Наприкінці 1977 року я повернувся в Нігерію, щоб пройти трьохтижневе навчання. Після завершення курсу координатор комітету філіалу, Малькольм Віґо, вручив мені лист від філіалу в Сьєрра-Леоне. Братам потрібен був здоровий неодружений піонер, який володіє англійською та французькою і може служити районним наглядачем у Гвінеї. Брат Віґо пояснив, що власне до цього завдання мене й готували, але наголосив, що буде дуже нелегко. «Добре подумай, перш ніж погоджуватися»,— порадив він мені. Я відразу йому відповів: «Якщо Єгова мене посилає, то я не можу не піти».

Прилетівши у Сьєрра-Леоне, я зустрівся з братами з філіалу. Один із членів комітету сказав: «Нам майже нічого не відомо про братів у Гвінеї». Хоча цей філіал наглядав за проповідницькою працею у Гвінеї, через напружену політичну ситуацію зв’язок із тамтешніми вісниками був неможливим. Брати кілька разів намагалися прислати в цю країну свого представника, але їм це так і не вдалося. Тому мене попросили поїхати у столицю Гвінеї, Конакрі, і спробувати отримати там посвідку на проживання.

Невдовзі я повернувся до філіалу в Сьєрра-Леоне і розповів братам про рішення міністра. Коли вони дізналися, як Єгова поблагословив мою подорож, їхній радості не було меж. Мені дали посвідку на проживання у Гвінеї!

З 1978 по 1989 роки я служив районним наглядачем у Гвінеї та Сьєрра-Леоне і був замісником районного в Ліберії.