Чи бідність підстава для крадіжки?

«Бідність породжує злочини»,— так висловився один римський державний діяч. Убогі люди можуть думати, що не мають іншого вибору. Багато хто з цим погоджується. Але як на це дивився Ісус? Він дуже співчував нужденним і «проймався до них жалем» (Матвія 9:36). Однак Ісус ніколи не виправдовував крадіжки. Що ж тоді робити тим, хто живе в нужді?

Бог виявляє співчуття до людей, котрі намагаються дотримуватись його норм. Він благословляє їхні зусилля, і вони мають усе необхідне для життя (Псалом 37:25). Біблія запевняє: «Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине» (Приповістей 10:3). Чи можна довіряти цій обіцянці? Вікторін переконалась, що так.

Вікторін виховує п’ятьох дітей шкільного віку. Вона вдова, і їй нелегко. Жінка живе в бідній країні, уряд якої не виділяє достатньо коштів для соціальної допомоги. Більшість часу Вікторін проводить на вулиці. Там є чимало нагод щось вкрасти, але вона цього не робить. Жінка чесно заробляє на життя, працюючи вуличним продавцем. Що спонукує її дотримуватись високих моральних норм?

Вікторін каже: «По-перше, я знаю, що Бог чесний, і вірю, що він буде справедливим до мене, якщо я теж буду чесною. По-друге, мої діти навчаться чесності лише тоді, коли бачитимуть мій приклад».

Чи має вона все необхідне для життя? Вікторін говорить: «У нас є їжа, одяг і житло. Інколи я прошу друзів, щоб вони допомогли покрити непередбачені витрати, скажімо, на лікування. Вони завжди допомагають мені, бо знають, що я не обманюю і не прагну мати більше, ніж потрібно».

Жінка продовжує: «Я вчу дітей бути чесними. Одного разу до нас прийшла сусідка і, побачивши кілька монет на столі, запитала, чи я не боюся, що діти візьмуть гроші. Вона не вірила, що діти ніколи цього не зроблять, тому вирішила їх випробувати. Нічого мені не сказавши, сусідка залишила в нашому домі дві 100-франкові монети там, де діти могли їх легко знайти. Наскільки ж вона здивувалась, коли наступного дня знайшла монети на тому самому місці. Чесні діти для мене цінніші за будь-які статки».

[Рамка на сторінці 14]

Чи слова з Приповістей 6:30 виправдовують крадіжку?

У Приповістей 6:30 сказано: «Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує». Чи ці слова виправдовують крадіжку? Аж ніяк! З контексту видно: Бог вважає, що така людина несе відповідальність за свій вчинок. У наступному вірші говориться: «Як буде він знайдений,— всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому» (Приповістей 6:31). Звичайно, людина, яка краде через крайню бідність, не викликає такого осуду, як та, котра робить це через жадібність чи бажання нашкодити іншим. Проте вона повинна відшкодувати збиток. Аби отримати Боже схвалення, треба за будь-яких обставин залишатися чесним і не брати того, що належить іншим.