Згідно з Тлумачним словником української мови, духовність — це те, що стосується внутрішнього, морального світу людини. Крім того, духовність часто пов’язують з релігійністю і вірою в Бога. Тож людину, для якої важливі духовні чи релігійні цінності, можна назвати духовною.

На їхню думку, духовна людина не обов’язково повинна належати до якоїсь релігії, для неї найголовніше — мати віру. Дехто переконаний, що духовність — це внутрішній мир та розуміння сенсу життя і що вона зовсім не пов’язана з вірою в Бога. Вони вважають, що духовна людина повинна передусім збагачувати свій внутрішній світ. Один письменник сказав: «Справжня духовність — це частина нашого єства, це те, як ми сприймаємо світ і людей, як виявляємо до них любов. Ні церква, ні якісь релігійні вчення не роблять нас духовними».

Апостол Павло писав не лише про те, наскільки важливо бути духовною людиною, він ще й пояснював, що таке справжня духовність. У листі до християн у Коринфі, він чітко показав різницю між фізичною людиною та духовною. Фізична людина керується прагненнями тіла, а духовна — тим, що пов’язане з духовним. Павло сказав: «Фізична людина не сприймає речей, що від Божого духу, бо для неї вони — безглуздя». А духовна людина, за словами апостола, має «розум Христів» (1 Коринфян 2:14—16).

Мати «розум Христів» означає розвинути «такий самий склад розуму, як і в Христа Ісуса» (Римлян 15:5; Филип’ян 2:5). Тобто духовна людина наслідує мислення Ісуса і йде його слідами (1 Петра 2:21; 4:1).

Духовність і «плід духу»

Як розповідає Лука, під час хрещення на Ісуса зійшов Божий святий дух і він був «сповнений святого духу» (Луки 3:21, 22; 4:1). Ісус не раз говорив своїм послідовникам, наскільки важливо підкорятися керівництву святого духу, тобто Божої діючої сили (Буття 1:2; Луки 11:9—13). А чому це так важливо? Тому що Божий дух має силу обновлювати розум людини. Завдяки цьому вона набуває розум Христів (Римлян 12:1, 2). Святий дух розвиває «любов, радість, мир, довготерпіння, доброту, великодушність, віру, лагідність, самовладання». Ці риси, котрі в Біблії названі «плодом духу», виявляють по-справжньому духовні люди (Галатів 5:22, 23). Отже, людина, яка підкоряється дії Божого святого духу, є духовною.

Духовність і молитва

У Євангеліях розповідається, що Ісус часто молився до Бога (Марка 1:35; Луки 5:16; 22:41). Коли Ісус був на землі, він завжди виділяв час на молитву. У Матвія 14:23 читаємо: «Розпустивши натовпи, він пішов на гору, щоб помолитися на самоті». Спілкування з небесним Батьком додавало Ісусові сил (Матвія 26:36—44). Сьогодні духовні люди теж виділяють час на спілкування з Богом. Це допомагає їм зміцняти свої стосунки з Творцем і набувати розум Христів.

Інколи Ісус досить довго молився до Бога (Івана 17:1—26). Скажімо, перед тим як вибрати 12 апостолів, Ісус «пішов на гору молитися і всю ніч провів у молитві» (Луки 6:12). Духовна людина не обов’язково має молитися цілу ніч, але вона старається наслідувати у цьому Ісусів приклад. Коли потрібно зробити якийсь важливий вибір, не шкодуймо часу для молитви. Просімо в Бога керівництва святого духу, адже це сприяє нашій духовності.

У молитвах Ісус виливав перед Єговою свої почуття, і ми теж повинні так робити. Лука описує, як у вечір перед своєю смертю Ісус звертався до Бога в молитві. «В нестерпних муках Ісус продовжував ще палкіше молитися, а піт його став немов краплі крові, які падали на землю» (Луки 22:44). Ісус палко молився і раніше, але оскільки його чекало найважче випробування, цього разу він молився «ще палкіше». І Бог вислухав Ісуса (Євреїв 5:7). Який же це гарний приклад для духовних людей! Стикаючись з важкими випробуваннями, вони «ще палкіше» просять у Бога святого духу, керівництва й підтримки.

Ісусові учні хотіли, як і він, щиро молитися до Бога. Тому вони попросили Ісуса навчити їх молитися (Луки 11:1). Той, хто прагне бути духовним і підкорятися Божому святому духу, вчиться від Ісуса, як треба молитись. Тож людину, яка не молиться, навряд чи назвеш духовною.

За нашого часу ті, хто має розум Христів, також розповідають іншим про Боже Царство. Ісус дав наказ своїм послідовникам: «Ідіть та робіть учнями людей з усіх народів... навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (Матвія 28:19, 20). Крім того, він передрік: «Цю добру новину про царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець» (Матвія 24:14). У Божому Слові сказано, що це проповідування виконується силою святого духу. Тому справді духовна людина буде проповідувати добру новину (Дії 1:8).

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

ДУХОВНА ЛЮДИНА

◆ має любов до Божого Слова;

◆ виявляє плід духу;

◆ регулярно й щиро молиться до Бога;

◆ проповідує добру новину про Царство.