Промовці: Соломон,

КОЛИ 1037 року до н. е. Давидів син Соломон став царем Ізраїлю, він молився до Єгови про «мудрість та знання», щоб «судити цей великий... народ». Єгова відповів, даючи йому знання та мудрість і розумне серце (2 Хр. 1:10—12; 1 Цар. 3:12; 5:10, 11). У результаті Соломон «проказав три тисячі приказок» (1 Цар. 5:12). Декотрі із цих мудрих афоризмів записані в біблійній книзі Приповістей. Оскільки мудрість Соломона фактично була мудрістю, яку «Бог дав у його серце», досліджуючи цю книгу, ми насправді досліджуємо мудрість Бога Єгови (1 Цар. 10:23, 24). У цих приповістях зібрані вічні істини. Сьогодні вони такі ж актуальні, як і тоді, коли були вперше вимовлені.

² За панування Соломона склалися відповідні умови, щоб дати таке божественне керівництво. Говорилося, що «сів Соломон на Господньому троні». Теократичне царство Ізраїлю було в розквіті, й Соломон отримав незрівнянну «величність царства» (1 Хр. 29:23, 25). То був час миру, достатку й безпеки (1 Цар. 4:20; 5:1—5). Однак навіть під цим теократичним пануванням через свою недосконалість люди все-таки мали особисті проблеми й труднощі. Тож зрозуміло, чому вони сподівалися, що мудрий цар Соломон допомагатиме їм у вирішенні різних проблем (1 Цар. 3:16—28). Виголошуючи рішення в цих численних справах, він вимовляв прислів’я, які підходили до багатьох життєвих ситуацій, що виникають день у день. Усі, хто бажав приводити своє життя у відповідність з волею Бога, високо цінували ці короткі, але чіткі прислів’я.

³ Біблія не говорить, що Соломон написав книгу Приповістей. Але в ній говориться, що він «проказав» приказки, а також «досліджував, [і] склав багато приповістей», виявляючи цим своє бажання зберегти їх для майбутніх поколінь (1 Цар. 5:12; Еккл. 12:9). У реєстрі придворних урядовців з часів Давида й Соломона згадано офіційних писарів (2 Сам. 20:25; 2 Цар. 12:11). Ми не знаємо, чи це вони писали й збирали його приповісті, але вислови таких можновладців, як він, дуже цінували й зазвичай записували. Багато хто погоджується з тим, що цю книгу складено з інших збірок.

⁴ Книгу Приповістей можна поділити на п’ять частин: 1) вступ, що складається з розділів 1—9 і починається словами «Приповісті Соломона, сина Давидового»; 2) розділи 10—24, описані в деяких перекладах як «Приповісті Соломона»; 3) розділи 25—29, ця частина починається словами: «І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя»;