Одні з найзапекліших у той час дебатів про достовірність Біблії точилися в Німеччині. Молодий тамтешній професор полишає затишне університетське життя і вирушає в подорож, яка приводить його до найбільш грандіозних в історії знахідок, пов’язаних з Біблією. Звуть цього знавця Біблії Константин фон Тішендорф. Він відкидає так звану вищу критику і робить значний вклад у доведення достовірності біблійного тексту. Його перша подорож до Сінайської пустелі в 1844 році увінчується неймовірним успіхом. В одному монастирі Тішендорф випадково заглядає в кошик для сміття і знаходить там стародавню копію Септуагінти, перекладу Єврейських Писань грецькою мовою. В руках ученого опиняється найстаріша з усіх відомих копій!

Тішендорф у захваті, адже він повертається з подорожі з 43 пергаментами. Науковець упевнений, що можна знайти ще більше пергаментів, але протягом повторної подорожі 1853 року йому вдається роздобути лише один-єдиний фрагмент біблійного тексту. А як же решта? У Тішендорфа закінчуються кошти, і він намагається заручитися підтримкою заможної особи. Учений знову залишає рідну країну, щоб податися на пошуки стародавніх рукописів. Але перед подорожжю він звертається до російського царя.

Цар зацікавився справою

Тішендорф, мабуть, сильно переживав, як його, вченого-протестанта, приймуть у Росії. Адже це була величезна держава, в якій панувала православна релігія. На щастя, в Росії тоді настав сприятливий період перемін і реформ. Оскільки в країні почали надавати значної уваги освіті, 1795 року за наказом імператриці Катерини II (відомої також як Катерина Велика) було засновано Імператорську бібліотеку в Санкт-Петербурзі. Ця перша в Росії публічна бібліотека стала для мільйонів людей справжньою скарбницею друкованої інформації.

Імператорська бібліотека зажила собі слави однієї з найкращих бібліотек Європи. Все ж вона мала один недолік. Хоча з моменту заснування цієї книгозбірні минуло п’ятдесят років, але в її архівах налічувалося лише шість рукописів єврейською мовою. Зрозуміло, що матеріали бібліотеки не могли задовольнити чимраз більшу зацікавленість росіян біблійними мовами і перекладами. Катерина II послала вчених до університетів Європи, щоб вони вивчили там єврейську мову. Після повернення цих фахівців додому в провідних православних семінаріях Росії було впроваджено курс вивчення єврейської. І саме тоді російські науковці вперше розпочали працю над точним перекладом Біблії з давньоєврейської мови на російську. Однак їм бракувало коштів, до того ж вони зіткнулися з протидією з боку консервативних провідників церкви. Для тих, хто прагнув біблійного знання, справжнє світло тоді ще не засяяло.

Цар Олександр II відразу збагнув важливість пошуків, які здійснював Тішендорф, і тому надав йому фінансову підтримку. Незважаючи на «запеклий і фанатичний опір» певних осіб, Тішендорф повертається з Сінайського півострова з рештою фрагментів Септуагінтиa. Пізніше знайдений цим ученим рукопис назвуть Сінайським кодексом. Цей кодекс і донині вважається одним з найдавніших існуючих рукописів Біблії. А тепер повернімося в Санкт-Петербург. Тішендорф поспішає на прийом до царя в Зимовий палац. Там він пропонує цареві підтримати «одне з найвеличніших починань у галузі теоретичних і біблійних досліджень». Йдеться про видання новознайденого рукопису, який згодом помістять в Імператорську бібліотеку. Цар охоче погоджується на таку пропозицію, і окрилений успіхом Тішендорф пізніше напише: «Провидіння подарувало нашому часу... Сінайську Біблію. Вона стала для нас повним і ясним світлом, щоб ми побачили справжній текст написаного Божого Слова. Вона допоможе нам захищати правду, бо переконливо свідчить про достовірність біблійного тексту».