Дослідники Біблії Альфред Джозеф і Леонард Блекмен, які служили в Сьєрра-Леоне, написали у Всесвітній центр у Брукліні (Нью-Йорк) і попросили допомоги в опрацюванні території. Відповідь вони отримали 14 квітня 1923 року. «В суботу пізно ввечері,— розповідав Альфред,— мені зателефонували». У слухавці він почув гучний голос, який запитав: «Це ви писали до Товариства “Вартова башта” і просили прислати проповідників?» «Так»,— відповів Альфред. «Вони прислали мене». Це телефонував Вільям Браун. Він приїхав з Карибських островів разом з дружиною Антонією та двома маленькими донечками, Луїзою і Люсі. На зустріч з Браунами братам не довелося довго чекати.

Альфред пригадував: «Вранці, коли ми з Леонардом проводили наше щотижневе вивчення Біблії, у дверях з’явилася висока постать. То був брат Браун. Він просто палав ревністю до правди і захотів уже наступного дня виголосити публічну лекцію». Менше ніж за місяць брат Браун розповсюдив усю літературу, яку з собою привіз. Тоді йому прислали ще 5000 книжок, але невдовзі і ці запаси були вичерпані. Разом з тим його знали не як торговця книжками, а як промовця, який завжди посилається на Біблію. Саме тому його прозвали Біблійним Брауном.