Але коли в VII сторіччі н. е. імператорська родина об’єднала народ, вона проголосила богиню сонця Аматерасу Омікамі державним божеством і головною особою пантеону синтоїстських богів. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 191).

[Рамка на сторінці 191]

Богиня сонця в синтоїстських міфах

В одному синтоїстському міфі говориться, що давно-давно тому бог Ідзанакі «промивав собі ліве око й завдяки цьому породив величну богиню сонця Аматерасу». Якось бог водяних просторів Сусаноо так налякав Аматерасу, що вона «сховалася в скельній печері Неба, а вхід заблокувала валуном. Світ поринув у темряву». Отже, щоб виманити Аматерасу з печери, боги склали певний план. Вони зібрали півнів, які співом звіщають світанок, і виготовили велике дзеркало. На деревах сакакі вони порозвішували коштовні прикраси й полотняні стрічки. Потім богиня Аме-но Удзуме почала танцювати на діжці та барабанити по ній ногами. У шаленому танці вона зірвала із себе одяг, і боги залилися сміхом. Все це настільки зацікавило Аматерасу, що вона виглянула й побачила своє відображення в дзеркалі. Вона вихилилася з печери, тоді бог Сили схопив її за руку й витягнув назовні. «Промені богині сонця знову освітили світ» («New Larousse Encyclopedia of Mythology»). (Порівняйте Буття 1:3—5, 14—19; Псалом 74:16, 17; 104:19—23).