«Це спадщина слуг Єгови» (Ісаї 54:17)

СЛУЖИТЕЛІ Єгови в Грузії віддано проповідували добру новину, і Єгова благословляв їх за наполегливу працю. Завдяки цьому добра новина досягла майже всіх куточків країни.

Останніми роками ревні вісники й піонери присвячували більше уваги потребам тих, хто живе в рідко опрацьовуваних територіях. У гірських районах до деяких сіл та хуторів можна добратися лише канатною дорогою або на повнопривідних автомобілях.

З 2009 року кожен рік грузинський філіал, щоб заохотити вісників до служіння в таких місцевостях, надсилає всім зборам список непризначених територій. Тож чимало Свідків іде заради цього на неабиякі жертви.

Темурі та Ана Бліадзе, щойно одружившись, дізналися, що існує велика потреба у вісниках в гірському регіоні Аджарія. Хоча вони тільки-но придбали ділянку для будівництва дому, їм дуже хотілося розширити служіння.

Спочатку молоде подружжя поїхало до Аджарії на тиждень. Темурі ділиться своїми першими враженнями: «Місцеві вісники багато ходили пішки, щоб проповідувати в маленьких селах. А ми мали повнопривідний автомобіль, і я подумав, що там він би дуже знадобився».

Ана додає: «Було нелегко переїхати, бо ми дуже прив’язалися до свого збору та родини. Але ми бачили, що Єгова благословляв нас». Вже понад три роки Темурі та Ана допомагають групі в аджарському містечку Кеда.

Винахідливі піонери

Особливий внесок у проповідування у віддалених територіях роблять тимчасові спеціальні піонери. Багато з них навіть після закінчення спеціального служіння вирішують залишитися, щоб підтримати тих, з ким розпочали вивчати Біблію.

Двох сестер-піонерок — обидві мають ім’я Хатуна — призначили до мальовничого містечка Манглісі, де не було жодного Свідка. Сестри мали дуже продуктивне служіння: вже в перший місяць після приїзду вони проводили 9 біблійних вивчень, наступного місяця — 12, потім — 15, а згодом — аж 18. Піонерки хотіли і далі дбати про своїх зацікавлених, тому вирішили залишитися в Манглісі.

Щоб утримувати себе, сестрам довелося виявити неабияку винахідливість. Той, хто бував у Манглісі, неодмінно куштував місцеві ласощі — варення з соснових шишок, відоме своїми цілющими властивостями. Тож сестрички збирали зелені шишки, готували з них варення і продавали його на ринку. Але несподівано в них з’явилося нове джерело прибутку.

Одного дня зацікавлена принесла їм кілька курчат. Вона розповіла, що її квочка невідомо де висиджувала яйця і привела додому малих курчат. Тож жінка захотіла поділитися цим неочікуваним виводком зі своїми вчительками. Оскільки одна з сестер мала досвід у розведенні курей, вони вирішили організувати невеличку птахоферму і з цього жити.

Хатуна каже: «З допомогою Єгови, одновірців та зацікавлених ми прослужили в Манглісі п’ять років». Сьогодні в цьому мальовничому містечку вже організована група.

Служіння в іншомовному полі

Упродовж останніх років до Грузії з’їжджаються іноземці. Чимало піонерів зрозуміли, що відкриваються нові горизонти для служіння. Тому вони почали вивчати різні мови, як-от: азербайджанську, англійську, арабську, китайську, перську та турецьку.

Одні піонери приєдналися до іншомовних груп і зборів у Грузії, а інші переїхали в країни, де більша потреба у вісниках. Брати Гіоргі і Гела, яким було трохи за 20, перебралися до сусідньої країни. «Ми хотіли віддавати Єгові найкраще, і чудовою можливістю для цього став наш переїзд»,— розповідає Гіоргі.

Пригадуючи той час, Гела каже: «Служачи старійшиною в такій території, я багато чого навчився. Так приємно усвідомлювати, що Єгова послуговується тобою, щоб дбати про своїх овечок» (Ів. 21:17).

Гіоргі додає: «Були й труднощі, але ми зосереджувались на служінні та не допускали неправильних думок. Ми розуміли, що просто робимо те, що повинні робити».

Ще один брат, якого також звати Гела, кілька років служив у Туреччині. Він пригадує: «На початках я ледве давав собі раду з місцевою мовою, тому було важко отримувати радість від служіння. Але коли я зрештою заговорив з братами і сестрами та з людьми в території, моєму щастю не було меж».

А ось що каже Ніно, яка понад 10 років служить піонеркою в Стамбулі: «З першого дня мого переїзду я відчувала підтримку Єгови. Служачи піонером в іншомовному полі, ти майже щодня маєш випадки, про які можна писати в “Щорічнику”».