«Любов до Єгови допомогла мені вистояти»

Мене засудили до 15-ти років виправних робіт і поїздом етапували у сумнозвісні табори ГУЛАГу на Колимі. Охоронці били нас і морили голодом, щоб тримати нас під своїм контролем. Спочатку я навіть думав, що не виживу.

Бог з любов’ю турбувався про мене і навчав

Коли мене привезли у табір, там уже було 34 Свідки. Один із них обережно запитав мене: «Є тут Йонадави?» Я відразу зрозумів, про що він. Тільки мої духовні брати могли поставити таке запитання. Ці досвідчені брати не тільки навчили мене застосовувати біблійні принципи у різних напружених ситуаціях, але й допомогли мені розвинути цінні християнські риси, наприклад розважність.

У таборі я працював машиністом. Якось мій напарник Матвій похвалився, що знає напам’ять імена аж 50 святих. А я у відповідь поглузував з цих так званих святих. Матвій накинувся на мене з кулаками, і я втік. Потім брати над цим сміялися. Я образився і сказав їм: «Чого ви смієтеся? Я хотів проповідувати!» Вони м’яко нагадали мені, що наша мета — розповідати людям добру новину, а не ображати їх (1 Петра 3:15). Хоча Матвій був політв’язнем, на нього справило враження те, що Свідки ставилися до охоронців і влади з повагою. Згодом він почав вивчати Біблію. Ніколи не забуду ту ніч, коли його таємно охрестили у бочці з холодною водою.

Невдовзі після того, як я прибув у табір, мені і ще двом молодим братам наказали відвідувати політзаняття. Ми відмовились, бо думали, що так порушимо свій християнський нейтралітет (Івана 17:16). За це нас на два тижні кинули в карцер. Коли ми вийшли з карцеру, зрілі брати по-батьківськи пояснили нам, що відвідувати політзаняття необов’язково означає порушувати нейтралітет. На цих заняттях ми навіть могли б давати свідчення. Завдяки цим братам ми поступово ставали мудрішими і розважнішими.

Те, як брати терпеливо навчали мене, було для мене доказом любові Єгови. Ось один випадок. Серед ув’язнених був священик, який працював головним бухгалтером. При кожній зустрічі він казав мені: «Здрастуй, бісів син!» Один в’язень намовив мене з сарказмом відповісти: «Здрастуй, батя!» Я так і зробив, і за це мене сильно побили. Коли брати про все дізналися, вони пояснили мені, що я повівся неправильно (Прислів’я 29:11). Після того я попросив вибачення у священика.

До ув’язнення я ходив на зібрання, які заради конспірації проводилися пізно вночі або рано-вранці. А у таборі ховатися не було як, бо охоронці постійно за нами стежили. Тому ми щодня ставали в коло і на очах у охоронців обговорювали біблійні уривки, які заздалегідь написали на клаптиках паперу. Під час таких обговорень ми намагалися запам’ятати якомога більше біблійних віршів. А коли хтось з охоронців до нас підходив, ми швидко ковтали свої записи.