Згідно з задумом Ієроніма, його переклад Єврейських Писань мав ґрунтуватися на Септуагінті. Багато хто вважав цей здійснений у III сторіччі до н. е. грецький переклад Єврейських Писань богонатхненим. Тому Септуагінтою послуговувалося чимало грекомовних християн того часу.

Однак у ході роботи Ієронім побачив, що між грецькими манускриптами існують майже такі ж суперечності, з якими він зіткнувся, працюючи над латинським текстом. Його розчарування дедалі зростало. Кінець кінцем він дійшов висновку, що створити надійний переклад можна лише тоді, коли відкласти грецькі манускрипти (включаючи таку шановану Септуагінту) та працювати безпосередньо з єврейським оригінальним текстом.

Це рішення викликало гнівний протест. Дехто затаврував Ієроніма як фальсифікатора тексту й богохульника, котрий відкинув церковні традиції та пішов за євреями. Навіть Августин — провідний богослов церкви того часу — і той умовляв Ієроніма повернутися до тексту Септуагінти. Він казав: «Якщо твій переклад почне читати дедалі більше людей у багатьох церквах і коли через це читання Святого Письма виникнуть незгоди між латиномовними та грекомовними церквами, то буде дуже прикро».

Так, Августин боявся, що церква може розколотися, якщо західні церкви використовуватимуть латинський текст Ієроніма (який ґрунтувався на давньоєврейському тексті), у той час як грекомовні церкви на сході продовжуватимуть послуговуватись перекладом Септуагінтаb. До того ж Августин висловив побоювання стосовно того, чи варто відкинути Септуагінту та почати користуватися перекладом, який міг захистити лише сам Ієронім.

східне християнство донині віддає перевагу Септуагінті.