Життєва сила і дихання. Земні створіння, або «душі», мають життєву силу, тобто «дух», що оживляє їх, і дихання, яке підтримує цю силу. І дух (життєва сила), і дихання є даром від Бога, і він може знищити життя, забравши їх (Пс 104:29; Іс 42:5). У Потопі люди і тварини потонули; їхнє дихання припинилося, а життєва сила згасла. Всі вони померли. «На суші померло все, в чиїх ніздрях було дихання життя [або «дихання духу життя», прим.]» (Бт 7:22; пор. Гижа; див. ДУХ).

Створюючи Адама, Єгова спочатку сформував його тіло. Щоб це тіло ожило і продовжувало жити, потрібен був дух (життєва сила) і дихання. У Буття 2:7 говориться, що Бог «вдихнув [людині] у ніздрі дихання [форма слова нешама́] життя — і стала людина живим створінням». Під «диханням життя», скоріш за все, мається на увазі не просто рух повітря в легенях. Бог, очевидно, наділив Адама духом, або іскрою, життя і запустив процес дихання, щоб підтримувати це життя. Тоді Адам став живою людиною, яка мала свою особистість. Його мова та вчинки показували, що він перевершує тварин і є «сином Божим», створеним за образом і подобою Бога (Бт 1:27; Лк 3:38).

Життя людей і тварин залежить від життєвої сили, якою Бог наділив перших представників кожного роду, а також від дихання, що підтримує цю силу.