Проповідування «усяким людям» у Бельгії
АПОСТОЛ Павло нагадував своїм помазаним співхристиянам про Божу волю, щоб «усі [усякі, НС] люди спаслися, і прийшли до пізнання правди». Їм треба було молитися про «тихе й мирне життя», щоб вони могли проголошувати добру новину про Царство усім, хто бажає слухати (1 Тимофія 2:1-4).
Сьогодні проповідування доброї новини «усяким людям» у Бельгії набирає особливого значення для Свідків Єгови. Після завершення другої світової війни у цій маленькій країні, яка займає таку ж площу, як озеро Танганьїка чи пів–озера Мічіган, відбулися великі зміни стосовно її етнічного та культурного складу. На додаток до трьох традиційних общин: фламандської (нідерландської), французької та німецької — зараз у Бельгії можна зустріти багато різноманітних мовних та культурних груп. Живуть там, наприклад, араби, турки, індійці, китайці, філіппінці, африканці та американці. Вважається, що кожний десятий у Бельгії є іноземного походження.
Свідки Єгови у Бельгії, як і їхні співхристияни по цілому світі, мають нелегке завдання проповідувати добру новину «усяким людям». Як же їм проповідується серед такої різноманітності національностей? Як підходити до людей зовсім різного культурного та релігійного походження? Як ці люди реагують на біблійну вістку?
Ініціатива приносить результати
Розмови з «усякими людьми» про добру новину Царства приносять радість і захоплюють. На людних вулицях, на базарах, у громадському транспорті, від дому до дому — скрізь можна зустріти людей з усіх континентів. Взявши ініціативу у свої руки, проповідник Царства може легко почати розмову, і часто це приносить хороші результати.
На автобусній зупинці одна сестра почала розмову з африканською жінкою простою усмішкою. Почувши про Боже Царство, жінка зраділа і захотіла більше дізнатися про Біблію. Вона взяла журнали «Вартова Башта» і «Пробудись!» і дала Свідкові Єгови свою адресу. Коли сестра сказала, що невдовзі відвідає її, жінка заперечила: «Ні-ні! Давайте домовимось конкретно, щоб я була дома, коли ви прийдете».
Через три дні, коли прийшов час на відвідини, виявилось, що сестра загубила адресу жінки. Але, пам’ятаючи номер вулиці, сестра пішла і підходила до кожного дому, щоб спробувати знайти африканське ім’я на дверях. Вона дійшла до кінця вулиці, так і не знайшовши того, за чим шукала. Яке ж розчарування! Раптом, коли сестра вже збиралася йти, як з-під землі з’явилася та жінка, яку вона шукала, і це був точно час, на який вони домовилися зустрітись! Так було почато домашнє біблійне вивчення.
А як з різними звичаями, віруваннями і традиціями? Як бути, наприклад, з індуїстськими віруваннями? Одна піонерка пригадала зміст того, що вона читала у книжці «Переконувати на підставі Святого Письма» (англ.). Там говориться: «Замість того щоб намагатися справитися з заплутаністю індуїстської філософії, представ задовольняючі істини Святої Біблії... Зрозуміла правда Божого Слова сподобається голодним і спрагненим праведності».
Власне це і зробила піонерка, коли вона зустріла Каші, жінку з Індії, яка погодилася на біблійне вивчення. Каші швидко прогресувала і невдовзі вже розповідала усім своїм друзям про те, чого сама вчилася. Одного разу піонерка зустріла дружину посла, яка запитала її: «Чи це ви навчаєте Каші Біблії?» Піонерка дуже здивувалася, коли жінка сказала: «Яка вона добра вчителька! Вона змогла переконати мене у багатьох темах. Уявіть собі: вона, індуїст, навчає Біблії мене, католичку!»
При зустрічі з філіппінцями відразу стає зрозуміло, що більшість з них люблять Біблію. Вони сердечні та гостинні і з ними дуже легко почати розмову. Одна філіппінка радо взяла два журнали, але викинула їх, оскільки була католичкою. Через кілька тижнів вона знову взяла два журнали, які залишила у своїй сумочці. Одного вечора їй захотілося щось почитати. Шукаючи за чимось цікавим, вона натрапила на журнали. Вагаючись, вона почала читати, і її цікавість зросла. Невдовзі її відвідав Свідок, і жінка задавала багато питань. Тоді вона вперше порівняла свої католицькі вірування з тим, що говориться в Біблії. Логічні, біблійні відповіді зрештою переконали її, що вона знайшла правду.
«Хліб свій пускай»
Багато іноземців знаходяться у Бельгії у справах або тому, що працюють в одному із 150 акредитованих посольств чи у Комісії європейського товариства. Більшість з них живе там всього кілька років. На перший погляд може здатися, що свідчення їм або вивчення з ними Біблії є марною справою. Але Біблія нагадує нам: «Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його» (Екклезіястова 11:1). Результати часто бувають на диво хорошими.
Так було у випадку з одною американською жінкою, яка регулярно отримувала від Свідка журнали. Через якийсь час сестра показала їй користь від регулярного вивчення Біблії і запропонувала вивчення. Жінка погодилася і почала швидко прогресувати. Незабаром побачила різницю між правдивою та фальшивою релігіями. Отже, вона позбулася усіх релігійних образів, що були в домі. Тоді прийшов час повертатися до Сполучених Штатів. Чи означало це кінець її духовного прогресу? Уявіть собі радість і здивування тої сестри, коли їй подзвонив зі Сполучених Штатів Свідок і розповів, що ця жінка продовжувала вивчення, присвятила своє життя Богу Єгові і охрестилася! Вона вже навіть була допоміжною піонеркою.
Те саме трапилося з Каші, жінкою з Індії, і філіппінкою, згаданими раніше. Коли Каші повернулася до Індії, вона відновила біблійне вивчення разом зі своїм чоловіком. З часом обоє присвятилися Єгові і почали брати участь у проповідуванні. Оскільки вони жили на території, де не було інших Свідків, вони запропонували, щоб у їхньому домі відбувалося книговивчення збору. Наскільки Каші дозволяло здоров’я, вона служила допоміжною піонеркою і проводила шість домашніх біблійних вивчень з 31 особою. Подібно до цього та філіппінська жінка переїхала до Сполучених Штатів, прогресувала до присвячення та хрещення і стала сталою піонеркою. Такі хороші результати є прикладом того, чого досягають вісники Царства у Бельгії, далі проповідуючи людям на своїх територіях.
Проблема мов
Щоб виконати завдання проповідувати «усяким людям», філіал повинен мати в наявності біблійну літературу на понад сто мовах. Зараз у Бельгії є збори десятьма мовами. Із 341–го збору 61 — іншомовний і 5000 вісників Царства з 26 000 — іноземної національності. В одному зборі є особи з 25 різних країн. Уявіть собі різноманітність культурних, расових і народних особливостей на їхніх зібраннях! Однак любов і єдність серед братів є могутнім свідченням на користь правдивого християнського учнівства (Івана 13:34, 35).
Оскільки в Бельгії живе так багато іноземців, які повинні почути добру новину на своїй мові, деякі вісники взялися вивчати такі складні мови, як турецьку, арабську та китайську. Їхні зусилля не були даремними.
Ті, хто працює серед арабів, приходять до висновку, що часто можна викликати інтерес до Біблії, показуючи її практичну цінність. Один вісник Царства мав цікаву розмову з арабським професором, але після цього він три роки не міг застати його. Не знеохочуючись, брат вирішив залишити професорові записку з деякими біблійними запитаннями. Це так заінтригувало професора, що він погодився об’єктивно дослідити Біблію. Він був так вражений тим, про що довідався, що, хоча вони з дружиною були мусульманами, то таки спланували, щоб у певні вечори разом читати Біблію.
Ті, хто намагається допомогти багатьом китайцям, що живуть у головних містах, на додаток до мовного бар’єру мають ще іншу перешкоду. Більшість китайців не вірить у Бога як у Творця чи в Біблію як у Боже Слово. Однак вони допитливі і хочуть знати, що вона говорить. Вони також дуже люблять читати. Для них прочитати будь-яку залишену їм літературу або навіть велику частину Біблії за кілька днів є звичайною справою. Якщо вони мають правильний нахил серця, сила Божого Слова зворушує їх.
Одній китайській жінці було дуже важко прийняти ідею про Творця. Але на другому вивченні вона сказала зі сльозами на очах: «Тепер я таки вірю в Бога Єгову, бо, якщо Біблію писало 40 чоловік протягом 1600 років, і вона в цілому є в гармонії з однією темою, це означає, що писанням повинен був керувати Бог Єгова. Це ж так логічно!»
До іншої китайської жінки одна сестра підійшла в трамваї. «Чи ви християнка?» — запитала жінка. Тоді вона сказала, що дуже розчарувалася, коли побачила стільки суперечностей між тими, які заявляють, що є християнами. Сестра погодилася з цим, але пояснила, що Біблія не суперечить сама собі. Власне тоді жінка повинна була виходити. Вона залишила сестрі свою адресу, і коли та відвідала її, жінка вигукнула: «Якщо б я тільки знала, я поїхала б тим трамваєм рік тому!» На запитання, що вона має на увазі, та відповіла: «Це перший раз, коли я поїхала в університет трамваєм. Можете собі уявити? Я прогаяла один рік!» Вона дуже зраділа, що перед поверненням до Китаю була можливість хоча б кілька місяців вивчати Біблію.
Такі випадки багато чого навчили бельгійських Свідків. Біблія говорить: «Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі,— оце чи оте, чи обоє однаково добрі» (Екклезіястова 11:6). Зусилля, докладені для того, щоб перебороти бар’єр мови, звичаїв і традицій, окупаються. Сердечний відгук людей доводить, що передусім «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35).