Непохитні попри заборону

Коли Друга світова війна досягла Африки, народ Єгови в Сьєрра-Леоне був рішуче налаштований дотримуватися християнського нейтралітету (Мих. 4:3; Ів. 18:36). Британська влада фальшиво звинувачувала наших братів у підривній діяльності, тому слідкувала за ними і наклала заборону на їхню літературу. Одного разу на кордоні у Фрітауні митники конфіскували і спалили біблійну літературу. Деяких братів арештували за зберігання недозволених публікацій, але згодом відпустилиa.

Незважаючи на заборону, Свідки продовжували проповідувати. Полін Коул пригадує: «Один наш брат працював офіціантом на кораблі, що регулярно зупинявся в нашому порту. Саме він привозив нам “Вартові башти”, з яких ми друкували копії для вивчення на зібраннях. Також ми друкували і розповсюджували листівки на біблійні теми. Брати виголошували промови і програвали записи біблійних лекцій брата Рутерфорда, особливо у віддалених селах».

Було очевидно, що Єгова рясно благословляв навіть найменші старання своїх служителів. Джеймс Джарретт, досвідчений старійшина та спеціальний піонер, каже: «Під час війни, коли я працював каменярем, одна літня сестра дала мені буклет “Біженці”. Ця назва зацікавила мене, адже тоді у Фрітауні було багато біженців. Я прочитав його за ніч і відразу зрозумів, що це правда. Вранці я знайшов ту сестру і взяв ще кілька примірників для своїх трьох братів. Усі четверо ми присвятили своє життя Єгові».

У 1945 році, коли закінчилась війна, у зборі Фрітауна було 32 вісники. Ці віддані та ревні брати й сестри прагнули і далі поширювати добру новину.