Коли мені було вісім років, мої батьки продали свій дім та перукарні і збудували невеликий дім на колесах. Вони переїхали в штат Колорадо, щоб служити там, де була більша потреба у вісниках. Ми поселилися біля міста Гранд-Джанкшен, де батьки служили піонерами і працювали неповний робочий день на фермі і ранчо. Єгова поблагословив їхнє ревне служіння, і незабаром утворився збір. Там 20 червня 1948 року батько охрестив мене в гірському потоці разом з іншими, хто прийняв біблійну правду, в тому числі з Біллі Ніколзом і його дружиною. Згодом вони розпочали районне служіння, як і їхній син з дружиною.

ЗНОВУ ПЕРЕЇЖДЖАЄМО

Коли мені було 19 років, Бад Гейсті, друг нашої сім’ї, запропонував мені разом з ним служити піонерами на півдні США. Районний наглядач попросив нас переїхати в Растон (штат Луїзіана), де багато Свідків стало неактивними. Він сказав, що потрібно проводити всі зібрання незалежно від того, скільки людей приходитиме на них. Ми знайшли підхоже місце для зібрань і навели там порядок. Ми проводили всі зібрання, але якийсь час на них були присутні лише ми двоє. Один виступав з пунктом зібрання, а другий давав відповіді на всі запитання. І так по черзі. Коли в програмі був показ, ми обидва виходили на сцену, а в залі не було нікого. Зрештою на зібрання почала приходити одна літня сестра. З часом у залі вже було кілька людей, які вивчали Біблію, і дехто з неактивних вісників. Невдовзі у нас з’явився цілий збір.

Одного дня ми з Бадом зустріли служителя Церкви Христа, який наводив невідомі мені вірші. Це мене занепокоїло і спонукало глибше задуматися про свої переконання. Тиждень я засиджувався допізна, щоб знайти відповіді на запитання, які він порушив. Це допомогло мені добре засвоїти правду. Я з нетерпінням чекав зустрічі з іншим проповідником.

Незабаром районний наглядач попросив мене переїхати, щоб допомагати збору в Ель-Дорадо (штат Арканзас). Звідти я часто їздив у Колорадо, щоб з’явитися на призовну комісію. Якось я поїхав туди разом з іншими піонерами. У Техасі ми попали в аварію, і моя машина була дуже пошкоджена. Ми зателефонували одному братові, який приїхав і забрав нас до себе додому. Потім ми поїхали з ним на зібрання. Там брати зробили оголошення, що з нами стався нещасний випадок, і нам надали фінансову допомогу. Крім того, брат продав мою машину за 25 доларів.

Ми змогли дістатися до Вічито, де служив піонером близький друг нашої сім’ї брат Маккартні, якого називали Док. Його сини-близнюки Френк і Френсіс досі є моїми найкращими друзями. Вони продали мені свою стару машину за 25 доларів — саме стільки я отримав за розбиту машину. Тоді я вперше чітко побачив, як Єгова подбав про мої потреби, бо я ставив справи Царства на перше місце в житті. У той час сім’я Маккартні познайомила мене з гарною сестрою, на ім’я Бетел Крейн. Її мати Рут була ревним Свідком у Веллінгтоні (штат Канзас). Вона продовжувала піонерське служіння, навіть коли їй було вже за 90. Менш ніж за рік, у 1958 році, ми з Бетел одружилися і стали разом служити піонерами в Ель-Дорадо.