ЄВРОПА, А ПОТІМ АФРИКА

Після Гаїті нас призначили в Європу. У той час у багатьох європейських країнах почали знімати обмеження з діяльності Свідків Єгови. 1992 року ми прибули в столицю Словенії, Любляну. Недалеко від неї виростали мої батьки — вони жили там до переїзду в Італію. У різних частинах колишньої Югославії все ще бушувала війна. Раніше за діяльністю в цьому регіоні наглядали брати з Відня (Австрія), Загребу (Хорватія) і Белграда (Сербія). Тепер у кожній незалежній республіці треба було створити окремий Бетель.

І знову нам треба було освоїти нову мову та культуру. Місцеві казали: «Jezik je težek», що означає «мова важка». І, знаєте, вони не перебільшували. Ми захоплювалися відданістю братів і сестер. Вони з радістю приймали організаційні зміни. Було очевидно, що Єгова їх благословляв. Ми вкотре переконалися, що наш Бог усе робить з любов’ю і вирішує проблеми у відповідний час. За роки, проведені в Словенії, ми з Деббі засвоїли багато нових уроків. І нам дуже допомагав досвід, який ми набули раніше.