Що таке духовність?

«ЩАСЛИВІ ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному»,— сказав Ісус у своїй знаменитій Нагірній проповіді (Матвія 5:3). Ви, мабуть, погодитесь з цими словами. Багато людей відчуває потребу в духовному і вважає, що, задовольнивши її, вони стануть щасливими. Але що таке духовність?

Згідно з Тлумачним словником української мови, духовність — це те, що стосується внутрішнього, морального світу людини. Крім того, духовність часто пов’язують з релігійністю і вірою в Бога. Тож людину, для якої важливі духовні чи релігійні цінності, можна назвати духовною.

А як розвинути справжню духовність? Кожна релігія по-своєму тлумачить, що таке духовність. Тому скільки релігій, стільки й шляхів до духовності. Протестанти стверджують, що розвинути духовність можна на їхніх зібраннях. Католики і православні кажуть, що наблизитись до Бога допомагають богослужіння. Буддисти шукають духовного просвітлення через медитацію. Індуїсти намагаються вирватись з циклу перевтілень через самозречення. Чи всі ці шляхи ведуть до правдивої духовності?

Багато хто впевнений, що відповіді на це запитання просто не існує. На їхню думку, духовна людина не обов’язково повинна належати до якоїсь релігії, для неї найголовніше — мати віру. Дехто переконаний, що духовність — це внутрішній мир та розуміння сенсу життя і що вона зовсім не пов’язана з вірою в Бога. Вони вважають, що духовна людина повинна передусім збагачувати свій внутрішній світ. Один письменник сказав: «Справжня духовність — це частина нашого єства, це те, як ми сприймаємо світ і людей, як виявляємо до них любов. Ні церква, ні якісь релігійні вчення не роблять нас духовними».

Справді, серед людей панують різні погляди на духовність. Написано тисячі книжок про те, як розвинути духовність, але ті, хто їх читає, і далі відчувають порожнечу та замішання. Все ж існує одна книга, яка пояснює, що таке справжня духовність. Ця книга містить багато доказів того, що її автор — Бог (2 Тимофія 3:16). Розгляньмо, що в цій книзі, Біблії, говориться про справжню духовність.

Як стати духовною людиною?

АПОСТОЛ Павло написав: «Мислення тілесне означає смерть, а мислення духовне — життя і мир» (Римлян 8:6). Зі слів апостола видно, що духовність — це не справа особистих уподобань, від неї залежить наше життя. Але в якому розумінні духовна людина здобуває «життя і мир»? Згідно з Біблією, така людина вже тепер має внутрішній мир і мир з Богом, а в майбутньому отримає вічне життя (Римлян 6:23; Филип’ян 4:7). Тож не дивно, чому Ісус сказав: «Щасливі ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному» (Матвія 5:3).

Те, що ви читаєте цей журнал, свідчить про ваш інтерес до духовного. Проте оскільки існує різне розуміння духовності, вас, можливо, цікавить: «Що таке справжня духовність? І як стати духовною людиною?»

«Розум Христів»

Апостол Павло писав не лише про те, наскільки важливо бути духовною людиною, він ще й пояснював, що таке справжня духовність. У листі до християн у Коринфі, він чітко показав різницю між фізичною людиною та духовною. Фізична людина керується прагненнями тіла, а духовна — тим, що пов’язане з духовним. Павло сказав: «Фізична людина не сприймає речей, що від Божого духу, бо для неї вони — безглуздя». А духовна людина, за словами апостола, має «розум Христів» (1 Коринфян 2:14—16).

Мати «розум Христів» означає розвинути «такий самий склад розуму, як і в Христа Ісуса» (Римлян 15:5; Филип’ян 2:5). Тобто духовна людина наслідує мислення Ісуса і йде його слідами (1 Петра 2:21; 4:1). Чим більше людина розвиває «розум Христів», тим духовнішою вона стає та здобуває «життя і мир» (Римлян 13:14).

Як пізнати «розум Христів»

Для того щоб мати розум Христів, треба його добре пізнати. Отож аби стати духовною людиною, передусім необхідно пізнати Ісусове мислення. Проте як пізнавати мислення особи, котра жила 2000 років тому? А звідки ми знаємо про відомих людей минулого? З історичних праць. Так само для того, щоб знати розум Христів, потрібно читати історію Ісусового життя (Івана 17:3).

Про життя Ісуса написано чотири достовірні розповіді — Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Івана. Глибоко досліджуючи ці розповіді, ви зможете пізнати Ісусові думки, зрозуміти його почуття і спонуки. Розмірковуйте над прочитаним і у вашій уяві повставатиме чіткий образ Ісусової особистості. Навіть якщо ви вже вважаєте себе послідовником Христа, читайте і роздумуйте про Ісуса. Так ви зростатимете «в незаслуженій доброті нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа, і знанні про нього» (2 Петра 3:18).

Розгляньмо кілька розповідей про Ісуса. Вони допоможуть нам зрозуміти, чому Ісус був справді духовною людиною. Також подумаймо, як наслідувати його приклад у своєму житті (Івана 13:15).

Духовність і «плід духу»

Як розповідає Лука, під час хрещення на Ісуса зійшов Божий святий дух і він був «сповнений святого духу» (Луки 3:21, 22; 4:1). Ісус не раз говорив своїм послідовникам, наскільки важливо підкорятися керівництву святого духу, тобто Божої діючої сили (Буття 1:2; Луки 11:9—13). А чому це так важливо? Тому що Божий дух має силу обновлювати розум людини. Завдяки цьому вона набуває розум Христів (Римлян 12:1, 2). Святий дух розвиває «любов, радість, мир, довготерпіння, доброту, великодушність, віру, лагідність, самовладання». Ці риси, котрі в Біблії названі «плодом духу», виявляють по-справжньому духовні люди (Галатів 5:22, 23). Отже, людина, яка підкоряється дії Божого святого духу, є духовною.

Ісус виявляв плід духу протягом усього свого служіння. Такі риси, як любов, доброта, великодушність, були очевидні в його ставленні до принижених і бідних людей (Матвія 9:36). Ось який випадок описує апостол Іван: «По дорозі Ісус зустрів чоловіка, сліпого від народження». Ісусові учні теж побачили того чоловіка, але зробили висновок, що він страждає через гріхи. Вони запитали Ісуса: «Хто згрішив... він чи його батьки?» Ще інші бачили в ньому лише жебрака: «Хіба це не той жебрак, який колись тут сидів?» Але Ісус побачив, що той сліпий чоловік потребував допомоги, і зцілив його (Івана 9:1—8).

Що цей випадок говорить нам про розум Христів? По-перше, Ісус не ставився з погордою до принижених людей, а виявляв до них ніжне співчуття. По-друге, він охоче пропонував іншим свою допомогу. Чи ви стараєтесь наслідувати в цьому Ісуса? Чи ставитесь до людей так, як він, наприклад допомагаєте в їхніх проблемах і даєте надію на майбутнє? А може, ви з особливою прихильністю ставитесь до впливових людей і не помічаєте простих та скромних? Якщо ви дивитесь на людей так, як Ісус, то наслідуєте його приклад (Псалом 72:12—14).

Духовність і молитва

У Євангеліях розповідається, що Ісус часто молився до Бога (Марка 1:35; Луки 5:16; 22:41). Коли Ісус був на землі, він завжди виділяв час на молитву. У Матвія 14:23 читаємо: «Розпустивши натовпи, він пішов на гору, щоб помолитися на самоті». Спілкування з небесним Батьком додавало Ісусові сил (Матвія 26:36—44). Сьогодні духовні люди теж виділяють час на спілкування з Богом. Це допомагає їм зміцняти свої стосунки з Творцем і набувати розум Христів.

Інколи Ісус досить довго молився до Бога (Івана 17:1—26). Скажімо, перед тим як вибрати 12 апостолів, Ісус «пішов на гору молитися і всю ніч провів у молитві» (Луки 6:12). Духовна людина не обов’язково має молитися цілу ніч, але вона старається наслідувати у цьому Ісусів приклад. Коли потрібно зробити якийсь важливий вибір, не шкодуймо часу для молитви. Просімо в Бога керівництва святого духу, адже це сприяє нашій духовності.

У молитвах Ісус виливав перед Єговою свої почуття, і ми теж повинні так робити. Лука описує, як у вечір перед своєю смертю Ісус звертався до Бога в молитві. «В нестерпних муках Ісус продовжував ще палкіше молитися, а піт його став немов краплі крові, які падали на землю» (Луки 22:44). Ісус палко молився і раніше, але оскільки його чекало найважче випробування, цього разу він молився «ще палкіше». І Бог вислухав Ісуса (Євреїв 5:7). Який же це гарний приклад для духовних людей! Стикаючись з важкими випробуваннями, вони «ще палкіше» просять у Бога святого духу, керівництва й підтримки.

Ісусові учні хотіли, як і він, щиро молитися до Бога. Тому вони попросили Ісуса навчити їх молитися (Луки 11:1). Той, хто прагне бути духовним і підкорятися Божому святому духу, вчиться від Ісуса, як треба молитись. Тож людину, яка не молиться, навряд чи назвеш духовною.

Духовність і проповідування доброї новини

У Євангелії від Марка розповідається, як Ісус до пізньої ночі зціляв хворих. Вдосвіта наступного дня, коли він наодинці молився, апостоли підійшли і сказали, що його шукає натовп людей. Можливо, ці люди хотіли, аби Ісус їх зцілив. Однак Ісус промовив: «Ходімо далі, до поблизьких селищ, аби й там проповідувати,— і додав: — Для цього я прийшов» (Марка 1:32—38; Луки 4:43). Хоча Ісус вважав зцілення важливою справою, його основним завданням було проповідувати добру новину (Марка 1:14, 15).

За нашого часу ті, хто має розум Христів, також розповідають іншим про Боже Царство. Ісус дав наказ своїм послідовникам: «Ідіть та робіть учнями людей з усіх народів... навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (Матвія 28:19, 20). Крім того, він передрік: «Цю добру новину про царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець» (Матвія 24:14). У Божому Слові сказано, що це проповідування виконується силою святого духу. Тому справді духовна людина буде проповідувати добру новину (Дії 1:8).

Мільйони людей по цілому світі об’єднано проповідують звістку про Царство (Івана 17:20, 21). Ті, хто виконує цю працю, мають бути не лише духовними людьми, але й належати до всесвітньої організації. Хто, на вашу думку, нині йде слідами Христа і звіщає по цілому світі добру новину про Царство?

Чи ви справді духовна людина?

Окрім згаданих вище вимог, існують також інші ознаки, за якими можна розпізнати духовну людину. А ви відповідаєте вимогам, які розглядались у цій статті? Запитайте себе: «Чи я регулярно читаю Боже Слово і роздумую над ним? Чи виявляю в своєму житті плід духу? Чи я щиро молюсь до Бога? Чи хочу ближче познайомитися з тими, хто проповідує добру новину про Боже Царство?»

Відповіді на ці запитання допоможуть вам зрозуміти, чи ви є духовною людиною. Заохочуємо вас зробити необхідні зміни, щоб мати «життя і мир» (Римлян 8:6; Матвія 7:13, 14; 2 Петра 1:5—11).

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

ДУХОВНА ЛЮДИНА

◆ має любов до Божого Слова;

◆ виявляє плід духу;

◆ регулярно й щиро молиться до Бога;

◆ проповідує добру новину про Царство.