Шанобливе ставлення до шлюбу

Трохи послуживши у Сьєрра-Леоне, Вільям Нуші помітив, що не всі вісники зважали на норми Єгови щодо шлюбу. Деякі пари не реєстрували своїх стосунків, а жили на віру. Інші, дотримуючись місцевих звичаїв, одружувалися лише після того, як жінка завагітніла, адже тоді вони були впевнені, що матимуть потомків.

У травні 1953 року філіал надіслав до всіх зборів листа, в якому було чітко пояснено біблійний погляд на шлюб (Бут. 2:24; Рим. 13:1; Євр. 13:4). Парам дали час зареєструвати свої стосунки, інакше їх вилучать зі збору (1 Кор. 5:11, 13).

Загалом вісники Сьєрра-Леоне зраділи цьому розпорядку. Однак дехто вважав таку вимогу непотрібною. На жаль, у двох зборах більш ніж половина вісників відійшла від організації Єгови. А ті, хто залишився, стали ще запопадливішими у служінні, і це свідчило про Боже благословення.

Брати доклали великих зусиль, щоб отримати дозвіл реєструвати шлюби в Залі Царства Фрітауна. Тож 3 вересня 1954 року вони провели першу весільну церемонію. Згодом такий дозвіл від уряду отримали брати у семи регіонах країни. Завдяки цьому багато зацікавлених узаконили свої стосунки і відповідали вимогам для неохрещених вісників.