Поневолення

У своїх пошуках срібла іспанці зносили страшенний дискомфорт. Часто не було вдосталь їжі, чистої води, а робота в копальнях пов’язувалася з небезпекою. Серйозних клопотів їм завдавали морози. Люди, що намагалися зігрітися біля жевріючого вугілля, іноді отруювалися чадним газом.

Згодом іспанці знайшли спосіб зменшити свої незручності. Будучи завойовниками, вони поневолили тубільних індіанців. Ла-паська газета «Болівіан таймс» твердить: «Кажуть, що вісім мільйонів рабів-індіанців» загинуло у копальнях Потосі протягом колоніального періоду. Жорстокість, перевтома й хвороби викликали страшенний спад народжуваності. Не дивниця, що 1550 року один літописець назвав Потосі «устами пекла»!

Одна з головних цілей іспанських завойовників полягала у насадженні населенню Америки католицької віри. Але як же ті, що вважали себе християнами, оправдували великі прибутки від підневільної праці? Хоча й дехто з церковників висловлювався проти несправедливості, інші оправдували рабство, мовляв, тиранія іспанців значно слабша від тиранії інків. Вони стверджували, що індіанці нижчі й від природи схильні до зла, тому буде ліпше, якщо вони працюватимуть у копальнях. Були й такі, хто казав, що змушувати індіанців працювати у копальнях є необхідним кроком, аби навернути їх на католицизм.

Проте історія показує, що клір належав до найбагатших людей у Потосі. Історик Маріано Баптиста пише: «Церква в цілому й кожен її представник зокрема становили привілейовану частину класу експлуататорів». Він цитував одного віце-короля, котрий 1591 року скаржився, що духівництво «п’є кров індіанців з більшою пожадливістю та честолюбством, ніж миряни».