Будьте щасливі, ласкавими до вбогих

„Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих — блаженний”.— ПРИПОВІСТЕЙ 14:21.

1, 2. Що трапилось трьом родинам у Філіппінах, доводячи нас розглянути які питання?

ТОДІ коли три філіппінські родини області Паньгасінан прибули на християнське зібрання, то випадково їхні доми погоріли вщент. Повернувшись до дому, вони знайшлись без харчів і місця спати. Співхристияни, довідавшись про нещастя своїх братів, позбігались з харчами й зробили розпорядок на приміщення з іншими Свідками збору. Наступного ранку, християни прибули з бамбуком та іншими будівельними матеріалами. Ця братерська любов справила глибоке враження на сусідів. Це також гарно вплинуло на тих трьох родин. Їхні доми погоріли, але віра та інші християнські риси позостались і зміцнились через люблячу допомогу співхристиян.— Матвія 6:33; порівняйте з 1 пос. до Коринтян 3:12—14.

² Чи ж такі досвіди не підбадьорюють? Вони підкріплюять нашу віру в добрість людей, а ще більше в силу дійсного християнства. (Дії 28:2) Але чи ми оцінюємо те, що принцип ,робити всім добро, а найбільше одновірним’ грунтується на Святому Письмі? (Галатів 6:10) І як нам особисто більше допомагати одновірним у наших зборах?

Гарний приклад для нас

3. Про що ми можемо бути певні відносно того, що Єгова турбується нами?

³ Учень Яків каже: „Усяке добре давання та дар досконалий походить згори”. (Якова 1:17) І це правда, тому що Єгова рясно постачав нам усього на наше духовне й матеріальне добро! Але, що Він ставив на першому місці? Духовні справи. Наприклад, Він постарався нам Біблію на духовне керівництво, і щоб ми мали надію. Надія зосереджується на дарі Його Сина, Якого жертва стала основою на прощення Богом наших гріхів, даючи нам можливість на вічне життя.— Івана 3:16; Матвія 20:28.

4. Як ми знаємо, що Бог також цікавиться нашими матеріальними потребами?

⁴ Єгова також цікавиться нашим матеріальним добробутом. Апостол Павло переконував людей стародавньої Лістри про це. Хоч жителі Лістри не були правдивими поклонниками, то не могли заперечити, що Творець ,чинив добро, даючи їм дощі з неба та врожайні часи, наповняв їжею та радощами серця їхні’. (Дії 14:15—17) Єгова люблячо постачає нам наші духовні потреби, а також постачає на наше фізичне життя. Чи ви думаєте, що це сприяє на те, що Він є „щасливим Богом”? — 1 Тимофія 1:11.

5. Що ми можемо навчитись із Божих стосунків із стародавнім Ізраїлем?

⁵ Божі стосунки з стародавнім Ізраїлем ілюструють рівновагу, якою Він постачав духовні, а також матеріальні потреби Своїх поклонників. По-перше, Він дав Своїм людям Закон. Царі над Його народом мусили приготовляти собі особисту копію Закону, і час від часу люди збирались, щоб слухати читання Його Закону. (5 Мойсеєва 17:18; 31:9—13) У Законі був розпорядок на скинію або храм і на священиків жертвувати в ньому, щоб люди могли мати Божу ласку. Ізраїльтяни регулярно збирались на духовні свята, високі точки їхнього щорічного поклоніння. (5 Мойсеєва 16:1—17) Як наслідок усього цього, ізраїльтяни особисто могли рясніти духовно перед Богом.

6, 7. Як Єгова показав у Законі, що Він турбувався фізичними потребами ізраїльтян?

⁶ Але Закон теж виявив як Бог піклується фізичними обставинами Своїх слуг. Можливо вам спадають на думку закони дані Ізраїлю відносно санітарії й те, що вони мусили робити, щоб применшити поширення інфекцій. (5 Мойсеєва 14:11—21; 23:10—14) Однак, ми не повинні пропускати Божі спеціальні постачання на допомогу збіднілим і засмученим. Погіршаюче здоров’я або таке нещастя як пожежа чи потоп можуть довести ізраїльтянина до злиднів. Саме в Своєму Законі, Єгова визнав, що не всі будуть рівні економічно. (5 Мойсеєва 15:11) Але Він не тільки співчував збіднілим і засмученим. Він зробив розпорядок допомогти їм.

⁷ Таким буде негайно потрібно харчів. Отже, Бог дав наказ, щоб убогі Ізраїлю збирали колоски в полі й фрукти в виноградниках та з оливкових дерев. (5 Мойсеєва 24:19—22; 3 Мойсеєва 19:9, 10; 23:22) Таким способом Бог не заохочував людей ледарювати або жити подаянням, коли вони могли працювати. Збирач колосків у Ізраїлі мусив старанно працювати,— довгі години під гарячим сонцем, щоб збирати щоденний харч. Проте, ми не повинні не звернути уваги на те, що в цей спосіб Бог ласкаво постачав збіднілим.— Порівняйте з кн. Рут 2:2—7; Псалмом 68 (69):33; 101 (102):17.

8. (а) Як особистих євреїв заохочувалось допомагати їхнім братам? (Порівняйте з пророцтвом Єремії 5:26, 28.) (б) Як можна порівнювати відношення, якого Бог заохочував для євреїв з відношенням людей сьогодні взагалі?

⁸ Крім того, Єгова ще далі показав, що цікавився сумуючими таким проголошенням як-от те, якого читаємо в Ісаї 58:6, 7. Тоді як декотрі самовдоволені ізраїльтяни претендували на те, що постили, то Божий пророк сказав: „Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його:... Пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це,— щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого,— щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?” Декотрі люди сьогодні охороняють те, що можна назвати бути їхньою ,зоною вигідності’. Вони є охочі допомогти нужденним лише тоді коли від них не вимагається особистої жертви або тільки коли їм вигідно. Якого ж інакшого духу підкреслює Боже Слово через пророка Ісаю! — Також дивіться кн. Єзекіїля 18:5—9.

9. Яку пораду знаходимо в Законі відносно позичок, і якого відношення Бог заохочував?

⁹ Увагу до потреб убогих ізраїльських братів теж можна бачити в справі позичок. Ізраїльтянин міг вимагати процентів, коли позичав гроші людині, яка бажала відкривати або поширювати ними крамарство. Єгова наказав, щоб не вимагати процентів на позичках убогому братові, якого розпач могла б загнати до злочинства. (2 Мойсеєва 22:25; 5 Мойсеєва 15:7, 8, 11; 23:19, 20; Приповістей 6:30, 31) Боже відношення до нужденних мало бути зразком Його народові. Навіть маємо обіцянку: „Хто чинить бідному добро, той Господеві [Єгові, НС] позичає, і Він йому відплатить за його добродійство”. (Приповістей 19:17, Переклад Хоменка) Уявіть собі — позичати Єгові, із запевненням, що Він багато більше відплатить вам!

10. Розглянувши Божий приклад, то що ви можете запитати себе?

¹⁰ Тому то ми повинні запитати себе: Що Божий погляд і спосіб, яким Він діяв із страждаючими, значить для мене? Чи я навчився з Його досконалого зразка й стараюся бути таким як Він? Чи я можу більше пристосуватись до Божого образу в цій справі? — 1 Мойсеєва 1:26.

Який Отець, такий й Син

11. Як Ісусова турбота порівнювалась з турботою Його Отця? (2 Коринтян 8:9)

¹¹ Ісус Христос є „сяєвом слави та образом істоти Його [Єгови, НС]”. (Євреїв 1:3) Тому то ми можемо сподіватись, що Він буде турбуватись, так як Його Отець, тими які цікавляться правдивим поклонінням. І дійсно Він так турбується. Ісус показав, що найбільше треба було доглянути духовної убогості: „Щасливі ті, що усвідомлюють їхню духовну потребу, тому що до них належить Царство небесне”. (Матвія 5:3 [НС]; порівняйте з Єв. Луки 6:20.) Христос також сказав: „Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду”. (Івана 18:37) Згідно з цим, Ісус головним чином не є відомий як Чудотворець або Зцілитель, але як Учитель. (Марка 10:17—21; 12:28—33) У цьому відношенні зауважте, що є сказано в Євангелії Марка 6:30—34. Там читаємо про Нього як Він шукав вільного часу, щоб відпочити. Тоді „Він побачив багато народу... [які були] немов вівці, що не мають пастуха”. Як Ісус ставився до цього становища? Ісус „зачав їх багато навчати”. Так, Ісус витрачував свою енергію, щоб доповнити їхню найбільшу потребу: правду, якою вони можуть жити вічно.— Івана 4:14; 6:51.

12. Що ми можемо навчитись про Ісусові погляди з Євангелії Марка 6:30—34 і Марка 6:35—44?

¹² Тоді як Ісус головно звертав людям увагу на духовні потреби покірних євреїв, то не ігнорував їхніх матеріальних потреб. В Євангелії Марка читаємо, що Ісус був готовий постачити їм матеріального харчу. Перше апостоли запропонували, щоб натовп відпустити „купити собі чого їсти”. Ісус не погодився з цією думкою. Тоді апостоли запропонували, щоб купити харчів грішми, яких вони носили при собі. Замість цього, Ісус вибрав учинити славетне чудо, яким нагодував 5000 чоловіка, крім жінок і дітей, простим обідом з хліба й риби. Декому сьогодні думається, що Ісусові було легко чудово задовольнити потреби натовпу. Однак, ми не повинні забувати, що Він дійсно турбувався людьми, і діяв, щоб допомогти їм.— Марка 6:35—44; Матвія 14:21.a

13. Який є доказ, що Ісус цікавився добробутом людей?

¹³ Ви мабуть уже читали в Євангелії, що почуття Ісуса поширювалося до нещасних, а не тільки до вбогих. Він теж допомагав хворим і страждаючим. (Луки 6:17—19; 17:12—19; Івана 5:2—9; 9:1—7) І Він не зціляв тільки тих, які випадково трапились бути недалеко Нього. Деколи Ісус подорожував відвідувати хворого, щоб допомогти йому.— Луки 8:41—55.

14, 15. (а) Чому ми можемо бути певні, що Ісус сподівався, щоб Його послідовники цікавились потребами людей так як Він? (б) Що ми повинні запитати себе?

¹⁴ Проте, чи ж потребами вбогих і страждаючих учнів (шукачів правди) турбувались тільки ті, які могли допомогти їм виконанням чуд? Ні. Усі Ісусові учні мали турбуватись такими людьми й допомагати їм. Наприклад, Ісус заохочував заможного чоловіка, який бажав вічного життя: „Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай,— і матимеш скарб свій на небі”. (Луки 18:18—22) Ісус теж радив: „Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі,— віддасться ж тобі за воскресіння праведних”.— Луки 14:13, 14.

¹⁵ Християнин є послідовником Христа, тому то ми всі повинні запитати себе: До якого ступеня моє відношення й вчинки до вбогих, страждаючих та нещасних відбивають Ісусове відношення й вчинки? Чи я можу чесно сказати, так як апостол Павло: „Будьте наслідувачами мене, як і я Христа”? — 1 Коринтян 11:1.

Павло — щасливий приклад

16. Чим апостол Павло головно цікавився?

¹⁶ У зв’язку з цим було б правильно згадати Павла, тому що він також є гарним прикладом для нас наслідувати його. Так як ми сподівалися б, він головно звертав увагу на духовні потреби людей. Він був ,послом замість Христа, і благав людей, „примиріться з Богом”’. (2 Коринтян 5:20) Павло був призначений проповідувати й засновувати збори головно між язичниками. Він писав: „Мені припоручена Євангелія для необрізаних”. — Галатів 2:7.

17. Як ми знаємо, що Павло турбувався фізичними потребами людей?

¹⁷ Але сказавши, що він ходив за прикладом Христа, то чи Павло (так як Єгова й Ісус) звертав увагу на фізичні страждання або труднощі співпоклонників? Нехай Павло сам відповість на це. До Галатів 2:9 він продовжує й каже: ,Яків, і Кифа, [Петро] і Іван подали мені та Варнаві правиці спільності, щоб ми для поган працювали’. Тоді в наступному вірші Павло додає: „Тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке”. (Галатів 2:10) Отже, Павло знав, що, хоч він був місіонером-апостолом зобов’язаний багатьом зборам, то не міг бути занадто занятим, щоб не цікавитись фізичним добробутом своїх братів і сестер.

18. Яких „убогих” Павло мабуть мав на думці, коли писав до Галатів 2:10, і чому на них було слід звернути увагу?

¹⁸ Правдоподібно, „убогі” про яких він згадував до Галатів 2:10 головно були єврейські християни в Єрусалимі й Іудеї. Раніше, „нарікали на євреїв огречені [євреї, які говорили по-грецьки], тому що їхні вдовиці були занедбані в щоденному розповсюдженні” харчів. (Дії 6:1, НС) Таким то чином, коли Павло казав, що він був апостолом необрізаних, то це значило, що він нікого не ігнорував у християнському братстві. (Римлян 11:13) Він знав, що доглядати братів фізично було поміщено в словах: „Щоб поділення в тілі не було... Щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять”.— 1 Коринтян 12:25, 26.

19. Як ми знаємо, що Павло та інші допомагали нужденним?

¹⁹ Коли християни в Єрусалимі й Іудеї страждали через убогість, місцевий голод, або переслідування, то декотрі далекі збори допомагали їм. Вони, як звичайно, молились про своїх нужденних братів, щоб Бог допомагав та потішав їх. Але це не все що вони робили. Павло писав „бо Македонія й Ахая визнали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть”. (Римлян 15:26, 27) Ті, які робили такі грошові пожертви допомагати нужденним братам „збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку”. (2 Коринтян 9:1—13) Чи ж це не була причина для них радіти?

20. Чому брати, які жертвували на поміч „бідним”, можуть бути щасливими?

²⁰ Брати, які поділялись грішми з „незаможними святими, що в Єрусалимі живуть” мали додаткову причину радіти. Тому що вони піклувались нужденними, то Бог схвалюватиме їх за це. І легко бачити чому, коли зауважимо, що грецьке слово перекладене „поміч” у посланні до Римлян 15:26 і в 2 Коринтян 9:13 поміщає в собі думку про „знак братства, доказ братньої єдності, а навіть дарунок”. Павло вживав це слово, коли писав до Євреїв 13:16, де каже так: „Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові”.

Чи ми будемо щасливими?

21. До якого висновку ми можемо приходити відносно основи нашого щастя?

²¹ У цій дискусії, ми дослідили Біблійний доказ на те, що Бог Єгова, Ісус Христос і апостол Павло піклувались нужденними. Ми також зауважили, що вони визнали те, що перше слід звернути увагу на духовні потреби. Але в практичні способи, вони також цікавились бідними, хворими, і нужденними. Вони раділи з нагод давати такої практичної допомоги. Чи ж ми теж не повинні радіти з таких нагод? Апостол Павло заохочує нас „пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: ,Блаженніше давати, ніж брати’”.— Дії 20:35.

22. На які точки цієї справи ще треба звернути увагу?

²² Отже, ви мабуть питаєте: „Що ж мені особисто робити про це? Як же мені знати хто має справжню потребу? Як мені допомогти комусь, і щоб не заохочувати людину ставати ледачою. Як можна давати реалістичної допомоги, не образити когось, і зрівноважити давання з моїм християнським обов’язком проповідувати людям добру новину? Наступна стаття зверне увагу на такі справи, закладаючи основу для вас мати ще додаткове щастя.

[Примітка]

Не кажіть тільки: „грійтесь та їжте”

„Коли... хтонебудь із вас до них [нужденних братів] скаже: ,Ідіть з миром, грійтесь та їжте’, та не дасть їм потрібного тілу,— що ж то поможе?... Віра, коли діл не має — мертва в собі”.— ЯКОВА 2:15—17.

1. Яка потреба виникла в одного брата в Нігерії?

ВИРАХУВАЛОСЬ, що Лебечі Оквараоча народився ще до 1880 р., отже йому вже сповнилось більше як сто років. Від своїх нігерських батьків він успадкував амулети й поклонявся їм. Тоді, коли йому було 80 років, Лебечі почав студіювати Біблію із свідками Єгови. Він застосував до життя те що навчався, і охрестився. Отже, він уже є Свідком близько 30 років. Недавно, старші збору відвідали Лебечі з його 72 р. дружиною англіканської віри після великої зливи. Вони знайшли його з дружиною дуже занепалих духом тому що підлога їхньої соломою-вкритої хатини була вкрита водою, і в них не було родичів допомогти їм ремонтувати хатину або дати їм приміщення. Коли б це ви були відвідали цю родину, то що ви робили б? Перш ніж дізнаємось що сталось, давайте розглянемо деяку біблійну пораду.

2. Чому ми цікавимось „добрими ділами”?

² Ісус Христос „Самого Себе дав за нас, щоб... очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих”. (Тита 2:14) Ці діла зосереджуються на життєзберігаючому проповідуванні Царства. (Марка 13:10; Об’явлення 7:9, 10) Проте, християнські „добрі діла” поміщають щось більшого ніж тільки важливе проповідування, бо Ісусів брат по матері пояснює: „Поклоніння, що є чисте й неопоганене перед нашим Богом і Отцем таке: Зглянутись над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, і себе берегти чистими від світу”.— Якова 1:27, НС.

3, 4. Що ми можемо навчитись з 1 пос. до Тимофія розділів 3—5 про „добрі діла”, і до яких запитань це доводить?

³ Збори в першому столітті виконували обидва роди цих „гарних діл”. У 1 Тимофія 3 розділі, намітивши основні кваліфікації для надзирателів і службових слуг, апостол Павло писав, що „збір живого Бога [є] стовпом і підваленою правди”. (1 Тимофія 3:1—15, НС) Він показав, що християни, коли не покинуть такого правдивого навчання, можуть спасти себе, а також тих, хто слухає їх. (1 Тимофія 4:16) Тоді Павло обговорює ,добрі діла’ — матеріальний догляд вірних і „нужденних” вдовиць.— 1 Тимофія 5:3—5.

⁴ Отже, крім проповідування, ми повинні звертати увагу на такі „гарні діла”, як ,доглядати вдовиць в утисках їхніх’. Що старші збору та службові слуги, які „беруть на себе керівництво”, можуть робити в цьому відношенні? (Євреїв 13:17, НС) Як же ми всі можемо допомагати старшим у цьому? І як ми особисто можемо виконувати такі „добрі діла”?

Старші збору, які дають гарне керівництво

5. Як Павло одного разу подбав про спеціальну потребу, і з якими сучасними випадками це порівнюється?

⁵ Коли в Іудеї виникла потреба, то Павло, старший збору, очолював розпорядок допомоги. Таке керівництво применшило замішання; і речі розповсюджувались справедливо, згідно з тим чого кому було потрібно. (1 Коринтян 16:1—3; Дії 6:1, 2) У наш час старші теж очолюють кампанії допомоги в разі таких стихійних лих, як згубних потопів, мулових обвалів, припливних хвиль, ураганів, або землетрусів, і таким чином ,дбають не про своє, але про інших’.— Филип’ян 2:3, 4.

6. Коли в Каліфорнії, США виникло нещастя, то як старші віднеслись до нього?

⁶ Журнал Пробудись! (анг.) 8 жовтня 1986 р., помістив приклад такого діяльного Християнства. Коли прорвався береговий вал ріки в Каліфорнії, США, то старші негайно давали братам допомогу. Ці духовні пастирі відразу відвідали братів, щоб узнати хто пропав або кому було потрібно медичної допомоги, харчів, чи приміщення. Старші відразу встановили контакт з центром Свідків Єгови. Організували комітет допомоги, і як співсвідки прибували допомагати своїм братам, то їх організували в артілі чищення й ремонтування пошкоджених домів. Старші збору наглядали над купуванням і розповсюдженням постачених речей. Це є гарним прикладом на те, що коли виникає спеціальна потреба, то ,кожен учень може вирішувати скільки він може дати’ або допомогти, але перше повинен порадитись у місцевих старших і одержати від них керівництво.— Порівняйте з Діями 11:27—30.

7. Яких більш загальних потреб ми мусимо доглянути?

⁷ Коли вам (старшому в зборі або ні) деколи трапиться нагода допомогти комусь під час великої потреби після нещасного випадку, то можуть виникнути більш основні потреби, однак такі самі важливі — саме у вашому зборі. Тому що ці потреби не є такі драматичні як великі стихійні нещастя, то їх легко пропустити або звертати на них меншої уваги. Але дійсно то про такі місцеві потреби говориться в Якова 2:15—17. Так, у вашому місцевому зборі можуть бути потреби, які випробують вашу ,віру чи вона має діла, або чи є мертва’.

8. Як надзирателі можуть бути мудрими, коли мають справу з потребами в зборі?

⁸ Даючи керівництво в таких справах, старші повинні старатись бути „мудрими й розумними”. (Якова 3:13) Мудрістю вони можуть охороняти збір від обманщиків, які йдуть від одного брата до другого (або від збору до збору) і позичають гроші, або які вигадують неправди, щоб тільки одержати „допомогу”. Розумно старші не співчувають ледарству, бо правило в Біблії є таке: „Як хто працювати не хоче,— нехай той не їсть”. (2 Солунян 3:10—15) Однак, від таких вони не хочуть ,зачиняти своє серце’ або доводити братів зачиняти їхні серця. (1 Івана 3:17) Ще одна причина чому мудрість є потрібна а це тому, що Біблія не поміщає всіх правил відносно доглядання нужденних і бідних. Становища змінюються від ери до ери й від місцевості до місцевості.

9. (а) Як у першому столітті доглядалось гідних християнських вдовиць? (б) З якої допомоги такі можуть скористати сьогодні?

⁹ Наприклад, у 1 Посланні до Тимофія 5:3—10 Павло говорить про „нужденних”, але гідних вдовиць. Віруючі родичі мають основну відповідальність допомагати їм; занедбати той обов’язок може дуже пошкодити їхньому становищі перед Богом. Але, коли нужденна, але гідна вдова не могла одержати такої допомоги, то старші робили розпорядок, щоб збір допоміг їй матеріально. Також сучасно, теж, декотрі збори допомагали таким нужденним серед них. Проте, по більшості країнах є державні програми, які підтримуються податками для постарілих, калік, або для тих, які не можуть пошукати роботи. Але, є ще інший спосіб, яким старші можуть допомогти їм. Декотрі нужденні брати, яким належиться державна допомога не одержують її, тому що не знають як звертатись по таку допомогу або є надто соромливі. Отже, старші можуть довідатись про це від урядових агентур або встановити контакт із Свідками, досвідченими в таких справах. Тоді, вони можуть зробити розпорядок, щоб здібний брат або сестра допомогли такій нужденній особі одержувати досяжну допомогу.— Римлян 13:1, 4.

Організуючись давати практичну допомогу

10. На що старші мусять звернути увагу, коли доглядають братів і сестер у зборі?

¹⁰ Пильні старші можуть постаратись, щоб нужденні й бідні в зборі одержали допомогу від люблячих братів і сестер. Старші повинні зауважувати духовні й фізичні потреби братів і сестер у зборі. Зрозуміло, старші перше звертають увагу на „молитву та на служіння слову”. (Дії 6:4) Однак, вони повинні зробити розпорядок, щоб хворобою прикуті до ліжка брати або брати в лікарні одержували духовну поживу. Старші можуть записувати зібрання на звукову плівку для тих, які не можуть приходити до Залу Царства. Старші й службові слуги, які чергуються приносити таким вісникам плівки матимуть нагоду поділятись з ними іншими духовними дарами. (Римлян 1:11, 12) Це також буде гарна нагода для них зауважувати інші потреби.

11. Розкажіть як можна допомогти сестрі в потребі.

¹¹ Старші можуть знати про декотру інвалідну або постарілу сестру яка могла б деколи приходити до Залу Царства, або ходити на службу, коли б якась сестра допомогла їй скупатись і одягтись. (Порівняйте з Псалмом 22 [23]:1, 2, 5.) Старші навіть можуть призначити котрогось з них робити ці розпорядки. Також, вони можуть звернутись до збору чи хтось міг би привозити таких на зібрання. Призначати різних братів подбати про такі справи було б ще більше порядковим.

12. Як інші вісники можуть співдіяти з надзирателями збору й допомагати старим та хворим?

¹² Старші можливо будуть зауважувати ще інші справи в яких потрібно давати братам допомогу або робити для них люблячий розпорядок. Наприклад, старенька або хвора сестра можливо вже не може прибирати свого дому так як колись. Чи декотрі службові слуги або інші вісники можуть допомогти їй? Косити траву або обрізувати кущові рослини може ще більше підбадьорити таких, тому що їхній дім тепер не буде причиною на дорікання в сусідстві. Чи потрібно полоти бур’яни в городі або підливати його? Чи сестра йдуча купувати може запитати такої сестри чи їй чогось потрібно? Пам’ятайте, апостоли цікавились такими практичними справами й організовували здібних членів у зборі давати нужденним допомогу.— Дії 6:1—6.

13. Що сталось, коли старші допомогли одному братові в Нігерії про якого ми вже згадали?

¹³ Старші раніше згадані в цій статті так потурбувались, коли відвідали Лебечі Оквараоча з його дружиною й знайшли їх у скрутному становищі. Старші негайно обговорили справу й повідомили збір про своє рішення — відбудувати їхній дім. Брати й сестри приносили будівельні матеріали, і допомагали у відбудові дому. До одного тижня, вони збудували їм вигідну, нову хатину з металевим дахом. У рапорті з Нігерії було сказано так:

„Це справило на жителів села глибоке враження й вони добровільно приносили харч та питво братам і сестрам, які працювали довгі години, щоб докінчити дім, перш ніж настане ще одна злива. Багато мешканців того села почали нарікати на інші релігії, які, вони казали, замість допомагати вбогим, грабували людей. Усі люди села говорили про цю справу. Люди почали більше слухати звістки, і відкрилось між ними багато біблійних студій”.

Ваша участь у цих „гарних ділах”

14. Що повинно спонукувати нас чинити „добрі діла” нашим братам?

¹⁴ Звичайно, ми особисто можемо допомогти братам і сестрам у старших літах, інвалідам, братам у лікарнях, або іншим. Якщо бачимо спосіб, яким можемо практикувати правдиве Християнство, то чому ж не старатись і допомогти таким? (Дії 9:36—39) Нас спонукує, не примус, але християнська любов. Перше, щоб дати комусь практичної допомоги, то треба дійсно турбуватись і співчувати їм. Звичайно, ми ніхто не можемо повернути назад колесо старіння для літніх, зціляти хвороби чудесно, або зрівноважувати економічні становища всіх вісників у зборі. Але певно ми повинні турбуватись такими й розвивати дух щедрості. Коли будемо мати такого духу й будемо діяти згідно з ним, то це підкріпить узи любові між нами й тими, яким даємо допомогу. Так то сталось між Павлом і Онисимом, новонаверненим християнином, який ,служив Павлові в його тюремних кайданах’.— Филимон 10—13; Колосян 3:12—14; 4:10, 11.

15. Як можна допомогти декотрим гідним у яких виникла справжня потреба?

¹⁵ Часом можна ласкаво відповісти на матеріальну потребу дарунком, даним анонімно або приватно. Чи хтось загубив свою роботу й не може пошукати іншої? Чи сестра спіткає несподівані медичні кошти; чи їй трапився випадок або чи вона стала жертвою грабунку? Можуть виникати такі випадки. Коли будемо чинити „милостині”, то наш Отець, який бачить таємне, буде зауважувати й схвалювати наші вчинки. (Матвія 6:1—4) Або, замість давати гроші, то можна, так як Йов, постачати бідним одіж, харч або приготовлені обіди для вдовиць або сиріт.— Йова 6:14; 29:12—16; 31:16—22.

16. В який інший практичний спосіб деколи можна допомагати братам? Розясніть.

¹⁶ Ваш власний досвід або знайомство з досвідченими братами можуть бути джерелом практичної допомоги. Один брат попросив брата В    позичити йому гроші. Брат ласкаво запитав: ,Чому ж ви думаєте в мене є додаткові гроші позичати їх вам?’ Позичальник відповів: ,Тому що ви краще вмієте керувати грошовими справами’. Розпізнавши задуми цього брата, брат В    який вже часто позичав гроші нужденним, подав йому цю думку: ,Вам мабуть потрібно допомоги навчитись справлятись з грішми, і якщо бажаєте, то я був би радий показати вам як’. Таку допомогу головно будуть оцінювати ті брати, які мусять пристосуватись до інакших умов життя чи до нових обставин, або які є охочі працювати при менш шановній роботі. Певно, що коли братові треба позичити гроші, то було б добре написати формальний договір, щоб пізніше не було проблем. Однак, багато братів, призвичаєних позичати гроші, дуже оцінювали б особисту допомогу в формі поради або поділеного з ними досвіду. (Римлян 13:8) Прикладом цього є те, що зробив Еммануель із Західної Африки:

Хоч Еммануель був досвідченим перукарем, то клієнтів було мало, і він знеохотився не мігши заробляти на життя. Але пильний старший в зборі запитав Еммануеля чи він працював би при інакшій роботі. Так, відповів Еммануель, не дозволивши професійній гордості перешкоджати йому в цьому. Старший поговорив з своїми колегами й пошукав Еммануелеві роботу як слуга в лікарні. Йому пощастило на роботі, і він тепер може допомагати ще іншим вісникам у зборі.

17. Як можна допомогти братові в лікарні? (Псалом 40 [41]:1—3)

¹⁷ Коли співхристиянин піде до громадської або приватної лікарні, то виникають спеціальні нагоди допомогти таким. Знову, дуже необхідним є щиро цікавитись такими. Таким пацієнтам можна читати підбадьорюючу християнську літературу або розказувати їм підбадьорюючі досвіди. Чи таким потрібна фізична допомога? По декотрих місцевостях, медичні засоби є дуже переповнені й відвідувачі мусять купати або годувати їх. Отже, якщо лікарі дозволять, таким хворим можна приносити поживні обіди або мити їм волосся й купати їх. Чи вони оцінювали б мати теплий одяг або пантофлі? (2 Тимофія 4:13) Або чи можливо доглянути якоїсь справи, яка турбує пацієнта? Мабуть він журиться як йому подати до банку зарплатного чека, й одержати за нього гроші, а тоді оплачувати рахунки за різні громадські послуги. Таким можна полегшати турботу такими малими послугами, як заносити до хати пошту, підливати вазонки, або виключити піч.

18. Що ви постановили робити відносно братів у потребі?

¹⁸ Немає сумніву, ми всі можемо в різні способи більше допомагати ніж тільки казати, „грійтесь та їжте”. (Якова 2:16) Подумайте про братів та сестер у вашому зборі. Чи декотрі гідні вже стали нужденними, хворими, каліками, або прикуті хворобою до ліжка? Як ви самі можете дати таким улюбленим членам збору за яких Христос помер практичної допомоги? Таке відношення допоможе вам негайно віднестись допомогою в разі потреби.

19. (а) Чому рівновага є така важлива в цій справі? (б) Яке найбільше добро ми можемо чинити іншим, і чому? (Псалом 71 [72]:4, 16)

¹⁹ Коли будемо старанно допомагати нашим братам, то цим доказуємо, що наша віра не є мертва. Та сама віра спонукує нас трудитись і проповідувати людям. Ми мусимо зрівноважувати давання матеріальної допомоги з регулярним ходінням на християнську службу. (Порівняйте з Єв. Матвія 15:3—9; 23:23.) Таку рівновагу зауважуємо в Ісусовій пораді Марті й Марії. Ісус сказав, що коли людина порівнює матеріальні достатки з духовним харчем, то духовна пожива є „кращою часткою”, яка не відбереться від нас. (Луки 10:39—42) У цій системі завжди будемо мати хворих і бідних. Ми можемо, і дійсно повинні чинити їм добро. (Марка 14:7) Однак, найкраще й вічне добро, якого можна чинити є навчати людей про Боже Царство. Ісус зосереджував Свою увагу на цю працю. (Луки 4:16—19) Тільки Царство може дати бідним, хворим, і нужденним вічне полегшення. Яка ж радість допомагати нашим братам і іншим покладати їхню надію на Бога й „твердо вхопитись за дійсне життя”.— 1 Тимофія 6:17—19, НС.

[Рамка на сторінці 17]

Збір турбувався

Одна пара, яка вибралась служити в малому позаміському зборі, посилає нам цей цікавий рапорт:

,Три роки тому ми продали наш дім і вибрались служити в далекому зборі в якому через деякі проблеми було потрібно допомоги дозрілого старшого. Незабаром я служив на чотирьох відповідальних посадах. Ми любили братів і бажали близько працювати з ними. Протягом місяців обстановка в зборі поліпшилась, і до нього прибуло ще два гарних старших.

,Дружина дуже захворіла, і минулого року треба було робити їй велику операцію. Саме коли дружину взяли до лікарні, я захворів на гепатит. Два місяці пізніше, мене відпустили від роботи через дуже погану економію в тій місцевості. Грошей в нас не було, я не мав роботи, і ми обоє старались видужувати. Я став дуже пригнічений, тому що обласна конвенція наближалась і мені призначили промову. Я теж мав промову на конвенції округи. Але тому що в нас не було грошей, то я не знав чи зможу поїхати на ці конвенції або доглянути своєї родини. Одного ранку дружина пішла на службу, а я залишився дома обдумати наше становище.

,Дивлячись через вікно, я запитав себе, Де ж моє довір’я в Єгову? Я наказував дружині не журитись, але тепер сам почав сумніватись. Тоді я помолився до Єгови про моє „маловірство” і попросив Його допомогти мені. Закінчивши молитися, один брат застукав у двері. Він запросив мене піти з ним випити кави. Я відмовився кажучи, що мусив приготовлятись на вечірне зібрання. Він став дуже наполягати кажучи, що випити кави візьме тільки кілька хвилин. Ми пішли на ту каву. Вернувшись пів години пізніше, і висівши з автомашини я краще почувався.

,Увійшовши до хати, я зауважив, що прилавок у кухні був закиданий харчовими продуктами. Я думав, що це дружина накупила їх. „Але як же їй купувати харчі, якщо в нас грошей немає”. Тоді я зауважив конверт. На конверті було написано:

,„Від ваших братів і сестер, які дуже люблять вас. Не кидайте цього у скриньку для пожертв. Ми вже подбали про те”.

,Я не міг стриматись від плачу. Я подумав про свою „слабку віру”, і ще більше сплакав. Дружина вернулась до дому, і я показав їй харчові продукти та інші дарунки. Вона теж почала плакати, разом з двома сестрами, які прийшли з нею. Ми старались пояснити їм, що не можемо прийняти так багато подарунків, але сестри казали, що ніхто не знає хто що дав нам. Цілий збір мав участь у цьому, і брати хотіли допомогти, тому що навчились від нас як давати іншим. Через це ми ще більше розплакались!’

Пізніше, під час писання цього рапорту, брат уже пошукав собі роботу, і з дружиною допоміжньо піонерували.

[Рамка на сторінці 18]

Доказ християнської любові

Один збір свідків Єгови в західних Сполучених Штатах Америки зустрів виняткову ситуацію через яку міг показати християнську любов, рекомендовану в Святому Письмі. У території того збору, держава відкрила центр для дуже хворих на параліч розуму. Один з перших пацієнтів того центру був Гері, 25 літній, якого вже не могли доглядати вдома. Хвороба спаралізувала йому руки та ноги й він не міг добре говорити.

Гері вже сім років хрещений на свідка Єгови. Прибувши до нового центру, він хотів приходити на зібрання в місцевому зборі. Батьки Гері мешкали недалеко центру, і на якийсь час привозили його. Але тому що вони вже постаріли, то брати в зборі почали допомагати їм. В одного брата був фургон. Отже, з його дружиною, і двома дівчатами, вони виїздили з дому 45 хвилин перед зібранням, щоб привозити Гері до Залу Царства. Після зібрання вони відвозили його назад до центру, і вертались до дому багато пізніше.

Незабаром інші пацієнти на параліч мозку в тому центрі також почали цікавитись біблійною правдою. Два з них погодились на пропонування студіювати Біблію. Пізніше, ще інші зацікавились. Як же привозити їх усіх на зібрання? Інша родина в зборі купила фургон, а торговельне підприємство яким займались місцеві Свідки постаралось третього. Однак, деколи ці засоби доказались бути недостатні або невигідні. Чи збір міг ще більше допомогти?

Старші обговорили цю справу й запропонували купити фургон, щоб ним привозити цих калік на зібрання. Брати погодились на це й почали приносити свої пожертви. Декотрі Свідки сусідніх околиць довідалися про це й теж робили пожертви. Купили фургон і пристосували його для возіння пацієнтів у кріслах на колесах.

Тепер, кожного місяця групи, які збираються на студію книжки в зборі, чергуються привозити тих братів-пацієнтів на зібрання й на конвенції. П’ять з того центру вже регулярно приходять на зібрання, а чотири вже охрестились на Свідків. Багато братів і сестер, які зазнали радість через те що допомогли їм дуже полюбили їх. Як вони допомагають їм? Під час зібрань вони тримають їм збірники пісень і шукають їм вірші в Біблії. На обласних і окружних конвенціях, вони навіть годують тих, які не можуть подбати самі про себе. З цього виникла любов, яка справді потішає серце. Але що сказати про Гері? Він уже служить як службовий слуга в цьому зборі, який так доказав свою любов.— Дії 20:35.