В Екклезіяста 12:7 ми читаємо: «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його».

Розгляньмо ці вірші уважніше, починаючи з Екклезіяста 12:7. Очевидно, що мудрий чоловік, який написав ці слова, не мав наміру суперечити тому, про що він раніше твердив у тій самій біблійній книзі: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5). Він говорив про смерть людей взагалі. Чи розсудливо вірити, що люди, які є відвертими атеїстами або зачерствілими злочинцями, повертаються після смерті до Бога? Звичайно, що ні. До речі, ні про кого з нас цього не можна сказати, якими б ми себе не вважали: добрими чи поганими. Оскільки ніхто з нас не був з Богом на небі, то як можна сказати, що ми вертаємося до нього?

Що ж біблійний письменник мав на увазі, говорячи, що по смерті «дух вернеться знову до Бога»? Використовуючи єврейське слово, перекладене словом «дух», він не говорив про щось унікальне, яке відрізняє людей одних від одних. Ні, той самий натхнений біблійний письменник пояснює в Екклезіяста 3:19, що і в людини, і в тварин «один дух у всіх них» (Хоменко). Очевидно, що під словом «дух» він мав на увазі життєву силу в клітинах, з яких складаються фізичні тіла людей і тварин. Ми не отримали цей дух безпосередньо від Бога. Він був переданий нам через наших людських батьків, коли відбулося наше зачаття, а пізніше і народження. Крім того, цей дух не летить в космосі і не повертається буквально до Бога в момент смерті. Вираз «дух вернеться знову до Бога» — це образний вислів, який означає, що перспективи на майбутнє життя померлої особи тепер у Божих руках. Він вирішує, кого йому пам’ятати і згодом воскресити. Подивіться самі, як ясно Біблія показує це в Псалмі 104:29, 30.