Проповідування від села до села в Іспанії

ІСУС ХРИСТОС «проходив містами та селами... і навчав, до Єрусалиму простуючи» (Луки 13:22). Виконуючи своє служіння, Ісус та його учні проповідували не тільки в містах, але й у селах. І хоча було б простіше зосереджувати свої зусилля на містах, вони не минали великої кількості сілa.

Свідки Єгови в Іспанії зустрілися з надзвичайно складним завданням, подібним до того, яке стояло перед Ісусом. Ще й у 70-ті роки тут були величезні незаймані сільські території, готові до збору врожаю (Матвія 9:37, 38). Сотні сіл у багатих на дощі горах на півночі, у посушливих центральних рівнинах, а також у районі узбережжя ніколи не досягалися звісткою про Царство.

Іспанські Свідки Єгови були сповнені рішучості докласти усіх зусиль, щоб донести добру новину в ці місцевості. Але чому тутешні люди мусили так довго чекати на звістку про Царство? І як вони зреагували?

Юридичне визнання стимулює свідчення у сільській місцевості

Діяльність Свідків Єгови в Іспанії була забороненою від кінця громадянської війни в 1939 році. Протягом 50 і 60-х років ревні Свідки обережно проповідували в містах, де вони були менш помітні. Коли їхня праця врешті-решт 1970 року була визнана законом, в Іспанії було близько 10 000 вісників Царства. Майже всі вони жили у містах і містечках, але іспанським селам також було потрібно почути вістку про Царство. Хто мав узятися за таку непросту справу?

У 70-х роках було розпочато кампанію, метою якої було досягнути доброю новиною всі райони півострова. Майже кожного місяця від 1973 до 1979 року в «Нашому служінні Царству», щомісячному службовому виданні для зборів Свідків Єгови, з’являлися спеціальні повідомлення, що висвітлювали потреби в різних частинах країни. Багато охочих та готових негайно відгукнутися родин відповіли на заклик і добровільно почали служити там, де була більша потреба.

Типовим є приклад Розендо та його дружини Люсı́. Їх було послано як спеціальних піонерів (повночасних проповідників Царства) в рибальське село на північному заході Іспанії, і коли в них народилася дитина, вони вирішили залишитися там. «Мушу зізнатися, що ми пережили тяжкі часи,— каже Розендо.— Важко було знайти світську роботу, але ми розраховували на допомогу Єгови і ніколи не були голодними чи без даху над головою. І результати вартують усіх докладених нами зусиль». Протягом років вони допомагали у формуванні чотирьох зборів у цьому районі Іспанії.

«Розвідайте, хто там достойний»

Ісус казав своїм учням шукати достойних у кожному місті чи селі (Матвія 10:11). У сільській місцевості Іспанії пошуки вимагають старанності та ініціативи, як це випливає з розповіді Анхеля — брата з Алькоя (Аліканте). Тільки-но він закінчив відвідування деяких домів у селі Масіяс, як почув спів півня. Промайнула думка: «Якщо є півень, то десь тут повинен бути і дім, який ми пропустили». Пошукавши довкола, Анхель знайшов стежку, яка вела до схилу гори і врешті до будинку, що стояв окремо від світу.

У цій фермерській садибі жили Хосе та Долорес, рідні брат і сестра, яким було за 60. Вони уважно слухали і відразу пристали на пропозицію вивчати Біблію. Однак проводити вивчення з цими покірними людьми було непросто, оскільки вони не вміли ні читати, ні писати і все потрібно було перекладати з іспанської мови на каталанську, бо це єдина мова, яку вони розуміли. Крім того, вони зіткнулися з великою ворожістю сусідів. Але, незважаючи на всі перешкоди, обоє — і Хосе, і Долорес — прогресували в правді, дарма що відвідати зібрання означало для них подолати велику відстань гірськими дорогами. Зрештою вони були готові до хрещення, і зараз обоє вірно служать Єгові.

Розендо і Люсі, про яких йшлося вище, згадують, як прийняла правду одна паралізована особа у відокремленому будинку поблизу Моані, що на північному заході Іспанії. Її звати Марія. При першій розмові зі Свідками вона не вміла ні читати, ні писати і роками була прикута до ліжка, бо в дитинстві захворіла на поліомієліт. Її дім стояв приблизно за два кілометри від найближчої дороги. Однак вона прагнула вивчати Біблію і незабаром вирішила служити Єгові. Марія навчилася читати й писати і завдяки самовідданим зусиллям збору почала відвідувати зібрання. Брати носили її за 200 метрів від її будинку до вузької немощеної дороги, де обережно клали її в машину. І незважаючи на те що родина спершу не схвалювала змін у житті Марії, вона прогресувала і згодом охрестилася. Здобувши за допомогою духовних успіхів упевненість у собі, Марія почала вчитися водити спеціально пристосовану машину і закінчила курс загальної освіти. «Допомагання таким людям, як Марія варте будь-яких жертв»,— зауважує Розендо.

Читачі Біблії з готовністю відгукуються

У 70-х роках Біблія вперше стала доступною широкій громадськості Іспанії. Багато іспанців придбало її собі, і дехто почав її читати. Пілар з міста Медіна-дель-Кампо (Вальядолід) вже читала Біблію, коли 1973 року Свідки Єгови вперше завітали до її містечка. Будучи католичкою, вона боялась брати у Свідків літературу, але хотіла розуміти Біблію. Тому вона згодилась на щотижневі обговорення, щоб знайти відповіді на свої біблійні запитання.

Добре використовуючи літературу, видану Товариством Вартової башти, сестра-піонерка, яка відвідувала Пілар, відповіла на багато її запитань. Вражена тим, про що дізналась, Пілар через декілька тижнів згодилася вивчати Біблію по книжці «Правда, яка веде до вічного життя». Перш ніж завершити вивчення книжки «Правда», вона прочитала всю Біблію і переконалася, що знайшла правду. Вона стала першим Свідком у місті Медіна-дель-Кампо, де тепер є гарний Зал Царства і збір із 63 вісників.

Іспанські Свідки все ще знаходять людей, які «усвідомлюють свої духовні потреби» і регулярно читають Біблію, пробуючи дізнатися, в чому полягає Божа воля (Матвія 5:3, НС). Пепі, колишня католичка, яка колись учила катехізису в парафії Сумайя (північ Іспанії), проповідувала в селі поблизу і зустріла парафіяльного священика.

— Пепі, ти марнуєш свій час,— сказав їй священик.— У цьому селі Іціяр до духовних речей охочі тільки дві людини — одна подружня пара. Решта тільки за звичкою ходить до церкви.

— Що ж,— відказала Пепі,— якщо є дві людини, охочі до духовних речей, то вони стануть Свідками Єгови.

Пепі разом з іншим Свідком далі проповідували від дому до дому поти, поки не обійшли все село. І як цього слід було сподіватися, у домі на відшибі вони знайшли ту пару, про яку говорив священик. Ці люди читали Біблію, та не розуміли її. З великим завзяттям вони погодилися вивчати Біблію, швидко прогресували і були охрещені у квітні 1991 року.

Деякі щиросерді люди пізнали правду, просто самостійно читаючи основану на Біблії літературу, видану Товариством Вартової башти. Наприклад, Свідки з Альмадена (Сьюдад-Реаль), проповідуючи в невеличкому містечку Сіруелас (Бадахос), знайшли жінку, котра уважно їх слухала. Бачучи її очевидну зацікавленість, вони запропонували їй домашнє вивчення Біблії. Але вона відмовилась, кажучи, що один немолодий пан уже дає їй біблійні уроки. Декілька інших у цій місцевості повідомили те ж саме. Братів розібрала цікавість, і вони почали розпитувати про цього немолодого пана. Одержавши його адресу, вони вирішили навідатися до нього.

Вони були здивовані, коли вияснилося, що цей чоловік, на ім’я Феліпе, роздобув якимось чином у Мадріді книжку «Ви можете жити вічно в Раю на землі». Прочитавши її, він зрозумів, що має обов’язок ділитися доброю новиною з іншими. Отже, він користувався тією книжкою, даючи людям біблійні уроки. Брати організували біблійне вивчення з ним. Жінка, з якою він вивчав Біблію, також погодилась на вивчення. І хоча Феліпе уже 80 років і в нього поганий стан здоров’я, він робить добрі поступи в правді.

Упередження подолані

Сільська місцевість висуває на порядок денний своєрідні проблеми. Релігійні традиції та забобони звичайно мають тут сильний вплив, і в багатьох мешканців сіл є закореніла підозра до «нової релігії». Декотрих з них надзвичайно непокоїть те, що про них подумають їхні сусіди і родичі, якщо вони змінять свою релігію. Але сила Божого Слова може долати такі проблеми і змінювати життя людей. Це підтвердилося у рибальському селі Канґас-де-Морасо, що на північному заході Іспанії.

Роберто, уродженець цього села, влаштувався на роботу моряком у віці 14 років, бо прагнув незалежності. Йому, моряку торгового флоту, доводилося бути в товаристві інших молодих моряків, які багато пили і вживали наркотики, коротаючи довгі, нудні години в морі. Незабаром Роберто також став п’яницею та наркоманом.

З часом Роберто повернувся додому, але він ані не міг, ані не мав бажання розпрощатися зі своїми поганими звичками. Для того щоб здобувати гроші на наркотики, він став злодієм, а закінчилося все це тим, що він шість разів побував у в’язниці. У 18 років він випив мало не смертельну суміш вина і транквілізаторів. Лікарі врятували йому життя, але він уже не міг володіти своїми руками і ногами. З лікарні він виписався з паралічем рук і ніг. І навіть тоді, коли його можливості були обмежені інвалідним візком, він не перестав вживати наркотики. Він був розчарований релігією, і йому здавалось, що наркотики — це все, заради чого варто жити. Такої думки він був аж до того часу, поки трьома роками пізніше його не відвідали Свідки Єгови.

Те, що Роберто дізнався про біблійні пророцтва, які були сповнені, допомогло йому побороти свій скептицизм. Теплий прийом у Залі Царства переконав його в тому, що правдива релігія збагачує життя людей. Через дев’ять місяців Роберто перестав уживати наркотики й охрестився. Незважаючи на тяжку недугу, він служить піонером уже вісім років. А два останніх роки він також старійшина в зборі. Франціско, один колишній приятель Роберто, був настільки вражений змінами в його житті, що також став Свідком і є зараз службовим помічником. Чудесні зміни у цьому, на загальну думку, невиліковному наркоманові допомогли місцевим людям краще зрозуміти характер нашої діяльності. Одна жінка навіть привела свого молодого сина-наркомана в Зал Царства, щоб побачити, чи можуть Свідки вилікувати і його.

Пошуки правди в Біблії

Загалом сільські жителі настільки цінують правду, що це часто присоромлює мудрих світу цього (1 Коринтян 1:26, 27). Аделіна — сором’язлива жінка середнього віку — є однією з тих, хто дуже цінує правду. Колись вона надзвичайно серйозно ставилась до своєї католицької віри. Кожного ранку вона обов’язково ставала навколішки й молилась, декілька разів проказуючи молитву «Отче наш» та «Богородице Діво». Кожного дня вона скеровувала свої молитви до різних «святих», щоб хоч якась з молитов була почута.

Коли Аделіна почала вивчати Біблію, вона спрямувала такий самий релігійний запал на свою нову віру. Навіть сором’язливість не стримувала її, хоча, коли вона з чоловіком вперше прийшли в Зал Царства, їм треба було десять хвилин набиратися сміливості, щоб увійти туди. Однак, зайшовши всередину, вона слухала дуже пильно. Під час одного зібрання вона довідалась про Тисячолітнє правління Христа. Ця тема дуже захопила її, і, повернувшись додому, вона захотіла більше прочитати про це у своїй Біблії. Але ні вона, ні її чоловік не знали, де можна знайти цю інформацію, хоча їм здавалось, що про це йдеться десь у книзі Об’явлення. Отже, Аделіна того ж вечора почала читати Об’явлення і читала доти, доки врешті на світанку не дійшла до 20-го розділу.

Іншого разу Аделіна дізналась, що правильно, коли чоловік представляє у молитві свою дружину. І хоча її чоловік мав бажання молитися, він не знав, що казати в молитві. Цього ж вечора Аделіна вирішила пошукати вказівок у Біблії. О другій годині ночі вона розбудила свого чоловіка, щоб сказати йому, що знайшла 6-й розділ Матвія, в якому детально розглядається тема молитви. Прочитавши Ісусові настанови, її чоловік зрештою проказав молитву за них обох. Тепер і Аделіна, і її чоловік — Свідки Єгови.

Чудовий урожай

Після того як заповзятливі служителі Єгови майже 25 років свідчили у сільській місцевості, у кожному закутку Іспанії люди почули добру новину. Тож, так само, як у Малій Азії в першому столітті, шириться «Слово Господнє по цілій країні» (Дії 13:49). У результаті прихильно відгукнулися тисячі мешканців сіл.

В Іспанії, та й не тільки там, ґрунтовне проповідування у сільській місцевості вимагає терпіння та самопожертви. Але оскільки Божа воля в тому, щоб «усі люди спаслися», Свідки Єгови щасливі шукати тих, хто буде цінувати правду (1 Тимофія 2:4). І як показують описані вище випадки, Єгова щедро винагородив зусилля, що докладались у проповідуванні від села до села в Іспанії.

[Примітка]

[Карта на сторінці 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ФРАНЦІЯ

ПОРТУГАЛІЯ

ІСПАНІЯ

БАЛЕАРСЬКІ ОСТРОВИ

КАНАРСЬКІ ОСТРОВИ

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

Vilac, Lérida

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

Puebla de Sanabria, Zamora

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Casarabonela, Málaga

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Sinués, Huesca

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

Lekeitio, Vizcaya