«Служіння тут — це справжнє свято!»

За останні роки до Індонезії переїхало чимало Свідків з усього світу. «Вісники, які готові служити там, де є більша потреба, роблять важливий внесок у служіння в таких країнах, як наша,— пояснює Лотар Міханк.— Їхній досвід, зрілість і запал є дуже цінні для зборів. Крім того, вони допомагають нам бути більш вдячними за міжнародне братство». А що спонукало цих братів і сестер переїхати? І як вони влаштувалися на новому місці? Ось що розповідає дехто з них.

Джейсон і Кейсі Гіббс зі США кажуть: «Зі “Щорічника” ми дізналися, що Індонезія — це одна з країн, в якій на одного вісника припадає найбільша кількість жителів. Наші друзі, котрі служать у місцевості, де є більша потреба, сказали нам, що в Індонезії великий потенціал для росту. Тож ми зателефонували до тамтешнього філіалу і нас скерували на Балі. У цій країні служіння в англомовному полі тільки починалося, і ми відразу взяли активну участь у ньому. Ми планували прослужити в Індонезії хоча б рік, а залишилися на три. Люди, яким ми проповідуємо, майже ніколи не чули про Свідків. Яку ж радість нам приносить служіння тут!»

Стюарт і Менді Вільямс, подружжя середнього віку з Австралії, говорить: «Ми мріяли проповідувати людям, які спраглі правди, тому переїхали до Індонезії. У Маланзі (Східна Ява) ми знайшли сотні англомовних студентів університету, які охоче відгукувалися на добру новину. Вони просто в захопленні від сайту jw.org! Важко передати словами, яке чудове тут проповідування».

Такахіро і Марі Акіяма служать піонерами в місті Джок’якарта, що на острові Ява. Вони діляться своїми враженнями: «В Індонезії ми почуваємося затишніше, ніж вдома в Японії. Тутешні люди добрі та ввічливі. Багато хто, особливо молодь, цікавиться іншими релігіями. Одного дня, коли ми служили біля стола з літературою, за п’ять годин нам вдалося розповсюдити приблизно 2600 журналів».

Дан і Джанін Мур, подружжя, яким під 60, кажуть: «Часто у служінні люди збираються довкола нас. Ми усміхаємось до них, і вони усміхаються у відповідь. Ці люди підходять до нас просто з цікавості, яка за мить переростає в справжнє захоплення. Коли зачитуєш вірші з Біблії, дехто питає: “А можна я це запишу?” Біблійна мудрість справляє на них глибоке враження. Ми тут лише рік і шкодуємо, що не приїхали раніше. Ми шукали таку “духовну цілину” і нарешті її знайшли».