Зазвичай кісі не вміють ні читати, ні писати, тому в Коінду було організовано уроки письменності, на яких викладали основні біблійні вчення. На такі уроки приходили сотні охочих. Чарлз пригадує: «Спочатку утворилася група з 5 нових вісників, потім їх збільшилось до 10, далі — до 15 і зрештою — до 20. Люди пізнавали правду так швидко, що в мене виникали сумніви щодо щирості їхніх спонук. На щастя, я помилявся, оскільки майже всі вони стали вірними та ревними вісниками».

Протистояння товариства «Поро»

У селі поблизу Коінду група чоловіків почала вивчати Біблію та регулярно приходити на зібрання. Вони, як і більшість чоловіків кісі, належали до таємного товариства «Поро», що просякло спіритизмом. Саме на них здійснили свій перший напад релігійні провідники кісі. «Коли зацікавлені відмовилися брати участь у демонічних ритуалах, керівник “Поро” оскаженів від люті,— розповідає Джеймс Менса, випускник школи “Ґілеад”, який служив у Сьєрра-Леоне.— Цей керівник і його прибічники побили зацікавлених, розграбували і спалили їхні доми, закували їх в ланцюги та залишили в чагарниках помирати з голоду. Верховний ватажок “Поро” підбурював своїх підданих до рішучих дій. Але попри таку агресію зацікавлені непохитно трималися правди».

Брати з Коінду повідомили про це в поліцію, тож керівника «Поро», його співучасників та верховного ватажка заарештували. Їх допитали та винесли сувору догану, а верховного ватажка засудили на рік умовно. Ця юридична перемога стала широковідомою і спонукала інших зацікавлених відвідувати зібрання. Згодом верховний ватажок змінив своє ставлення до Свідків і почав цікавитися правдою. Коли ж у тій місцевості проходив районний конгрес, він надав житло для делегатів і пожертвував велику корову.