радянська СС-18 ракета. Кожна ракета може знищити десять міст.

Почали вироблятись ракети більш точного влучення, і це, разом з розвитком МІРВ заворушило новий страх. Замість націлювати ракети на міста, то МІРВ ракети багаторазово націлювались на ракетні та військові установи ворога. Декотрі тепер робили припущення, що вже можливо здобути перемогу в ядерній війні. Могутній перший удар може розгромити здатність або волю ворога відповісти своїм власним ударом.

Обидві сторони тепер почувались примушені протидіяти такій загрозі спроможністю відповісти своїм власним ударом навіть коли б ворог несподівано перше атакував. Без спроможності контратакувати, міркували держави, то не буде можливо відстрашити атаку ворога; дійсно така атака могла б доказатись бути непереборно принадною. Тому розробляли ще більше зброї.

Тепер, на середині 1980 років, гонка озброєнь продовжується великою швидкістю. До галерії зброї недавно додали нейтронну бомбу — мала воднева бомба розроблена вбивати людей радіацією, але не шкодити будинкам та засобам пересування. Інша є крейсерська ракета, яка літає тільки верх дерев (і нижче радіолокаційних хвиль ворога) точно націлена влучити в ціль 1500 миль (2400 км) дальності. Найновітніша зброя занесена до ядерного арсеналу, популярно звана Зоряні Війни, додає ще космос до поля бою.

Зусилля, щоб контролювати зброю

Хоч історія розроблення ядерної зброї може навівати людям думку, що ядерна гонка озброєнь продовжувалась без жодних запобіжних заходів, то вже підписували кілька договорів. Декотрі обмежують випробовування або ограничують кількість деякої зброї, тоді як інші забороняють виробництво ядерної зброї неядерними державами.

Ці договори досяглись тільки старанними й час-марнуючими зусиллями. І жоден договір значно не зменшив кількість існуючої зброї.

Сама суть проблеми така: Великі держави дуже недовіряють і бояться одна одної. Іронічно ця небезпека тільки створює вимогу розробляти ще більше зброї. А розроблення зброї, по черзі, дає кожній стороні більш зловісний й загрозливий вигляд; люди відчувають ще більшу небезпеку.

[Вставка на сторінці 5]

„Коли слони боряться, то трава теж потерпить”.

[Схема на сторінці 5]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Одна МХ ракета дорівнює силі 300 бомб, яка знищила Хіросіму, і може знищити 240 квадратних миль площі.

МАНГАТТАН

Вибух над Хіросімою

Вибух МХ ракети

Бомба й майбутність людства

З УХИЛЬНОГО шукання безпеки протягом ядерної ери виникло розроблення тисячів тисяч штук зброї масового винищення.

Поінформовані люди знають, що у стані роздратування нації загартувались вживати ядерну зброю. Дійсно, охочість вживати ядерну зброю є при самому серці залякування. Генерал Б. Л. Дейвіс, командир стратегічної повітряної команди США, недавно написав: „У кінцевому підсумку, наша спроможність залякувати ворога є функцією двох взаємозалежних факторів. По-перше, необхідно мати — й можливі вороги мусять знати, що ми маємо — спроможність позбавити їм їхні наміри в якому-небудь рівні конфлікту. По-друге, необхідно мати — і вороги мусять знати, що ми маємо — волю як народ володіти тією спроможністю на захист наших народних інтересів”. (Курсив наш.) — Журнал військово-повітряного флоту, липня 1985 року.

У минулих 40 роках не вживалось зброї в стані роздратування, але ця стриманість не гарантує, що вона не буде вживатись у майбутньому. Недавнє анкетування виявляє, що 68 процентів американського народу вірять, що коли б гонка озброєнь продовжувалась, то нації згодом будуть уживати ядерну зброю.

Люди цілого світу відчувають цю напруженість. Зауважте, що одна 18-тилітня студентка у Сьєрра-Леоне написала: „Кожна людина на цій планеті постраждає від ядерної війни... Навіть люди в Африці мусять тривожитись незважаючи на те, що живуть далеко від території великих держав... В основному, люди ставляться до загрози глобальної загибелі в спосіб, якого дослідники називають ,психічне виключення дійсностей’, тобто, вони зовсім не хочуть думати про нього. Проте, із зростанням напруженості в світі, стає все трудніше й трудніше виконувати цей подвиг емоційної гімнастики й просто ігнорувати погрозу”.

Інші погрози безпеці

Крім очевидної погрози навмисної війни між великими державами, то людській безпеці загрожують ще інші фактори. Одна загроза є в тім, що все більше й більше країн будуть виробляти ядерну зброю. Крім п’ятьох відомих країн, які вже мають ядерну зброю, то є принаймні шість інших, які вже мають або незабаром будуть мати свої власні атомні бомби. До кінця століття, знавці вірять, що 20 або більше націй матимуть бомбу.

Інша загроза походить з того, що терористська організація здобуде одну з цих бомб. Подумайте, що терорист міг би заподіяти атомною бомбою! Він міг би вимагати викуп за ціле місто!

А як же терористам здобути ядерної бомби? В один з двох способів. Вони можуть украсти її — пам’ятайте, є 50 000 штук з яких можна вибирати! Вони також можуть зробити свою власну. Технологія будування атомної бомби вже не є секретна. І вже виробляють усе більше й більше плутонію, потрібний елемент. В дійсності кажуть, що до року 2000 матимуть досить плутонію виробленого цивільними ядерними програмами, щоб розробити 750 000 бомб величини, яка знищила Нагасакі, кожного року!

До цих погроз безпеці необхідно додати можливість випадку, помилки, або провалу систем.

Людські розв’язання

Науковці, вчені, генерали, політичні діячі вже багато писали на цю тему. Усе більше й більше вони вірять, що гонка ядерного озброєння є коштовна, даремна й дуже небезпечна. Вони пропонують різні розв’язання. Декотрі вимагають цілковитого розброєння. Інші хочуть заморозити продукцію зброї. Ще інші пропонують ,зоряні війни’, як захист. У січні 1985 р. провідники двох великих держав запропонували людям підбадьорюючі заяви. Михайло Горбачов запропонував крок за кроком процес, щоб позбутись всієї ядерної зброї до року 2000. Роналд Рейган висловив свою вдячність за таке пропонування. Чи це був серйозний план здобути мир, чи тільки хитра пропаганда? У всіх цих пропонуваннях бачимо щось спільного — вони всі звертають увагу на те, що людина розв’яже цю проблему.

З цього виникає основне запитання: Чи це реалістично довіряти людині, що вона здійснить мир від загрози ядерної війни, тому що, головним чином, це людина є відповідальна за цю небезпеку? Обдарованість людини через те, що вона придумала таку комп’ютеризовану смертельну зброю знищення викликає благоговіння, але чи людина вже запанувала над своєю власною природою? У цьому поколінні вже відбулись дві огидні світові війни, так що відносно розміру й руйнівності всі інші війни в історії людства стають дуже малими. І протягом 40 років після другої світової війни, вже воювалось близько 150 менших війн; в них згинуло 30 мільйонів людей.

Боже розв’язання

Не дивно, що Біблія каже: „Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема”. Єгова має на меті розв’язати це скрутне ядерне становище в Свій власний спосіб. Не так як людина, Він має на меті назавжди покінчити з війною.— Псалом 46:10; 146:3.

Боже Царство, світовий уряд, який принесе всім любителям правди вічну безпеку — це Його розв’язання. Три мільйони людей в більше як 200 країнах світу визнають, що те Царство незабаром запанує над землею, і навіки покінчить з можливістю ядерної загибелі. Ці люди — свідки Єгови.

Покоряючись праведним законам того Царства, вони сповняють пророцтво в Михея 4:3, де каже так: „І вони перекують мечі свої на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни”. Одна четверта всіх науковців у світі працюють при роботі пов’язана із захистом. Жоден з них не є свідками Єгови. Близько 70 мільйонів людей працюють при роботі пов’язана з військом. Жоден з них не є свідком Єгови.

Замість бути тільки бездіяльними спостерігачами цього скрутного ядерного становища, то свідки Єгови люблячо навчають людей того, що Бог зробить, щоб виправити цю ситуацію. Факти знаходяться в вашій власній Біблії. Щоб одержати допомоги зрозуміти все це, то установіть контакт з свідками Єгови вашого суспільства. Вони будуть раді допомогти вам.