Ладді Санді, який з Філіпом Тюреєм служив тоді нічним черговим, пригадує: «Якось вночі, коли ми з Філіпом чергували, до Бетелю прийшли двоє озброєних повстанців РОФ і стали вимагати, щоб ми відкрили скляні двері приймальні. Ми з Філіпом сховались, а повстанці почали стріляти у дверний замок. На диво, замок витримав і вони не здогадались вибити шибок. Їм так і не вдалося нічого зробити, тож вони пішли геть.

Через дві ночі “гості” повернулись, але цього разу їх було близько двадцяти. Щоб попередити бетелівців про небезпеку, ми ввімкнули сигнал тривоги і побігли до заздалегідь приготованого сховку у підвалі. Тремтячи від страху, ми всі семеро сховались у темряві за двома великими бочками. Від пострілів дверні замки розплавились, і повстанці вдерлися всередину. “Знайдіть тих Свідків Єгови і переріжте їм горлянки”,— крикнув один з них. Зіщулені від страху, ми мовчки просиділи сім годин, поки нападники грабували будівлю. Зрештою, задовольнившись нічною наживою, вони пішли.

Ми взяли свої речі і втекли до місіонерського дому, колишнього Бетелю, що вверх по вулиці. Дорогою нас обікрала інша група повстанців. Діставшись до місіонерського дому, ми були дуже налякані, але тішилися, що залишились живими. Ми перечекали кілька днів, а потім повернулись до Бетелю і все там прибрали».

Свідки, котрі втекли до місіонерського дому в Кіссі, що в східній частині міста, вкрай потребували медикаментів. Однак переходити містом було доволі небезпечно. Хто ж погодиться на такий ризик? Ладді Санді та Філіп Тюрей, відважні нічні чергові з Бетелю, без вагань пішли на цей крок.

«У місті панував хаос,— пригадує Філіп.— Солдати-повстанці розставили безліч пропускних пунктів, пройти які було справжнім випробуванням. Комендантська година починалась після обіду і тривала до ранку, тому наша подорож затягнулася. До місіонерського дому в Кіссі нам довелося добиратись аж два дні. Та коли ми прийшли, дому вже не було — його розграбували і спалили.

Оглядаючи довколишню територію, ми знайшли брата Ендрю Колкера, на голові якого були жахливі рани. Повстанці зв’язали його і безжалісно били сокирою. На диво, Ендрю вижив і втік. Ми негайно доправили його до лікарні, де він зрештою одужав. Пізніше цей брат служив сталим піонером».