Крамничне злодійство. Азартна гра чи серйозний злочин?

ДВІ модно вдягнені дівчини заходять у супермаркет і прямують до відділу косметики. Помітивши їх, охоронець в уніформі йде за ними. На відстані 10 метрів він зупиняється, закладає руки за спину і пильно стежить за двома клієнтками. А вони, здавалось би, зовсім не помічаючи його, спокійно розглядають собі помади і туші.

Проте, насправді, дівчата час від часу зиркають на охоронця. Від хвилювання їхні серця так сильно б’ються, що мало не вискакують з грудей. Одна з них поволі бере з полиці два флакончики лаку для нігтів. Морщить ніс, вдаючи, ніби ніяк не може вирішити, який відтінок їй подобається більше. Зрештою вибирає темно-червоний лак, а другий флакон ставить на місце.

Охоронець відводить погляд і відвертається. Миттю кілька губних помад і флакончиків лаку пірнають у сумочку. Зовні дівчата залишаються спокійними, але всередині вирують пристрасті. Вони ще деякий час розглядають товари: пилочки для нігтів та олівці для очей.

Дівчата обмінюються поглядами, кивають одна одній і виходять з відділу косметики. Проходячи повз охоронця, вони мило усміхаються йому. Дівчата наближаються до каси. Якраз навпроти неї стоїть стелаж з аксесуарами для мобільних телефонів. Юні клієнтки зупиняються і пошепки обговорюють шкіряні чохли, а потім прямують до виходу.

З кожним кроком у них всередині наче розгоряється пожежа: дівчат охоплює полум’я збудження та страху. Вони переступають поріг магазину, і їм аж хочеться кричати, але вони далі йдуть мовчки. Піднесення й захват розфарбовують їхні обличчя краще за будь-які рум’яна. Поступово буря емоцій вщухає, дівчата полегшено зітхають і раптом вибухають сміхом. Намагаючись якнайшвидше бути подалі від магазину, вони прискорюють крок. У молодих розумах крутиться лише одна думка: «Нам це вдалося!»

Хоча персонажі нашої історії вигадані, але, на жаль, таке трапляється дуже часто. Щодня в магазинах США відбувається приблизно мільйон крадіжок. А втім, крамничне злодійство — проблема, яка існує по цілому світі. Як пояснюватиметься у наступних статтях, воно завдає колосальних збитків. Однак більшість злодіїв зовсім тим не переймається. Крадуть навіть ті, хто в стані заплатити за будь-яку річ. Чому ж люди стають злодіями?

Чому вони крадуть?

«На мою думку, крамничне злодійство — це не злочин, а вкрай необхідний перерозподіл матеріальних благ» (СВЯЩЕНИК АНГЛІКАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ).

РОБІН Гуд, герой англійських легенд, вважав крадіж виявом справедливості. Він обкрадав багатіїв, а награбоване віддавав бідним. Священнослужитель, слова якого наводилися вище, також упевнений, що не можна засуджувати людей, які крадуть через бідність. Ось що він говорить про крамничних злодіїв: «Я дуже співчуваю їм. Мені здається, вони мають право красти». Цей чоловік заохочує власників великих магазинів дозволяти бідним людям один раз на рік брати все, що вони хочуть.

Однак багатьох людей до злодійства спонукують зовсім не злидні. Недавно в Японії за крадіжку арештували двох поліцейських. В одному з магазинів США на злодійстві спіймали члена правління фірми, якій належав цей магазин. Деякі підлітки, маючи гроші в кишені, крадуть непотрібні їм товари. Чому ж усі вони крадуть?

«Це приносить мені насолоду»

Хвилювання. Страх. Захват... Так само як і дівчата з попередньої статті, дехто краде лише тому, що хоче пережити ці почуття. Нестримний азарт знов і знов штовхає їх на злочини. Одна жінка, яка любила щось поцупити з магазину, так описує свою першу крадіжку: «Я була в захопленні. Лише від однієї думки, що мені це вдалося, переймало подих!» Проте далі вона говорить: «З часом з’явилося почуття сорому. Але я не переставала красти, бо це робило моє життя цікавішим. У такі моменти я відчувала, що живу. Мене жодного разу не спіймали, і я вважала, ніби можу все».

Хлопець на ім’я Гекторa уже давно перестав красти. Але протягом цього часу він відчував сильний потяг до злодійства. «Це просто манія. Приміром, якось у торговому центрі я побачив радіо. В голові одразу майнула думка: «Його ж так легко вкрасти! Мене б ніхто не зловив!»

Ті, хто краде заради азарту, зазвичай беруть речі, які їм не потрібні. Стосовно таких людей в одній індійській газеті зазначалось: «Психологи стверджують, що ними керує прагнення зробити щось заборонене... Пізніше дехто навіть повертає вкрадені речі».

Інші причини

Мільйони людей страждають від депресії. Декого такий стан спонукує до порушення закону, як-от до крамничного злодійства.

Розгляньмо приклад однієї 14-річної дівчини, яка виросла в благополучній сім’ї. У матеріальному відношенні їй нічого не бракувало. Та все ж безпорадність і розпач, «наче темні хмари», гнітили її. «Мені ніяк не вдавалось позбутися негативних почуттів»,— ділиться дівчина. Відтак вона почала вживати алкоголь і наркотики, й одного дня її спіймали на крадіжці. Трохи пізніше ця дівчина двічі намагалася накласти на себе руки.

Якщо дитина, яка завжди добре поводилась, починає красти, то це може свідчити про серйозні емоційні проблеми. Д-р Річард Маккензі, який досліджує труднощі підліткового віку, говорить: «Я вважаю, що в більшості випадків будь-який неадекватний вчинок дитини свідчить про депресію».

Іноді підлітки зважуються щось вкрасти, аби здобути визнання однолітків. Інші ж — просто заради розваги. Професійні крамничні злодії так заробляють собі на життя. Хоч би якими були причини, щодня по цілому світі в крамницях зникає товару на мільйони доларів. А хтось має за все це платити...

[Примітка]

[Рамка на сторінці 5]

КЛЕПТОМАНІЯ

«Красти я почала ще в підлітковому віці,— розповідає Марія.— Потяг до злодійства ставав дедалі сильнішим, і зрештою я щодня крала товарів на суму близько 500 доларів.

Насправді я не хочу красти, але це вже перетворилось у залежність. Мені дійсно дуже хочеться змінитись». Марія інколи відчуває неконтрольований потяг до злодійства, тому вона вирішила, що в неї клептоманія.

Клептоманією називають «імпульсивний невмотивований потяг до злодійства». Це не просто погана звичка. Клептоманія може бути пов’язана із глибоко вкоріненими емоційними проблемами.

Закоренілих злодіїв часто називають клептоманами. Однак лікарі говорять, що цей розлад трапляється доволі рідко. За повідомленням Американської психіатричної асоціації, від клептоманії страждає менше 5 відсотків крамничних злодіїв. Отже, не варто злодійство одразу списувати на психічний розлад. Спонукувати людину до таких учинків можуть зовсім інші причини.

Хто змушений платити?

ОДНОГО разу в Японії власник магазину спіймав юного злодія і викликав поліцію. Побачивши поліцейських, хлопець вирвався і пустивсь навтіки. Вони кинулись за ним. Хлопець хотів перебігти залізничну колію і потрапив під поїзд.

Про загибель хлопчика довідалась уся околиця. Дехто засуджував власника магазину за те, що він подзвонив у поліцію. Тому цей чоловік вирішив закрити свій магазин, доки обурення людей не вщухне. Коли магазин відновив свою роботу, разом з клієнтами повернулись і злодії. Пам’ятаючи про недавній випадок, власник більше не перешкоджав їм, і його магазин став легкою наживою для крадіїв. Згодом він розорився і був змушений назавжди закрити свою крамницю.

Щоправда, такі трагічні події трапляються нечасто. Проте вищезгаданий випадок доводить одну важливу істину: за крамничне злодійство багатьом доводиться дорого платити. Поговорімо детальніше про наслідки таких злочинів.

Як власники компенсують втрати

Щороку крамничне злодійство завдає мільярдних збитків. За певними підрахунками, лише в Сполучених Штатах ця сума становить понад 40 мільярдів доларів. Чи зможе процвітати підприємство, яке зазнає таких великих збитків? На жаль, злодійство — одна з основних причин краху підприємств. Отож коли до вашого магазину занадились крадії, то над справою цілого вашого життя нависла серйозна небезпека.

«Конкуренція і злодійство — це дві речі, котрі мене як підприємця турбують найбільше,— говорить Люк, власник одного з магазинів у Нью-Йорку.— Не знаю точно, скільки часу я ще займатимусь своїм бізнесом». Електронна система охорони Люкові не по кишені. А про злодіїв він каже: «Ними можуть бути навіть мої постійні клієнти».

Дехто гадає, що проблема Люка несерйозна. Такі люди вважають, ніби власник магазину отримує шалені прибутки і тому крадіжки — дріб’язкова річ. Але чи справді роздрібна торгівля настільки вигідна?

Зазвичай у магазині до закупівельної вартості товару додають 30—50 відсотків націнки. Але вона — далеко не чистий прибуток підприємця. За рахунок націнки він покриває різні поточні витрати, тобто оплачує оренду, страховку, комунальні послуги й охорону. Крім того, частина цих коштів іде на сплату податків, численних відрахувань у соціальні фонди й виплату зарплати працівникам, а також на ремонт обладнання і приміщення. Врешті чистого прибутку лишається 2—3 відсотки. Тож коли хтось краде в крамниці, він наче витягає гроші з кишені її власника.

А як щодо дрібних крадіжок?

Мама з маленьким сином заходить у магазин. Хлопчик прямує до стелажа з солодощами, бере з полиці шоколадний батончик і кладе собі в кишеню. Чи може така дрібна крадіжка вплинути на прибутки магазину?

У своїй брошурі за назвою «Що робити, коли працівники і клієнти крадуть» Управління у справах малих підприємств (США) зазначає: «Крадучи кулькову ручку чи калькулятор, людина може думати, що не робить великого злочину. Але для крамнички, яка бореться за виживання, такі вчинки рівносильні вбивству». Скажімо, за рік злодії вкрали товару на 1000 доларів. Аби покрити втрати, ця крамничка мала би додатково щодня продавати 900 шоколадок або 380 консервів. Тож, якщо багато маленьких хлопчиків крастимуть шоколадні батончики, магазину це приноситиме величезні збитки. Власне тут і криється проблема.

Крамничним злодійством займаються десятки мільйонів людей — людей різних рас і походження, різного віку і матеріального становища. Які наслідки цього? Національна рада запобігання злочинності (США) повідомляє, що в Сполучених Штатах через злодійство закривається майже третина підприємств. Безсумнівно, в інших державах підприємства так само потерпають від крадіїв.

За вкрадене мусять платити клієнти

Крамничне злодійство призводить до зростання цін на товари. Тому в деяких країнах покупцям доводиться переплачувати приблизно 300 доларів на рік. Скажімо, людина заробляє 60 доларів у день. Отож протягом одного тижня в році вона працює лише для того, щоб заплатити за товари, які вкрав хтось інший. Чи кожен може собі таке дозволити? Для пенсіонера чи одинокої матері, яка важко працює, щоб прогодувати свою сім’ю, 300 доларів на рік — це доволі значна сума. Але шкода від крамничного злодійства на цьому не закінчується.

Якщо на розі вулиці закривається крамниця, то від цього страждають мешканці цілого кварталу. Приміром, у маленькому американському містечку через злодіїв нещодавно закрився аптечний магазин. Щоб купити ліки, багатьом літнім і немічним людям тепер доводиться їхати два з половиною кілометри до найближчої аптеки. «А спробуй зробити це в інвалідному візку!» — говорить один службовець.

Ціна, яку платять батьки

Чоловік на ім’я Брюс завжди намагався дотримуватись високих норм моралі і навчав своїх дітей бути чесними. Проте одного дня його доньку спіймали на злодійстві. «Я пережив справжній шок,— говорить батько.— Уявіть собі: вам дзвонять і повідомляють, що ваша дитина — злодій. Ми ж стільки років прищеплювали доньці моральні норми, і така тобі дяка... Ніколи не думали, що вона збунтується».

Брюса охопили переживання. Що чекає дочку в майбутньому? Також Брюс думав, чи зможе він тепер навчати людей біблійних істин. «Як я дивитимусь на людей зі сцени? Чи дозволить мені сумління говорити іншим, я́к їм виховувати дітей? Мені здавалося, що це буде нечесно». Донька, напевно, зовсім не усвідомлювала, наскільки сильно її злочин вплине на батьків.

Як розплачуються злодії

У минулому, якщо власник магазину спіймав злодія, він лише суворо докоряв йому і відпускав. Сьогодні ж можуть ув’язнити навіть того, хто вперше спробував щось украсти. Так злодій має нагоду усвідомити: кожен злочин тягне за собою серйозні наслідки. Дівчина на ім’я Наталя переконалася в цьому на власному досвіді.

«Чим більше я крала, тим більш самовпевненою ставала,— згадує вона.— Я була переконана, що, навіть коли мене зловлять, найняти адвоката і покрити судові витрати буде дешевше, ніж платити за модний одяг». Але річ не лише в грошах.

Наталю спіймали на гарячому в одному магазині, де вона хотіла вкрасти сукню. Поліцейські наділи на неї наручники, посадили в машину і відвезли в дільницю. Там у неї зняли відбитки пальців і закрили в одній камері з іншими злочинцями. Дівчина провела в ній кілька годин, чекаючи, поки приїдуть батьки і заплатять заставу.

Усім крамничним злодіям Наталя радить: «Слухай, заплати за ту нещасну сукню чи джинси!» Далі вона говорить, що коли крастимеш, то «шкодуватимеш про це дуже довго».

У першу чергу колишні злодії шкодують, що їхнє життя заплямоване ганебними вчинками. Погана репутація, наче пляма на одязі, так просто не зникає. Скоєні злочини постійно нагадують про себе. Наприклад, деякі навчальні заклади вимагають від абітурієнтів відомості про судимість. Людині з кримінальним минулим може бути нелегко розпочати свою професійну кар’єру, скажімо знайти роботу лікаря, дантиста чи архітектора. Будь-який роботодавець двічі подумає, перш ніж узяти таку людину на роботу. І все це попри те, що вона відбула покарання, відшкодувала всі збитки і перестала красти.

Злодієві доводиться дорого платити за свої вчинки навіть тоді, коли його ніколи не спіймали. Гектор, про якого йшлося у попередній статті, пересвідчився в цьому. «Крадіжки завжди сходили мені з рук,— розповідає він.— Ніхто не бачив, як я крав». Але «сплачувати рахунки» йому все одно довелося. Ось що Гектор говорить: «Думаю, молодим людям потрібно усвідомити: ми жнемо те, що сіємо. Навіть якщо не попадешся, тобі таки доведеться розплачуватись за скоєне».

Крамничне злодійство — це серйозний злочин. Кожен вкрадений товар має ціну. Тому злодіям слід залишити свою звичку. Але як крадій може знайти в собі сили назавжди порвати зі злодійством? І чи колись люди перестануть красти?

Що допоможе вирішити цю проблему?

«Від крадіжок потерпають не лише підприємства торгівлі. Це проблема цілого суспільства. Якщо зі злодійством вдасться покінчити, користь отримає кожен» («ПОРАДНИК ПРОДАВЦЯ. ЯК ЗМЕНШИТИ ЗБИТКИ», англ.).

ЗЛОДІЙСТВО, як і будь-який інший злочин, негативно впливає на мислення людини. Адже вона постійно мусить знаходити собі оправдання. Отож особа, яка хоче припинити красти, повинна, наче той садівник, що з корінням вириває бур’яни, повністю викоренити неправильні думки. «Перемініться відновою вашого розуму»,— радить Біблія в посланні до Римлян 12:2. А в 1 Петра 1:14 (НС) читаємо таке заохочення: «Більше не дозволяйте, щоб вас формували бажання, які ви колись мали через незнання». Нижче наведено п’ять факторів, що можуть спонукати злодія змінити своє мислення.

Як змінити мислення

◼ По-перше, крадіж — це протизаконна дія. Можливо, у вашій місцевості чимало людей краде в магазинах і, здається, їм усе сходить з рук. Але в будь-якому разі, такі люди порушують закон (Римлян 13:1).

До чого це призводить? Згідно з Біблією, тоді ‘закон утрачає силу’ (Авакума 1:3, 4, Кул.). Іншими словами, якщо хтось переступає обмеження, встановлені законом, це призводить до порушення громадського порядку. Кожна крадіжка підриває основи законослухняного суспільства. І від цього страждають усі.

◼ По-друге, злодійство підриває довір’я і поступово руйнує стосунки між людьми. Їм стає важче розуміти одне одного і залишатися неупередженими (Приповістей 16:28).

«Я занадто довіряла людям, і це була моя найбільша помилка». Так висловилась власниця магазину одягу, що збанкрутував через злодіїв. Колись вона була впевнена, що її працівники і покупці ведуть себе чесно. Тепер ця жінка зрозуміла, що довіряти можна не всім.

Особа, яка говорить неправду, псує репутацію лише собі. Але злодій кидає тінь підозри на всіх людей, які заходять у магазин після нього. Адже тепер навіть чесних людей вважатимуть потенційними злодіями. Чи має хтось право псувати репутацію іншим людям?

◼ По-третє, крамничне злодійство нерідко стає сходинкою до серйозніших злочинів. З часом людина, яка краде в магазинах, може зважитись на значно більший ризик (2 Тимофія 3:13, Хом.).

Кінець крамничному злодійству

◼ Четвертий і найважливіший фактор: крамничний злодій діє всупереч волі Всемогутнього Бога. Його Слово застерігає, щоби злодії ‘більше не крали’ (Ефесян 4:28). Біблія також попереджає, що Бог судитиме людей, які відмовляються йому коритись (Псалом 37:9, 17, 20). Але Єгова прощає тих, хто змінюється і перестає красти. Такі люди можуть примиритися з Богом (Приповістей 1:33).

◼ По-п’яте, крамничне злодійство, як і решта злочинів, скоро відійде в небуття. Як обіцяє Біблія, невдовзі Боже Царство обійме повний контроль над землею. Тоді кожен її мешканець поводитиметься чесно і добропорядно. У той час прийде полегшення від усіх неприємностей і втрат, яких було завдано крамничними злодіями (Приповістей 2:21, 22; Михея 4:4).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

КІЛЬКА ПРОСТИХ МЕТОДІВ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОДІЙСТВУ

Деякі крамниці не можуть собі дозволити дорогої системи охорони. Але це не означає, що вони беззахисні перед крамничними злодіями. Існує кілька простих методів запобігання крадіжкам.

У книжці «Порадник продавця. Як зменшити збитки» слідчі Майкл Броу і Дерек Браун радять бути дуже уважними до покупців. «Спостерігайте за кожним з них... Ви і ваші працівники в торговому залі — головна лінія оборони». Автори також радять підходити до підозрілих осіб. Такій людині можна сказати: «Напевно, це те, що ви шукали. Пройдіть, будь ласка, до каси, і я виб’ю вам чек». Або ж запитайте: «Чи можу я загорнути цю річ?», «Чи цей светр вашого розміру?» або «Можна запропонувати вам кошик?» Слідчі кажуть: «Тоді покупці (і зокрема злодії) розумітимуть, що ви бачите їх і цікавитесь ними».

Ось ще одна порада: «Полиці слід щільно заставляти товаром і підтримувати на них порядок. Постійно оглядайте полиці: так ви добре знатимете свій товар. Чим акуратніше розставлений товар, тим легше буде виявити, коли щось зникло».

Дослідник Рассел Бінтліф у книжці «Триста один спосіб захистити від злочинців свій офіс і магазин» пише: «Якщо торговий зал просторий, а полиці заповнені товаром, працівникам легше спостерігати за покупцями. Коли в полі зору з’являється підозріла особа, працівник може пройтись уздовж стелажа і побачити, чого забракло на полиці. Потім, вдаючи, ніби поправляє товар, може заглянути у візок чи кошик покупця... Злодій зрозуміє, що́ відбувається, а чесний клієнт навіть не зверне уваги». Щодо планування торгового залу Бінтліф радить: «Стелажі потрібно розташувати так, аби було легко спостерігати за клієнтами».