У 1956 році до Фрітауна прибула ще одна пара місіонерів, Чарлз і Ріва Чаппелл. Дорогою до місіонерського дому вони зауважили велику вивіску із запрошенням на біблійну лекцію до Меморіального залу Вільберфорса. Чарлз розповідає: «Цю лекцію мав виголошувати С. Джонс з “Церкви Свідків Єгови”».

Джонс видавав себе за помазанця і очолював групу, яка кілька років тому відкололась від християнського збору у Фрітауні. Представники тієї групи заявляли, що є правдивими Свідками Єгови, а місіонерів та тих, хто з повагою ставився до цих відданих служителів, називали самозванцями і ґілеадівськими ковбоями.

Ситуація загострилася, коли Джонса та його прибічників виключили зі збору. Брат Чаппелл розповідає: «Оголошення про це шокувало братів, які вважали, що слід терпимо ставитися до тих, хто в опозиції. Дехто вголос висловлював своє незадоволення. Такі вісники почали спілкуватися з бунтарями і намагались зривати зібрання та зустрічі до служіння. На зібраннях ці незадоволені брати і сестри сиділи в одному ряді, який назвали рядом для опозиції. Зрештою більшість бунтівників відійшла від правди, але декотрі з них духовно одужали і знову стали ревними вісниками».

Вражаючий ріст серед кісі

Невдовзі після візиту зонального наглядача Чарлз Чаппелл отримав листа від брата з сусідньої Ліберії. Той хотів, аби добру новину почули його родичі у Сьєрра-Леоне. Він належав до племені кісі, яке мешкає на покритих лісом пагорбах і долинах у прикордонних районах між Сьєрра-Леоне, Ліберією та Гвінеєю. Чимало людей, котрі розмовляють мовою кісі, прагнули знань з Біблії.

Зазвичай кісі не вміють ні читати, ні писати, тому в Коінду було організовано уроки письменності, на яких викладали основні біблійні вчення. На такі уроки приходили сотні охочих. Чарлз пригадує: «Спочатку утворилася група з 5 нових вісників, потім їх збільшилось до 10, далі — до 15 і зрештою — до 20. Люди пізнавали правду так швидко, що в мене виникали сумніви щодо щирості їхніх спонук. На щастя, я помилявся, оскільки майже всі вони стали вірними та ревними вісниками».