Як слова Ісуса сприяють щастю

«Ісус зійшов на гору і... до нього підійшли учні, а він... почав їх навчати» (МАТВ. 5:1, 2).

1, 2. а) За яких обставин Ісус виголосив Нагірну проповідь? б) Як Ісус почав свою промову?

ЙДЕ 31 рік. Ісус ненадовго припиняє проповідувати в Галілеї, щоб відзначити Пасху в Єрусалимі (Ів. 5:1). Повернувшись до Галілеї, він цілу ніч благає Бога допомогти йому вибрати 12 апостолів. Наступного дня, коли Ісус зцілює хворих, збирається натовп. З апостолами та іншими людьми він сідає на схилі гори і починає навчати всіх присутніх (Матв. 4:23—5:2; Луки 6:12—19).

² На початку своєї промови, Нагірної проповіді, Ісус пояснює, що щастя походить від близьких стосунків з Богом. (Прочитайте Матвія 5:1—12). Щастя — це відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості. Дев’ять згаданих Ісусом чинників щастя показують, чому християни щасливі. Сьогодні, так само як близько 2000 років тому, Ісусові слова дуже актуальні. Розгляньмо, що́ Ісус говорив про кожен з чинників щастя.

«Ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному»

3. Що значить усвідомлювати свою потребу в духовному?

³ «Щасливі ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному, оскільки їм належить царство небесне» (Матв. 5:3). «Ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному» розуміють, що вони духовно нужденні і потребують Божого милосердя.

4, 5. а) Чому особи, які усвідомлюють потребу в духовному, є щасливими? б) Як задовольняти духовну спрагу?

⁴ Люди, які усвідомлюють свої духовні потреби, щасливі, «оскільки їм належить царство небесне». Прийнявши Ісуса як Месію, його ранні учні отримали можливість правити з ним у Божому небесному Царстві (Луки 22:28—30). Хоч би яку надію ми мали — бути співспадкоємцями з Христом у небі чи жити вічно в раю на землі під правлінням Царства,— ми можемо почуватися щасливими, якщо справді усвідомлюємо потребу в духовному, а також свою залежність від Бога.

⁵ Не всі розуміють, що мають духовні потреби, бо багато кому бракує віри і ці люди не цінують святого (2 Фес. 3:1, 2; Євр. 12:16). Щоб задовольняти духовну спрагу, необхідно, приміром, ретельно вивчати Біблію, брати активну участь у праці підготовки учнів і регулярно відвідувати християнські зібрання (Матв. 28:19, 20; Євр. 10:23—25).

«Щасливі ті, що тужать»

6. Хто це «ті, що тужать» і чому вони «щасливі»?

⁶ «Щасливі ті, що тужать, бо вони будуть потішені» (Матв. 5:4). «Ті, що тужать» — це ті самі люди, які «усвідомлюють свою потребу в духовному». Вони не тужать у тому розумінні, що нарікають на свою долю. Такі люди бідкаються про свій грішний стан і про обставини, зумовлені людською недосконалістю. Чому їх названо «щасливими»? Тому що вони виявляють віру в Бога та Христа і «потішені» близькими стосунками з Єговою (Ів. 3:36).

7. Як треба ставитися до світу Сатани?

⁷ Чи ми особисто тужимо через несправедливість, поширену у світі Сатани? Як ми ставимося до того, що пропонує світ? Апостол Іван написав: «Все у світі: прагнення плоті, прагнення очей та вихваляння своїми статками — походить не від Батька» (1 Ів. 2:16). Іноді ми розуміємо, що нашу духовність послаблює «дух світу» — спонукальна сила, яка керує відчуженим від Бога людським суспільством. Що робити в такому разі? Палко молімось, вивчаймо Боже Слово і звертаймося за допомогою до старійшин. Коли ми наближаємося до Єгови, то, незалежно від причини нашого пригнічення, «утішаємось» (1 Кор. 2:12; Пс. 119:52, Хом.; Як. 5:14, 15).

Які ж «щасливі лагідні»!

8, 9. Що означає бути лагідним і чому лагідні є щасливими?

⁸ «Щасливі лагідні, бо вони успадкують землю» (Матв. 5:5). Лагідність не натякає на слабкість чи удавану м’якість (1 Тим. 6:11). Якщо ми лагідні, то покірно чинимо волю Єгови і приймаємо його вказівки. Лагідна вдача помітна і в нашому ставленні до одновірців та інших людей. Така лагідність узгоджується з порадою апостола Павла. (Прочитайте Римлян 12:17—19).

⁹ Чому лагідні особи щасливі? Тому що, за словами Ісуса, який сам був лагідним, «вони успадкують землю». Ісус — головний Спадкоємець землі (Пс. 2:8; Матв. 11:29; Євр. 2:8, 9). А втім, разом з Христом землю успадкують також його лагідні «співспадкоємці» (Рим. 8:16, 17). Чимало інших покірних людей житимуть вічно в земній сфері Ісусового Царства (Пс. 37:10, 11).

10. Як брак лагідності може позначатися на наших обов’язках у зборі і на стосунках з іншими?

¹⁰ Подібно до Ісуса, ми повинні бути лагідними. А що, коли в нас агресивна вдача? Через наш войовничий і агресивний характер люди можуть сторонитися нас. Якщо брати́ прагнуть мати обов’язки в зборі, войовничість робить їх непридатними для цього (1 Тим. 3:1, 3). Павло радив Титу постійно заохочувати християн на Криті, щоб вони «не були войовничими, натомість були поміркованими, сповна виявляючи лагідність до всіх людей» (Тита 3:1, 2). Яким же благословенням для інших є лагідні особи!

«Спраглі праведності»

11—13. а) Що значить бути голодним і спраглим праведності? б) Як голодні і спраглі праведності «наситяться»?

¹¹ «Щасливі голодні та спраглі праведності, бо вони наситяться» (Матв. 5:6). «Праведність», про яку говорив Ісус,— це риса, яка спонукує людину робити правильне відповідно до волі Бога і його вказівок. Псалмоспівець сказав, що він «омліває... з туги» за праведними Божими постановами (Пс. 119:20). Чи ми настільки цінуємо праведне життя, що є голодними і спраглими праведності?

¹² Ісус говорив, що люди, які голодні і спраглі праведності, будуть щасливими, оскільки вони «наситяться», тобто повністю задовольнять свої потреби. Це стало можливим після П’ятидесятниці 33 року н. е., тому що відтоді святий дух Єгови почав «засвідчувати світові про... праведність» (Ів. 16:8). Своїм духом Бог надихнув чоловіків до написання Християнських Грецьких Писань, які дуже корисні «для напоумлення в праведності» (2 Тим. 3:16). Крім того, Божий дух допомагає нам «одягнутися в нову особистість, що створена за Божою волею і відповідає вимогам справжньої праведності» (Еф. 4:24). Як же приємно знати, що люди, котрі каються і прагнуть прощення гріхів на підставі викупної жертви Ісуса, можуть бути праведними в Божих очах! (Прочитайте Римлян 3:23, 24).

¹³ Якщо ми маємо земну надію, то повністю втамуємо голод і спрагу праведності, коли будемо жити вічно в праведному світі. А поки що будьмо сповнені рішучості завжди дотримуватися норм Єгови. Ісус казав: «І далі шукайте найперше царства і Божої праведності» (Матв. 6:33). Якщо ми так робитимемо, то будемо зайняті побожними справами і наші серця наситяться щастям (1 Кор. 15:58).

Чому «милосердні» є щасливими?

14, 15. Як нам виявляти милосердя і чому «милосердні» є щасливими?

¹⁴ «Щасливі милосердні, бо їм буде виявлено милосердя» (Матв. 5:7). «Милосердні» мають у серці співчуття і жаль до інших. Ісус чудесним чином звільняв багатьох людей від страждань, бо проймався до них жалем (Матв. 14:14). Милосердя виявляється і в разі проступків, коли люди прощають тим, хто провинився проти них, подібно як Єгова милосердно прощає розкаяних грішників (Вих. 34:6, 7; Пс. 103:10). Ми можемо виявляти милосердя в такі способи, а також лагідними словами і вчинками, які несуть потіху знедоленим та засмученим. Крім того, ми поводимось милосердно, коли ділимося з іншими біблійною правдою. Ісус, спонуканий жалем до людей, «почав їх багато навчати» (Марка 6:34).

¹⁵ У нас є всі підстави погодитися зі словами Ісуса: «Щасливі милосердні, бо їм буде виявлено милосердя». Якщо ми обходимося з іншими милосердно, вони, скоріш за все, так само будуть ставитися до нас. Коли ми станемо перед судом Єгови, можливо, він не засудить нас саме завдяки тому, що ми виявляли милосердя до інших (Як. 2:13). Тільки милосердним особам буде прощено гріхи і подаровано вічне життя (Матв. 6:15).

Чому щасливі «чисті серцем»?

16. Про що свідчать слова «чисті серцем» і як ті, хто чистий серцем, «побачать Бога»?

¹⁶ «Щасливі чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Матв. 5:8). Якщо ми «чисті серцем», це проявлятиметься в наших уподобаннях, бажаннях і спонуках. Ми будемо «любити з чистого серця» (1 Тим. 1:5). А зберігаючи внутрішню чистоту, ми «побачимо Бога». Це не обов’язково означає, що ми будемо бачити Єгову буквально, оскільки жодна «людина не може побачити [Бога] — і жити» (Вих. 33:20). Ісус досконало відображав Божу особистість, тому він міг сказати: «Хто бачив мене, той бачив і Батька» (Ів. 14:7—9). Ми, земні поклонники Єгови, можемо «побачити Бога», спостерігаючи за тим, що́ він робить для нас (Йова 42:5). Помазані християни побачать Бога, свого небесного Батька, в повному розумінні цього слова тоді, коли воскреснуть до духовного життя (1 Ів. 3:2).

17. Якими ми будемо, маючи чисте серце?

¹⁷ Чисте серце не є заплямоване ні морально, ні духовно. Воно не зосереджується на тому, що є нечистим в очах Єгови (1 Хр. 28:9; Ісаї 52:11). Якщо ми маємо чисте серце, то наші слова і діла вирізнятимуться чистотою, а наше служіння Єгові не буде лицемірним.

«Миротворці» стають Божими синами

18, 19. Як поводяться «миротворці»?

¹⁸ «Щасливі миротворці, бо їх буде названо “Божими синами”» (Матв. 5:9). «Миротворці» розпізнаються по тому, що́ вони роблять або від чого утримуються. Якщо ми є такими людьми, яких мав на увазі Ісус, то поводимося мирно і «не віддаємо кривдою за кривду». Натомість ми «постійно намагаємося чинити добро... іншим» (1 Фес. 5:15).

¹⁹ Грецьке слово, перекладене в Матвія 5:9 як «миротворці», буквально означає «ті, хто сприяє миру». Щоб належати до миротворців, ми повинні з усіх сил підтримувати мир. Миролюбні люди уникають усього, що «розділює друзів» (Прип. 16:28). Як миротворці, ми, безумовно, «намагаємося мати мир з усіма людьми» (Євр. 12:14).

20. Хто тепер є «Божими синами» і хто ще зрештою стане дітьми Бога?

²⁰ Миротворці щасливі, тому що «їх буде названо “Божими синами”». Єгова усиновив вірних помазанців, тож вони є «Божими синами». Ці християни, як діти Єгови, вже мають з ним тісні взаємини, адже вони виявляють віру в Христа і щиросердо поклоняються «Богу любові й миру» (2 Кор. 13:11; Ів. 1:12). А що сказати про миролюбних «інших овець» Ісуса? Під час свого Тисячолітнього правління Ісус буде їхнім «Вічним батьком», а потім у кінці свого панування він сам підкориться Єгові й «інші вівці» стануть Божими дітьми в повному розумінні цього слова (Ів. 10:16; Ісаї 9:6, НС; Рим. 8:21; 1 Кор. 15:27, 28).

21. Як ми будемо діяти, якщо «живемо згідно з духом»?

²¹ Якщо ми «живемо згідно з духом», то люди обов’язково помічатимуть нашу миролюбність. Ми не будемо «підштовхувати одні одних до суперництва» або «гнівити одне одного» (Гал. 5:22—25; 5:26, «Новий Заповіт сучасною мовою»). Навпаки, ми старатимемось «бути в мирі з усіма людьми» (Рим. 12:18).

Щасливі попри переслідування

22—24. а) Чому щасливі ті, кого переслідують за праведність? б) Що ми розглянемо в наступних двох статтях?

²² «Щасливі ті, кого переслідують за праведність, бо їм належить царство небесне» (Матв. 5:10). Пояснюючи сказане, Ісус додав: «Щасливі ви, коли через мене люди ганьблять та переслідують вас і наговорюють на вас усіляку неправду. Радійте й веселіться, бо в небі вас чекає велика нагорода. Так само переслідували і пророків, що були до вас» (Матв. 5:11, 12).

²³ Подібно як Божі пророки давнини, ми, християни, усвідомлюємо, що нас будуть ганьбити, переслідувати й обмовляти. І все це ми зносимо «за праведність». Але, вірно витримуючи такі випробування, ми тішимося, що догоджаємо Єгові і приносимо йому честь (1 Пет. 2:19—21). Наші страждання не можуть применшити радості, яку ми маємо в служінні Єгові тепер і матимемо в майбутньому. Вони не можуть позбавити християн щасливої надії правити з Христом у небесному Царстві або жити вічно на землі під його правлінням. Такі благословення свідчать про схвалення, милосердя і великодушність Бога.

²⁴ Нагірна проповідь містить ще багато важливих думок. У наступних двох статтях для вивчення обговорюється чимало практичних порад. Розгляньмо, як можна застосовувати повчальні слова Ісуса Христа.

Нехай слова Ісуса впливають на ваше мислення

«Той, кого послав Бог, говорить Божі слова» (ІВ. 3:34).

1, 2. До чого можна уподібнити слова Ісуса з Нагірної проповіді і з чого видно, що вона ґрунтується на «Божих словах»?

ОДИН з найбільших у світі діамантів, вагою 530 каратів, відомий як «Зірка Африки». Це справді дорогоцінний самоцвіт! Але набагато ціннішими є духовні скарби з Нагірної проповіді Ісуса. І не дивно, адже слова Христа походять від самого Єгови. Про Ісуса Біблія говорить: «Той, кого послав Бог, говорить Божі слова» (Ів. 3:34—36).

² Нагірна проповідь тривала, мабуть, менше ніж півгодини, але вона містить 21 цитату з восьми книг Єврейських Писань. Тож вона міцно ґрунтується на «Божих словах». Розгляньмо, як нам застосовувати деякі з багатьох безцінних вчень, що увійшли в цю неперевершену промову улюбленого Сина Бога.

«Спочатку примирися з братом»

3. Яку пораду дав Ісус, попередивши своїх учнів про наслідки гніву?

³ Ми, як християни, щасливі і миролюбні, бо на нас впливає Божий святий дух, до плоду якого належать радість і мир (Гал. 5:22, 23). Ісус не хотів, щоб його учні втратили мир і щастя. Тому він попередив їх про смертоносні наслідки тривалого гніву. (Прочитайте Матвія 5:21, 22). Потім він промовив: «Коли ж ти принесеш дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, залиши дар перед жертовником і піди звідти: спочатку примирися з братом, а тоді повернись та принеси свій дар» (Матв. 5:23, 24).

4, 5. а) Про який «дар» говорив Ісус, як про це записано в Матвія 5:23, 24? б) Чому важливо примиритися з ображеним братом?

⁴ Згаданий Ісусом «дар» — це жертви, які люди приносили в єрусалимському храмі. Наприклад, ізраїльтяни мали складати тваринні жертви, тому що це було частиною їхнього поклоніння Єгові. Проте Ісус наголосив на чомусь важливішому. Він показав, що, перш ніж принести дар Богу, необхідно примиритися з ображеним братом.

⁵ Чого ми вчимося зі слів Ісуса? Ці слова показують, що наше ставлення до інших безпосередньо впливає на наші стосунки з Єговою (1 Ів. 4:20). Тому жертви, які складалися Богові в давнину, були даремними, якщо той, хто приносив їх, не поводився належно з ближнім. (Прочитайте Михея 6:6—8).

Вкрай важливо бути смиренним

6, 7. Чому необхідне смирення, коли ми намагаємось відновити мирні стосунки з ображеним братом?

⁶ Для того щоб примиритися з ображеним братом, потрібно виявляти смирення. Смиренні християни не сперечаються зі співвіруючими, намагаючись довести свою правоту. Суперечки лише погіршують справу, як видно з того, що відбувалося між християнами в стародавньому Коринфі. Маючи це на увазі, апостол Павло спонукав одновірців задуматися ось над чим: «Те, що ви судитеся одні з одними, означає для вас цілковиту поразку. Чи ж не ліпше вам бути скривдженими? Не ліпше бути обманеними?» (1 Кор. 6:7).

⁷ Що ж до Ісуса, то він не говорив, що ми повинні піти до брата й обов’язково довести його неправоту. Наша мета — відновити мирні стосунки. Щоб примиритися, необхідно чесно розповісти про свої почуття. До того ж нам треба визнати перед людиною, що були уражені її почуття. І, якщо це сталося з нашої вини, ми, звісно, смиренно вибачимось.

«Якщо твоє праве око доводить тебе до спотикання»

8. Передайте суть слів Ісуса, записаних у Матвія 5:29, 30.

⁸ У Нагірній проповіді Ісус дав мудру пораду стосовно моральної поведінки. Він знав, що члени нашого недосконалого тіла можуть згубно впливати на нас, тому сказав: «Тож якщо твоє праве око доводить тебе до спотикання, вирви його й викинь. Бо набагато ліпше втратити одну частину тіла, ніж щоб усе тіло твоє було вкинуте до геєни. Також якщо права рука доводить тебе до спотикання, відсічи її і викинь. Бо набагато ліпше втратити одну частину тіла, аніж щоб усе тіло твоє опинилося в геєні» (Матв. 5:29, 30).

9. Як наше «око» або «рука» можуть довести нас до «спотикання»?

⁹ Згадане Ісусом «око» символізує силу або здатність людини зосереджуватися на чомусь, а «рука» — спроможність щось робити своїми руками. Якщо бути необережними, ці члени тіла можуть довести нас до «спотикання» і ми перестанемо «ходити з Богом» (Бут. 5:22; 6:9). Тож, коли виникає спокуса не послухатись Єгови, слід діяти рішуче — образно кажучи, вирвати око чи відсікти руку.

10, 11. Що допоможе нам не потрапити в пастку розпусти?

¹⁰ Як нам не допустити, щоб наш погляд зосереджувався на чомусь неморальному? «Умову я склав був з очима своїми,— сказав богобоязливий чоловік Йов,— то як буду дивитись на дівчину?» (Йова 31:1). Йов був одруженим чоловіком, і він постановив не порушувати Божих норм моралі. Ми повинні мати такий самий погляд, незалежно від того, одружені ми чи ні. Якщо ми хочемо уникати статевої неморальності, нами має керувати Божий святий дух. А він розвиває самовладання в тих, хто любить Бога (Гал. 5:22—25).

¹¹ Аби не потрапити в пастку розпусти, було б добре запитати себе: «Чи я дозволяю своїм очам розпалювати в мені потяг до неморальності, якою просякнуті книжки, телебачення та Інтернет?» Також пам’ятаймо слова учня Якова: «Кожен випробовується, коли його захоплює та зваблює власне прагнення. Відтак прагнення, ставши здатним родити, породжує гріх, а вчинений гріх несе смерть» (Як. 1:14, 15). Справді, якщо присвячений Богу служитель «не припиняє дивитись» хтиво на особу протилежної статі, йому потрібно зробити докорінні зміни — немовби вирвати око і викинути його. (Прочитайте Матвія 5:27, 28).

12. Якої поради Павла треба слухатися, щоб долати неморальні прагнення?

¹² Коли ми неправильно послуговуємось руками, то можемо серйозно порушити моральні норми Єгови. Тому нам слід твердо постановити залишатись морально чистими. Крім того, дуже важливо прислухатись до поради Павла: «Умертвіть пороки, котрі народжуються у ваших земних тілах: блуд, нечистоту, похіть, згубні прагнення та пожадливість, яка є ідолопоклонством» (Кол. 3:5). Слово «умертвіть» вказує на рішучі заходи, яких необхідно вжити, щоб побороти неправильні плотські бажання.

13, 14. Чому важливо уникати неморальних думок та поведінки?

¹³ Для того щоб зберегти своє життя, люди нерідко погоджуються на ампутацію кінцівки. Аби не стати жертвою неморальних думок та розпусної поведінки, вкрай важливо, так би мовити, «викинути» око і руку, інакше ми втратили б прихильність Єгови. Залишатися розумово, морально і духовно чистими — це єдиний спосіб уникнути вічного знищення, символом якого є геєна.

¹⁴ Через успадкований гріх і недосконалість нам треба докладати зусиль, аби зберігати моральну чистоту. Павло сказав: «Я бичую своє тіло і поневолюю його, немов раба, щоб, проповідуючи іншим, самому якось не втратити схвалення» (1 Кор. 9:27). Тому твердо постановімо застосовувати пораду Ісуса щодо норм моралі. Ніколи не дозвольмо, щоб наші вчинки свідчили про брак вдячності за його викупну жертву (Матв. 20:28; Євр. 6:4—6).

«Давайте»

15, 16. а) Як Ісус подав приклад щедрості? б) Що означають Ісусові слова, записані в Луки 6:38?

¹⁵ Слова Ісуса і його видатний приклад заохочують нас розвивати дух давання. Ісус виявив неабияку великодушність і щедрість, зійшовши на землю заради недосконалого людства. (Прочитайте 2 Коринфян 8:9). Він охоче відмовився від небесної слави, щоб стати людиною і віддати своє життя за грішних людей. Деякі з них отримають неоціненний скарб у небі як Ісусові співспадкоємці в Царстві (Рим. 8:16, 17). Ісус заохочував бути щедрими, коли сказав:

¹⁶ «Давайте — і дадуть вам: насиплють у поли вашого одягу міру добру, щільно наповнену, утрушену й переповнену. Бо якою міркою ви міряєте, такою відміряють вам» (Луки 6:38). Вислів «насиплють у поли... одягу» вказує на стародавній звичай деяких продавців насипати щось покупцям у складку їхнього широкого верхнього одягу. Одяг підперізували поясом, щоб створити таку собі кишеню для перенесення товару. Коли ми від усього серця виявляємо щедрість, то взамін можемо отримати «міру добру», ймовірно, навіть у час скрути (Еккл. 11:2).

17. Яким чином Єгова подав найвеличніший приклад у даванні і яке жертвування принесе нам радість?

¹⁷ Єгова любить і винагороджує тих, хто дає з радістю. Він сам подав найвеличніший приклад, пожертвувавши своїм єдинородним Сином, «аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Ів. 3:16). Павло писав: «Хто сіє щедро, той і жатиме щедро. Тому нехай кожен робить так, як постановив у серці, а не з примусу чи неохоче, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Кор. 9:6, 7). Жертвуючи своїм часом, силами і матеріальними засобами задля правдивого поклоніння, ми отримаємо радість і рясні благословення. (Прочитайте Приповістей 19:17; Луки 16:9).

«Не сурми перед собою»

18. Через що ми можемо «не отримати нагороди» від небесного Батька?

¹⁸ «Будьте обережні: не виставляйте своєї праведності напоказ, щоб люди на вас дивилися, бо тоді не отримаєте нагороди від небесного Батька» (Матв. 6:1). Під словом «праведність» Ісус мав на увазі поведінку, яка узгоджується з волею Бога. Ісус не говорив, що не слід публічно робити побожні вчинки. Адже перед тим він сказав своїм учням: «Ваше світло нехай світить перед людьми» (Матв. 5:14—16). Проте ми «не отримаємо нагороди» від небесного Батька, якщо будемо хотіти, «щоб люди на [нас] дивилися» і захоплювались нами, наче акторами, які грають на сцені в театрі. Якщо в нас такі спонуки, то ми не матимемо тісних стосунків з Богом і вічних благословень під правлінням Царства.

19, 20. а) Що мав на увазі Ісус, коли сказав «не сурмити» перед собою, даючи «милостиню»? б) Як ми не дозволяємо, аби ліва рука знала, що робить права?

¹⁹ Розвиваючи правильне мислення, ми прислухатимемось до поради Ісуса: «Тому, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб вихваляли їх люди. Правду кажу вам: вони вже отримали свою нагороду сповна» (Матв. 6:2). «Милостинею» були пожертви для потреб нужденних. (Прочитайте Ісаї 58:6, 7). Ісус та його апостоли мали спільні кошти, з яких жертвували бідним (Ів. 12:5—8; 13:29). Перед тим як роздавати милостиню, ніхто не сурмив буквально. Мабуть, Ісус використав гіперболу, коли промовив, що ми не повинні «сурмити» перед собою, даючи «милостиню». Ми не хочемо виставляти напоказ свою щедрість, як це робили фарисеї. Ісус назвав їх лицемірами, бо вони прилюдно хвалилися своїми щедрими пожертвами «в синагогах і на вулицях». Ці лицеміри «отримали свою нагороду сповна». Гучні вітання і передні місця поруч зі знатними рабинами в синагозі — єдина нагорода, яку вони мали, оскільки Єгова не давав їм нічого (Матв. 23:6). А як повинні поводитися Христові учні? Ісус пояснив:

²⁰ «Коли ж ти даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права, аби твоя милостиня була непомітною для сторонніх очей; тоді винагородить тебе Батько, який непомітно спостерігає за всім» (Матв. 6:3, 4). Зазвичай ми працюємо обома руками. Тому вираз «нехай твоя ліва рука не знає, що робить права» означає, що ми не будемо розповідати про свою доброчинність навіть тим, хто настільки близький нам, як ліва рука до правої.

21. Що є нагородою від Того, хто «непомітно спостерігає за всім»?

²¹ Якщо ми не хвалимося добрими ділами, то будемо давати «милостиню» непомітно для сторонніх очей. Тоді наш Батько, «який непомітно спостерігає за всім», винагородить нас. В якому розумінні небесний Батько спостерігає за нами «непомітно»? Перебуваючи в небі, він залишається невидимим для людей (Ів. 1:18). Нагородою від Того, хто «непомітно спостерігає за всім», є те, що Єгова благословляє нас дружніми взаєминами з ним, прощає нам гріхи і дасть нам у майбутньому вічне життя (Прип. 3:32; Ів. 17:3; Еф. 1:7). А це набагато ліпше, ніж людська похвала!

Пам’ятайте дорогоцінні слова

22, 23. Чому ми повинні пам’ятати Ісусові слова?

²² Безперечно, в Нагірній проповіді є чимало духовних коштовностей з різноманітними привабливими гранями. Вона містить по-справжньому дорогоцінні слова, які приносять нам радість навіть у цьому буремному світі. Дійсно, ми будемо щасливі, якщо пам’ятаємо слова Ісуса і керуємося ними у своєму мисленні та житті.

²³ Кожен, хто «чує» і «виконує» те, чого навчав Ісус, отримає благословення. (Прочитайте Матвія 7:24, 25). Отож твердо постановіть дотримуватися Ісусових порад. В останній статті цієї серії ми дізнаємось ще про деякі слова Ісуса з Нагірної проповіді.

Чи слова Ісуса впливають на ваші молитви?

«Коли ж Ісус закінчив говорити, народ дуже дивувався тому, як він навчав» (МАТВ. 7:28).

1, 2. Чому люди дивувалися тому, як навчав Ісус?

МИ ПОВИННІ прислуха́тися до слів Божого єдинородного Сина і застосовувати їх у житті. Безперечно, жодна інша людина не була таким майстерним вчителем. Ось чому люди дивувалися тому, як Ісус виголосив Нагірну проповідь. (Прочитайте Матвія 7:28, 29).

² Син Єгови навчав не так, як книжники, котрі виголошували свої багатослівні промови на основі вчень недосконалих людей. Христос говорив «як той, хто має владу», бо його вчення походили від Бога (Ів. 12:50). Тож розгляньмо, як подальші слова Ісуса з Нагірної проповіді можуть і повинні впливати на наші молитви.

Ніколи не моліться, як лицеміри

3. Коротко перекажіть слова Ісуса, записані в Матвія 6:5.

³ Молитва є невід’ємною частиною правдивого поклоніння, і нам варто регулярно молитися до Єгови. На наші молитви мають впливати слова Ісуса з Нагірної проповіді. Він сказав: «Коли молитесь, не будьте як лицеміри, котрі люблять молитися, стоячи в синагогах та на розі головних вулиць, щоб їх бачили люди. Правду кажу вам: вони вже отримали свою нагороду сповна» (Матв. 6:5).

4—6. а) Чому фарисеї любили молитися, «стоячи в синагогах та на розі головних вулиць»? б) Як такі лицеміри «вже отримали свою нагороду сповна»?

⁴ Молячись, учні Ісуса не мали наслідувати «лицемірів», таких, як удавано праведні фарисеї, котрі хотіли справити враження на людей своєю набожністю (Матв. 23:13—32). Ті лицеміри любили молитися, «стоячи в синагогах та на розі головних вулиць». Навіщо вони так робили? Щоб «їх бачили люди». У першому столітті юдеї мали звичай молитися цілим збором під час принесення цілопалень у храмі (приблизно о дев’ятій ранку і третій пополудні). Багато мешканців Єрусалима молилися разом з натовпом Божих поклонників на подвір’ях храму. Поза містом побожні юдеї часто зверталися до Бога в молитвах двічі на день, «стоячи в синагогах». (Порівняйте Луки 18:11, 13).

⁵ Оскільки більшість людей не могли бути біля храму чи синагоги на ранковій та вечірній молитві, вони, мабуть, молилися там, де перебували в той час. Декому подобалося звертатись до Бога з благаннями «на розі головних вулиць», і тому ці особи намагалися стояти там у час молитви. Вони хотіли, щоб «їх бачили люди», які переходили тими роздоріжжями. Релігійні лицеміри «довго молилися напоказ», аби виклика́ти захоплення інших (Луки 20:47). Ми не повинні їх наслідувати.

⁶ Ісус заявив, що такі лицеміри «вже отримали свою нагороду сповна». Вони прагнули визнання і хвали від ближніх, і саме це стало для них єдиною нагородою. Адже Єгова не відповідав на їхні лицемірні молитви. Проте Бог вислуховував прохання правдивих послідовників Христа, як видно з подальших слів Ісуса.

7. Що означає порада молитись «у своїй кімнаті»?

⁷ «Ти ж, коли молишся, увійди до своєї кімнати і, зачинивши за собою двері, помолися до Батька, якого не видно, і Батько, що непомітно спостерігає за всім, винагородить тебе» (Матв. 6:6). Ісус радив молитись у своїй кімнаті, зачинивши двері. Але його вказівка не означає, що не можна звертатися до Бога в молитві від цілого збору. Ця порада, по суті, застерігала від прилюдних молитов, мета яких — звертати на себе увагу й отримувати хвалу від інших. Треба пам’ятати про пересторогу Ісуса, коли нам випадає честь молитися від імені Божого народу. Тому варто розглянути ще одну Ісусову пораду щодо молитви.

8. Яких молитов, згідно з Матвія 6:7, треба уникати?

⁸ «Молячись, не повторюйте одне і те ж, як люди з інших народів, бо вони думають, що будуть вислухані за своє багатослів’я» (Матв. 6:7). Ісус показав, що, коли ми молимося, неправильно постійно казати одне й те ж. Він не мав на увазі, що в молитві ми ніколи не повинні повторювати сердечні благання і вирази подяки. У Гефсиманському саду в ніч перед смертю Ісус, звертаючись до Бога, неодноразово промовляв «ті самі слова» (Марка 14:39).

9, 10. В якому розумінні ми не повинні знову і знову говорити ті самі слова?

⁹ Не треба наслідувати монотонні молитви «людей з інших народів». Вони «повторюють» завчені фрази, які містять багато непотрібних слів. Поклонникам Ваала не допомогли їхні благання, з якими вони зверталися до цього фальшивого бога «від ранку й аж до полудня, говорячи: “Ваале, почуй нас!”» (1 Цар. 18:26). Сьогодні мільйони людей раз у раз багатослівно моляться, надаремно думаючи, що «будуть вислухані». Однак Ісус допомагає нам зрозуміти, що Єгова не слухає «багатослів’я» в довгих і завчених молитвах. Далі Ісус сказав:

¹⁰ «Тож не уподібнюйтесь до них, адже Бог, ваш Батько, знає, що́ вам потрібно, ще до того, як ви попросите в нього» (Матв. 6:8). Чимало юдейських релігійних провідників поводились як погани, молячись багатослівно. Щира молитва, яка включає в себе хвалу, подяку і прохання,— невід’ємна частина правдивого поклоніння (Фил. 4:6). Тому не мудро знову і знову говорити ті самі слова, вважаючи, що повторення необхідне для того, аби розповісти Богу про наші потреби. Коли молимося, не слід забувати, що ми звертаємося до Того, хто «знає, що́ [нам] потрібно, ще до того, як [ми] попросимо в нього».

11. Про що слід пам’ятати, коли нам випадає честь молитися публічно?

¹¹ Сказане Ісусом про неприйнятні молитви має нагадувати нам, що Бога не вражає пишномовність і багатослів’я. До того ж пам’ятаймо, що, молячись публічно, ми не повинні намагатися справити враження на присутніх або змушувати їх нетерпеливо чекати, коли ми нарешті скажемо «амінь». Було б неправильно робити в молитві оголошення чи давати пораду слухачам, бо це також суперечить Ісусовим словам з Нагірної проповіді.

Ісус навчає нас, як молитися

12. Що значить просьба «нехай освячується твоє ім’я»?

¹² Ісус застерігав своїх учнів, аби вони не зловживали величним даром молитви. Водночас він учив їх, як слід молитися. (Прочитайте Матвія 6:9—13). Зразкову молитву не треба завчати напам’ять, щоб знову і знову її повторювати. Вона служить взірцем для наших власних молитов. Наприклад, у вступних словах молитви Ісус згадав передусім про Бога: «Батьку наш, що на небесах, нехай освячується твоє ім’я» (Матв. 6:9). Доречно називати Єгову «Батьком нашим», оскільки він наш Творець, який живе «на небесах», далеко за межами землі (Повт. 32:6; 2 Хр. 6:21; Дії 17:24, 28). Вжитий у множині займенник «наш» нагадує, що наші одновірці теж мають з Богом близькі стосунки. «Нехай освячується твоє ім’я» — це прохання про те, щоб Єгова освятив себе, очистивши своє ім’я від усієї ганьби, яку стягнено на нього з часу бунту в Едемі. У відповідь на цю молитву Єгова усуне з землі зло і так освятить себе (Єзек. 36:23).

13. а) Як сповниться наше прохання «нехай прийде твоє царство»? б) У чому полягає виконання волі Бога на землі?

¹³ «Нехай прийде твоє царство. Нехай виконується твоя воля як на небі, так і на землі» (Матв. 6:10). Беручи до уваги це прохання у зразковій молитві, потрібно пам’ятати, що «царство» є небесним Месіанським урядом. У ньому разом з Христом правитимуть воскреслі «святі» (Дан. 7:13, 14, 18; Ісаї 9:5, 6). Молитися, щоб прийшов той уряд, означає просити приходу Божого Царства, яке знищить усіх противників правління Бога. Царство вже незабаром прийде, і настане всесвітній рай, в якому пануватиме праведність, мир та добробут (Пс. 72:1—15; Дан. 2:44; 2 Пет. 3:13). Воля Єгови виконується на небі, а просити про її виконання на землі — значить благати Бога виконати свій намір щодо нашої планети, зокрема усунути противників, як він робив це в минулому. (Прочитайте Псалом 83:2, 3, 14—19).

14. Чому доречно просити «хліба на цей день»?

¹⁴ «Дай нам сьогодні хліба на цей день» (Матв. 6:11; Луки 11:3). Благаючи про це в молитві, ми просимо Бога дати нам необхідну їжу «на цей день». Таке прохання свідчить, що ми віримо у здатність Єгови кожного дня дбати про наші потреби. Ми не молимося про надмірну кількість харчів. Вищезгадане прохання про наші щоденні потреби має нагадувати нам, що Бог наказав ізраїльтянам кожного дня збирати стільки манни, «скільки треба на день» (Вих. 16:4).

15. Поясніть, що означає просьба «прости нам борги, як і ми простили своїм боржникам».

¹⁵ Наступне прохання у зразковій молитві стосується того, що ми повинні робити. Ісус сказав: «Прости нам борги, як і ми простили своїм боржникам» (Матв. 6:12). З Євангелія Луки видно, що згаданими «боргами» є «гріхи» (Луки 11:4). Лише тоді, коли ми «простили» тим, хто згрішив проти нас, ми можемо сподіватися прощення Єгови. (Прочитайте Матвія 6:14, 15). Нам треба з готовністю прощати іншим (Еф. 4:32; Кол. 3:13).

16. Як нам розуміти прохання «не допусти, щоб ми піддалися спокусі, але визволи від Злого»?

¹⁶ «Не допусти, щоб ми піддалися спокусі, але визволи від Злого» (Матв. 6:13). Як розуміти ці два пов’язані між собою прохання в зразковій молитві Ісуса? Одне ми знаємо точно: Єгова не спокушує нас, підштовхуючи до гріха. (Прочитайте Якова 1:13). «Спокусником» є Сатана, «Злий» (Матв. 4:3). А втім, у Біблії нерідко говориться, що Бог зробив щось, хоча насправді він лише допустив це (Рут 1:20, 21; Еккл. 11:5). Тому слова «не допусти, щоб ми піддалися спокусі» — це просьба про те, щоб Єгова не дозволив нам здатись, коли ми стикаємося зі спокусою не послухатися його. Зрештою благання «визволи від Злого» вказує на те, що Єгова не дасть Сатані перемогти нас. І будьмо впевнені, що Бог «не дозволить, щоб [нас] спокушали більше, ніж можемо витримати». (Прочитайте 1 Коринфян 10:13).

«Невпинно просіть... шукайте... стукайте»

17, 18. Що означає заохочення «невпинно просіть... шукайте... стукайте»?

¹⁷ Апостол Павло настійно заохочував одновірців: «Перебувайте в молитві» (Рим. 12:12). Ісус переконливо показав важливість цієї думки, промовивши: «Невпинно просіть — і отримаєте, шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять. Бо кожен, хто просить,— отримає, хто шукає,— знайде, а хто стукає, тому відчинять» (Матв. 7:7, 8). Цілком правильно «невпинно просити» того, що узгоджується з волею Бога. З порадою Ісуса перегукуються слова апостола Івана: «Коли звертаємось до Бога, маємо впевненість: про що тільки просимо згідно з його волею, він вислуховує нас» (1 Ів. 5:14).

¹⁸ Ісусові слова «невпинно просіть» і «шукайте» означають, що нам слід палко молитися і не опускати рук. Крім того, важливо «стукати», щоб мати доступ до Царства і втішатися його благословеннями, благами й нагородами. Але чи можемо ми бути певні, що Бог відповідатиме на наші молитви? Так, якщо ми вірні Єгові. Адже Христос сказав: «Кожен, хто просить,— отримає, хто шукає,— знайде, а хто стукає, тому відчинять». Як переконалося на власному досвіді багато служителів Єгови, Бог — дійсно Той, «що молитви вислуховує» (Пс. 65:3).

19, 20. У чому Єгова нагадує ніжного батька, якщо брати до уваги Ісусові слова, записані в Матвія 7:9—11?

¹⁹ Ісус порівняв Бога з люблячим батьком, який дає своїм дітям тільки добре. Уявіть собі, що ви слухаєте Нагірну проповідь самого Ісуса. Він каже: «Хіба хтось з вас дасть своєму синові камінь, якщо той попросить хліба? І хіба дасть йому змію, якщо той попросить риби? Тому, якщо ви, будучи злими, вмієте давати добрі дари своїм дітям, наскільки ж більше ваш небесний Батько дасть усього доброго тим, хто просить у нього!» (Матв. 7:9—11).

²⁰ Хоча земні батьки бувають відносно «злими» через успадкований гріх, вони відчувають природну любов до своїх дітей. Вони не обманюють дітей, а намагаються дати їм «добрі дари». Наш сердечний небесний Батько з ніжністю дає нам «добрі дари», як-от свій святий дух (Луки 11:13). За допомогою духу ми зміцнюємось, щоб належно служити Єгові, від якого отримуємо «кожен добрий дар і досконалий дарунок» (Як. 1:17).

Завжди отримуйте користь

21, 22. Чому Нагірна проповідь є найвизначнішою промовою і що ви думаєте про ці повчальні слова Ісуса?

²¹ Нагірна проповідь — це справді найвизначніша промова всіх часів. Вона видатна завдяки повчальному духовному змісту і ясності. Розглянувши в цих статтях думки з Ісусової проповіді, ми побачили, що матимемо великий пожиток, якщо будемо застосовувати поміщені в ній поради. Слова Ісуса можуть поліпшити наше життя тепер і дати нам надію на щасливе майбутнє.

²² У цих статтях ми проаналізували лише кілька духовних самоцвітів з Нагірної проповіді Ісуса. Не дивно, що ті, хто слухав його промову, «дуже дивувалися тому, як він навчав» (Матв. 7:28). Ми реагуватимемо так само, якщо наповнимо свій розум і серце цими та іншими безцінними словами Великого Учителя, Ісуса Христа.